Люстрація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Люстрація:

1) (від лат. lustrum — податковий або фінансовий період, Люструм) — описи державних маєтків. Метою люстрації було встановлення складу податного населення, його грошових і натуральних повинностей, доходів королівських економій. Люстрація у феодальній Литві вперше була запроваджена у XVI столітті.[1] Інвентаризація королівських маєтків.

2) (від лат. lustratio — очищення через жертвопринесення) — магічні обряди, спрямовані на очищення людей, на захист від хвороб та інших бід. У багатьох народів надприродня сила приписувалась насамперед вогню; було поширеним окурювання людей, худоби, житла факелом, запаленим від «живого вогню» (який добували тертям), а пізніше — від свічок, запалених в церкві в четвер на страсному тижні.

3) заборона функціонерам високого рангу, які скомпрометували себе, протягом певного часу займати посади в державному апараті, балотуватись в представницькі органи, бути суддями і т. д.

Зміст

Люстрація в різних країнах [ред.]

Україна [ред.]

У 2008 році ініціативною групою українських правників створена Громадська організація «Люстрація». Як випливає з назви, ГО «Люстрація» за першочергову мету ставить перед собою очищення суспільства.

Сьогодні українське суспільство перебуває на перехідному етапі від пост-тоталітарного до громадянського, правового суспільства. На жаль, впродовж 20 років української незалежності у боротьбі з економічними труднощами Держава не приділяла жодної уваги виробленню національної ідеї. Сьогодні державний службовець не знає такого поняття як національний інтерес. Як наслідок, довіра до державної влади впала до критичного рівня, коли влада вже не є легітимною в очах громадян. В Україні спостерігаємо «дефіцит патріотизму», коли між громадянами та органами державної влади існує прірва, тобто вироблення державної політики йде без врахування національних інтересів.

Україна не зробила глибоких висновків зі свого колоніального минулого, не надала йому справедливої оцінки, не засудила злочини проти українського народу та осіб, причетних до цього. Україна, яка найбільше у світі постраждала від комуністичного режиму, досі не засудила комуністичну ідеологію на рівні з фашизмом. В Незалежній Україні досі існують вулиці та пам'ятники, що возвеличують катів українського народу: організаторів Голодомору та репресій, зрадників і вождів комуністичного режиму.

Поряд з цим, подвиги героїв, що боролися за незалежність України та проти тоталітарного режиму, залишаються невідомими широкому загалу. Очищення суспільства полягає не тільки в очищенні від комуністичної ідеології — знесення памятників, перейменування вулиць та відзначення у географічних назвах українських героїв та видатних постатей нашої історії та культури.

Очищення суспільства також полягає у висвітленні та засудженні конкретних організацій та осіб, причетних до злочинів проти українського народу. Не секрет, що сьогодні ще живі деякі організатори та виконавці масового винищення українців, замовники політичних вбивств українських діячів, терористичних операцій НКВД, МГБ, КГБ на території України. Ці особи досі отримують державні пенсії, в той час як воїни УПА та репресовані комуністичним режимом залишились поза належною увагою Української держави.

Польща [ред.]

Див. Інститут національної пам'яті (Польща)

Чехія [ред.]

Перший чехословацький, а згодом (від січня 1993 р.) перший чеський президент Вацлав Гавел, а також уряд мали чітку уяву, як втримати і оберігати демократичні здобутки. Тому їм вдалось відносно швидко, без великих внутрішніх коливань чи суспільних потрясінь ухвалити закон про люстрацію, який набрав сили в жовтні 1991 року. Відповідно до його положень працівникам колишньої комуністичної Служби безпеки (StB) і високим компартійним функціонерам заборонялось займати керівні посади на державній службі, в армії, балотуватись до виборчих органів усіх рівнів, виконувати інші виборчі функції. Це саме торкалось і агентів комуністичної Служби безпеки. Сила Закону не розповсюджувалась на громадян, які народились після 1 грудня 1971 р.

Росія [ред.]

Одним з ідеологів проведення люстрації в пост-комуністичній Росії була Галина Старовойтова. В 1992 та 1997 роках подані нею проекти законів про люстрації були відхилені. В листопаді 1998 року вона була вбита при нез'ясованих досі обставинах.

Джерела [ред.]

  1. УРЕ.- К., 1962.- т. 8. С. 319