Навітряні острови

Навітряні острови — Карибські острови, група коралових і вулканічних островів в Карибському морі, західна частина архіпелагу Малі Антильські острови між Віргінськими островами і островом Тринідад. Відкриті Христофором Колумбом в 1493—1502 роках. Назва пояснюється навітряним положенням островів по відношенню до північно-східного пасату.

Найбільші острови:

• Гваделупа;
• Домініка;
• Мартиніка;
• Гренада;
• Сент-Вінсент і Гренадини;
• Сент-Люсія;
• Антигуа і Барбуда та інші.

На Навітряних островах розташовані незалежні держави (Гренада, Домініка, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Люсія), а також володіння Великобританії, Франції і Нідерландів.

Загальна площа біля 6 тисяч км². Рельєф переважно гірський, висота до 1 447 метрів (на о. Домініка). Є діючі вулкани, в тому числі Монталь-Пеле. Клімат тропічний, пасатний. Опадів до 1 500—2 000 мм на рік (максимум влітку). Природня рослинність (вічнозелені ліси і чагарники) збереглась лише місцями. Плантації цукрової тростини, цитрусових, кави, какао, бананів.

Найважливіші міста: Фор-де-Франс (о. Мартініка), Пуент-а-Пітр і Бас-Тер (о. Гваделупа), Кастрі (о. Сент-Люсія).

Література

• Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 327(рос.)