Людське жертвоприношення
Людське́ жертвоприно́шення — один із різновидів жертвприношення в різних культурах світу, коли даром, що має вмилостивити богів є люди. Таке жертвопринесення мало на меті не тільки вмилостивити богів, у деяких народів це була дяка, за перемогу у війні, або прохання подарувати цю перемогу.
Зміст |
Генезис [ред.]
Багато дослідників погоджуються, що жертвопринесення стало необхідністю, насамперед у землеробних народів, а не скотарів-кочівників, хоча зустрічалась практика людського жертвопринесенння і у кочових народів. Наприклад Геродот у своїй 4 книзі «Мельпомена» вказує[1], що скіфи крім тварин приносили в жертву і людей. Скіфському богу війни, який у історика асоціюється з грецьким богом Аресом приносили в жертву полонених, з кожної сотні бранців вони вибирали одного і заколювали над посудиною — в жертву приносилась кров полонених.
Кров у багатьох народів була символом життя, саме цим вона і була цінною. У різних культах статуї богів обмазували людською кров'ю. Не таким розповсюдженим було безкровне жертвопринесення. Вважається, що в дар в такому випадку приносились не людські життя, кров, чи інші органи, що символізували це життя, а самі люди для певних потреб богів. Майя наприклад, кидали в глибокий колодязь з водою найкрасивіших дівчат для бога дощу — Юм-Кааша, щоб ті стали його дружинами, а бог посилав їм дощі. Найдавнішим людським жертвопринесенням історики вважають є принаймі десять тисяч років.
Древні цивілізації [ред.]
Америка [ред.]
Ацтеки [ред.]
.jpg)
Ацтеки приносили людські жертви багатьом богам. Наприклад богові війни — Уіцілопочтлі. А жертва богу ночі і магії — Тецкатліпока супроводжувалось канібалізмом. Вибирався один гарний, полонений юнак, без фізичних вад — на протязі року він був уособленням цього бога на землі і тому мав різні почесті, а через рік його ритуально вбивали, здирали шкіру, а тіло ділили на 16 частин, які потім поїдали жреці. Бога Сонця задобрювали людськими серцями і кров'ю. Для богині землі Тласольтеотль приносили в жертву молоду дівчину з якої здирали шкіру, як і з жертовного юнака — земного образу бога Тецкатліпока, вона слугувала одягом жреця, що символізував богиню. «Вбиство» бога смерті Ах Пуча після ритуальної гри в м'яч теж було символічним, замість бога помирав гравець, що програв у грі.
Інки [ред.]
Людські жертви приносили богові Сонця у вигляді крові, яку пили жреці. В основному вбивали дітей знатних інків. Це робилось для того, щоб вмилостивити богів під час постійних засух чи для того щоб одужав Сапа Інка.
Майя [ред.]
Крім втоплення жертв в Священному колодязі, в жертву Юм-Каашу, у майя були і криваві жертвопринесення подібні до ацтекських — з вирізанням серця, здиранням шкіри і окропленням кров'ю. Приносили в жертву, як дорослих так і дітей (для бога дощу Чака).
Азія [ред.]
Вавилон [ред.]
При розкопках поховання вавилонського царя Ура (3500 років до н. е.) археолог Леонард Вуллі знайшов останки 59 людей, похованих разом з ним; в інших царських гробницях теж часто зустрічається скелети похованих заживо людей. Про релігійні жертвопринесення у Ваилоні ведуться дебати серед різних істориків.
Індія [ред.]
Крім добровільних і примусових спалень дружин разом з мертвими чоловіками — саті, деяким богам приносили криваві жертви наприклад богиням Калі (приносили в жертву крім тварин — хлопчиків, кожні 12 років) і Дурзі (жреці задушували мандрівників, що заблудились), яких нерідко ототожнюють. В Рігведі описується Пурушамедха — ритуал принесення в жертву людини.
Китай [ред.]
В Китаї з давніх часів без жалю вбивали полонених під час ритуалу поховання. Особли багато цих жертвоприношень зустрічається в похованнх періоду царства Цин 66 людей, похованих з цинським правителем У-гуном, 177 людей поховано з правителем Му-гуном. Інколи в в таких похованнях знаходять тисячі останків людей. Не рідко вбивали полонених для того щоб задобрити цим душі предків.
