Гуситський рух

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Диспут гуситських теологів e присутності польського короля Владислава II Ягайла
Протестантизм
95Thesen.jpg
Реформація
Доктрини протестантизму

Дореформаційні рухи

Вальденси • Гусити • Катари • Лолларди


Реформаційні церкви

Англіканство • Анабаптизм • Кальвінізм • Лютеранство • Цвінгліанство


Постреформаційні рухи

Армія спасіння ·  Баптизм ·  Квакери ·  Меноніти ·  Пієтизм • Пуританство • П'ятидесятництво • Харизматизм


«Велике пробудження»

Рівайвелізм • Методизм • Євангелізм • Учні Христа

Гуситський рух — боротьба чеського народу в 1-ій половині 15 ст. проти католицької церкви і німецького засилля, що вилилася в так звані гуситські війни (14191437). Названий за ім'ям чеського мислителя, реформатора церкви Яна Гуса.

Поштовхом до виникнення гуситського руху стали виступи Яна Гуса і його сподвижників — Ієроніма Празького та інших. Гусити засуджували накопичення багатств церквою і духовенством, закликаючи повернутися до «євангельської бідності»; вважали, що для того, щоб кожна людина могла зрозуміти «Закон Божий», богослужіння повинно здійснюватися рідною чеською мовою; критикували католицьке причастя для духовенства хлібом і вином, а для мирян — лише хлібом; доводили, що в першопочатковому християнстві всі причащалися однаково.

Страта Яна Гуса (1415) і Ієроніма Празького (1416) за рішенням Констанцького собору викликала вибух обурення серед чехів та стала поштовхом до гуситських війн.

У гуситському русі із самого початку позначилося два крила — помірне (чашники) і радикальне (таборити), що мали різні цілі.

Хрестові походи проти гуситів[ред.ред. код]

Докладніше: Гуситські війни

Помірні гусити (чашники) — сформулювали свої вимоги в документі Чотири празькі статті, які були схвалені таборитськими священиками. На цій основі таборити і чашники об'єдналися проти спільного ворога — імператора Священної Римської імперії Сигізмунда (брата Вацлава IV і спадкоємця чеської корони), який навесні 1420 організував хрестовий похід проти гуситів. Імператор узяв міста Північної Чехії і в червні того року обложив Прагу. Об'єднані гуситські війська під керівництвом Яна Жижки 14 липня 1420 завдали нищівної поразки хрестоносцям. Сейм, скликаний у м. Чаславі 3-7 червня 1421, обрав новий тимчасовий уряд, Чотири празькі статті були проголошені законом, а Сигізмунд позбавлений чеського престолу.

Після смерті Яна Жижки в жовтні 1424 військове керівництво рухом гуситів очолив Прокопій Голий, колишній священик, досвідчений полководець і дипломат. Радикальні гусити перейшли від оборони до наступу. Вони хотіли прорвати економічну блокаду і прагнули поширювати свої радикальні ідеї за межами Чехії. Гусити здійснили походи в Сілезію, Німеччину, Австрію. По всій Німеччині поширилися маніфести гуситів.

В 1431 у кардинал Джуліано Чезаріні організував новий хрестовий похід проти гуситів. Почав свою роботу Базельський собор, що ініціював переговори з гуситами. Переговори на Соборі з боку гуситів очолював Прокопій Голий. Два місяці дискусій на початку 1433 виявилися безрезультатними. Чашники схилялися до компромісу, в результаті якого з'явився документ Празькі компактати (1433), в силу яких Базельський Собор дозволив бажаючим причащання обома видами. За посередництва папського легата чашники і католики уклали між собою союз. Проти угоди виступили таборити. Протистояння двох напрямків руху гуситів завершилося битвою біля Липан 30 травня 1434, де таборити зазнали поразки, а Прокопій Голий загинув.