Моавітяни та інші древні семітські народи [ред.]
Розповсюдженим був культ бога Молоха, не тільки серед фінікійців, але й серед ізраїльтян, моавітян і амонітян, йому в жертву приносили дітей. Немовлят клали на руки статуї. Під статуєю горів вогонь і таким чином немовлята згорали. Інколи Молох ототожнювався з Ваалом, якому теж приносили в жертву дітей. Цар моавітян заради перемоги приніс в жертву богам власного сина.
Сирія і Фінікія [ред.]
Розповсюджені культи Молоха, Хадада і Ваала — всім цим богам в жертву приносили дітей.
Європа [ред.]
Вікінги і германські племена [ред.]
.png)
Для богині Фрейї приносились в жертву чоловіки з якими злягалась жриця богині, після цього їх вбивали (душили і перерізали горло). Вбитих чоловіків топили в болотах. Відоме таке жертвопринесення, точніше страта, як кривавий орел, що посвячувався Одіну.
Кельти [ред.]
Кельтські друїди теж приносили людські жертви. Кожний рік відбувалась Карнутська асамблея — збори друїдів. Розпочинались вони людським жертвопринесенням трьом богам — Тевтатесу, Езусу і Таранісу. Це було так зване «трійне жертвопринесення» — жертву душили (ритуал для Тевтатеса), били палицею (ритуал для Тараніса) і перерізали горло (ритуал для Езуса). Також у них був ритуал з використанням «плетеної людини» в якій спалювали живих людей.
Скіфи [ред.]
В жертву богові війни приносили полонених, кров яких виливали на меч, а їх праву руку відрубували.
Слов'яни [ред.]
Про жертвопринесення у древніх слов'ян збереглось мало даних. Проте достеменно відомо, що існувало три види жертвоприношення — добровільне спалення дружини разом з чоловіком, жертвопринесення чужинців і приношення в жертву язичника, в кризових ситуаціях.
Древня Греція і Рим [ред.]
В Греції в жертву приносили в основному полонених, для того щоб виграти битву чи для того, щоб закінчилась епідемія інфекційної хвороби тощо. Людські жертви в Греції були не так поширені, як в інших культурах, проте достеменно відомо, що богу Кроносу в жертву приносили немовлят, яких спалювали, цей звичай нагадує ритуал жертвопринесення Молоху древніх семітських народів. На Криті були поширені людські жертвоприношення, ця традиція перекочувала і до самої ахейської Греції. Для Аполлона в Левкаді приносили в жертву злочинця, якого скидували зі скелі. В Римі жертвопринесення теж зустічалось аж до 76 року н. е. наприклад втоплення старих людей в Тібрі, але згодом це почало вважатись варварським звичаєм. Про людське жертвопринесення згадується ще в «Іліаді» Гомера і в міфі про Іфігенію.
Крито-мікенська цивілізація [ред.]
Африка [ред.]
Єгипет [ред.]
Жертви приносились богові сонця Амону-Ра. Після перемоги єгиптяни вішали високочиновних полонених перед стінами міста чи забивали до смерті палицями. У води Нілу кидали дівчину вбрану в одяг нареченої, щоб сприяти таким чином гарному розливу річкових вод. Спершу фараонів ховали разом зі слугами і радниками, пізніше слуг стали замінювати статуетки.
Людські жертвопринесення в сучасній цивілізації [ред.]
Людські жертвопринесення заборонені практично у всіх країнах світу. З 1987 році в Індії переслідується за законом саті — спалення дружини з покійним чоловіком, як примусове, так і добровільне. Досі пережитки, пов'язані з ритуальними вбивствами, існують у ряді африканських країн. Так, в громаді Аквапім, що знаходиться неподалік від столиці Гани Аккри, похорони вождя за старовинною традицією повинні супроводжуватися ритуальним людським жертвопринесенням. У 1979 році для цієї мети був викрадений чотирирічний хлопчик, але, поліції вдалося запобігти злочину. Однак в іншому випадку — в Ліберії — запобігти ритуальному вбивству не вдалося, бо його учасником був міністр внутрішніх справ країни. У червні 1989 року за участь в ритуальному жертвопринесенні (жертві відтяли голову і вирвали серце) міністр був згодом засуджений. Секти і релігійні установи, що застосовують практику жертвоприношення людини майже в усьому світі переслідуються за законом.