Релігійні диспути і мирні переговори між обома гуситським партіями тривали до Празького сейму 1444 року, на якому вчення таборитів було оголошено помилкою. Разом з перемогою чашників над таборитами стало зникати релігійне завзяття перших; хоча вони продовжували представляти собою особливу церкву, але за духом стали наближатися до католиків, і від колишніх гуситських принципів у них залишилися лише повага до пам'яті Гуса і вживання чаші. Вирішальне становище в країні захопили чашники, які прагнули досягти угоди з Церквою та імператором. 5 липня 1436 між чашниками та імператором було укладено мир, в результаті якого імператором Сигізмундом були ратифіковані Празькі компактати. Папа Римський Євгеній IV не визнав цих документів.

Реально влада в Чехії після хрестових походів належала політичним союзам, які об'єднували шляхту і міста під управлінням гетьманів. Одним з них був Їржі з Подєбрад, який у 1452 взяв Табор, поклавши край владі таборитів. В 1458 році на сеймі Йіржі був обраний чеським королем і в той же день у присутності папського легата коронований. Підтримку римського папи Пія II він забезпечив тим, що таємно дав клятву підкорятися Апостольському Престолу, зберігати єдність Церкви і протидіяти будь-якої єресі серед своїх підданих. Однак Пій II вимагав від нового чеського короля енергійнішої боротьби з єретиками, під якими він розумів всю гуситську релігійну ідеологію та організацію. Але на думку чеської влади єретиками були тільки ті, хто не прийняв Празьких компактатів.

31 березня 1462 Пій II проголосив Празькі компактати недійсними, а в 1466 піддав короля Їржі анафемі і всіх його підданих звільнив від присяги. В 1468 році був оголошений новий хрестовий похід проти Чехії, що вилився у війну угорського короля Матьяша Хуньяді, за підтримки чеської католицької опозиції, з прихильниками Їржі. Під час цієї боротьби на чеський престол зійшов син польського короля, католик Владислав II Ягайло.

Наслідки руху гуситів[ред.ред. код]

Подальший розвиток ситуації призвів до встановлення в Чехії мирного співіснування двох конфесій — католиків і чашників, яке було остаточно закріплено договором у Кутній-Гурі (1485). Радикальнішою групою гуситів були так звані «чеські (богемські) брати», що почали формуватися в 1457 році і відкололися від чашників в 1476. «Богемські брати» не визнавали таїнств, відкидали преіснування. Проблема співіснування католиків і гуситів у Чехії загострилася в XVII столітті в зв'язку з поширенням у Чехії ідей Реформації. В цей час багато чашників зблизилися з лютеранами, а «богемські брати» з кальвіністами. Імператори з династії Габсбургів у другій половині XVII століття прагнули до скасування прав гуситів, що призвело до Тридцятирічної війни (1618–1648). Після поразки Чехії у війні церковні організації гуситів на довгий час припинили своє існування.

Сучасність[ред.ред. код]

В даний час гуситами себе називають парафіяни Чехословацької гуситської церкви (за різними оцінками, від 100000 до 180000 парафіян). Проте безпосередньо до гуситського руху дана церква не належить. Вона була заснована в 1918–1920 роках в результаті розколу серед кліру Римсько-католицької церкви в Чехії і Моравії. Свою нинішню офіційну назву (Чехословацька Гуситська Церква) конфесія ухвалила лише в 1971 році.[1]

Безпосередньо з часів Яна Гуса продовжують діяти «Чеські брати», хоча офіційно не називають себе гуситами.

Наслідки боротьби між національним релігійним рухом гуситів і католицькою церквою позначаються на духовному житті чеського народу досі: сучасні чехи є найбільш атеїстичним народом у Європі.

Цікаві факти[ред.ред. код]

У 1452 гуситське посольство прибуло в Константинополь для встановлення офіційних відносин з Православною церквою. Делегацію зустріли дуже доброзичливо, але оскільки на наступний рік Константинополь упав, жодних практичних наслідків це не мало.

23 березня 1430 року Жанна д'Арк надиктувала листа[2], який закликав до виступу хрестоносної армії проти гуситів доти, доки гусити не повернуться до католицької віри. Захоплення її солдат бургундцями двома місяцями пізніше звільнило її від цієї місії.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • О. В. Гісем, О. О. Мартинюк. Наочний довідник. Всесвітня історія. 6-7 класи. — Київ — Харків. — «ВЕСТА», 2006.

Література[ред.ред. код]

Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.