Христофор Колумб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Христофор Колумб
італ. Cristoforo Colombo
ісп. Cristóbal Colón
Christopher Columbus.PNG
Народився 29 жовтня 1451(1451-10-29)
ймовірно Генуя, Генуезька республіка
Помер 20 травня 1506(1506-05-20) (54 роки)
Вальядолід, Королівство Кастілії і Леону
Громадянство Іспанія
Національність португалець
Проживання Іспанія
Діяльність мореплавець, мандрівник
Відомий організатор і капітан перших трансатлантичних подорожей з Європи до Америки
Титул намісник короля Іспанії на всіх відкритих землях та островах
Звання грос-адмірал
Конфесія Католик
Дружина Filipa Perestrello de Moniz
Діти Diego Colón, Hernando Fernandez Colón
Автограф Автограф — Христофор Колумб

Христофо́р Колу́мб (італ. Cristoforo Colombo, ісп. Cristóbal Colón, лат. Christophorus Columbus, порт. Cristóvão Colombo або Christovam Colom) (* 29 жовтня 1451 р. (інша версія — 1446 р.) — † 20 травня 1506 р.) — іспанський мореплавець, першовідкривач Америки (Багамських та Антільських островів, узбережжя Центральної та Південної Америки).

Походження[ред.ред. код]

Колумб не схоже на італійські прізвища. Тому припускають, що це змінене прізвище від Колон, Колонна або Коломбо.

Твердження, що Колумб — син ткача з міста Генуя Доменіко Коломбо, нічим не підтверджені. Такого майстра не знайдено в жодному переліку майстрів ткацького цеху Генуї. А дім-музей Колумба в Генуї на площі Данте типова бутафорія — як будинок Джульєтти у Вероні або квартира Шерлока Холмса на Бейкер-стріт в Лондоні.

Невідомо, хто він за національністю. 8 країн претендують на звання Батьківщини мореплавця — від Італії до Польщі (польські моряки дуже полюбляли називати свої кораблі, як птахи: «Ожел = орел», «Яскулка = ластівка», «Голомб = голуб»). За версією португальського історика Мануела Роса (Manuel Ros) Колумб був сином короля Володислава ІІІ. У такому випадку по матері Софії Гольшанській він був правнуком руських князів.

Прізвисько Колон носив і сучасник мореплавця — італієць-авантюрист на службі у Франції Ґійом Казанова. Але це різні Колони чи Колумби.

Ім'я Христофор з грецької перекладається як «Хрестоносець», «людина, яка навчає християнству», а Коломб, Колумб або Колон може бути похідним від латинських слів «колонія» (Colonia, Colombia) чи «колоніст» (Colon, Colomb). На основі цього деякі дослідники висувають версію, що Америку відкрила людина, яка в середньовічних джерелах залишилась під ім'ям «християнський колоніст», «колоніст, який несе християнську віру». Можливо навіть цим іменем в різних джерелах було названо різних людей, на основі біографій яких пізнішими істориками був створений збірний образ Христофора Колумба.

Недостовірні портрети[ред.ред. код]

Немає жодного достовірного портрета Христофора Колумба. В молоді роки він був бідним моряком і піратом, потім жив на островах, де не було портретистів. Декілька разів Христофор був в'язнем різних тюрем і ховався в монастирі від помсти. Навіть ці розрізнені факти біографії мореплавця доводять, що спокійного життя той не мав а ні при житті, а ні після смерті. Неймовірно, щоби він знайшов час для позування відомим портретистам Рідольфо чи Доменіко Гірляндайо, Себастьяно дель Пьомбо та ін. Навіть якщо і збереглися портрети Христофора, то давно загубилися в часі. І ми не знаємо, як він виглядав за життя. А два десятки чоловіків на портретах з означенням «Колумб» ще одна бутафорія на потребу невибагливих туристів.

Свідчення документів[ред.ред. код]

Подорожі Колумба до Нового Світу

Перша звістка про Христофора Колумба задокументована 1473 роком, коли «Морський суд міста Венеція застерігав від пірата Коломбо», що був на службі герцога Рене Анжуйського. Сам Христофор часто згадував герцога Рене, з яким ділився піратською здобиччю. Як писали в англійських свідченнях — піратство тоді було «цілком пристойним для джентльмена».

Був пірат Колон і на службі у Фландрії. Христофор брав участь у морському поході англійців і португальців до Гренландії, тобто він бував і в Англії, знав про їх мандри до островів на далекому заході.

Сміливий і ризикований Колумб досяг добробуту і взяв шлюб з дочкою сеньора Корреа, губернатора Порту Санту, що контролював Азорські острови. А це ближче до островів Америки, ніж від Голландії чи Іспанії. Дружина народила Христофору сина.

Картограф Колумб[ред.ред. код]

Мапа Колумба. Ліссабон. Португалія.

Згідно з дослідженнями професора Альфонсо Енсената де Вільялонга (університет Вальядоліда), Колумб народився в Ґенуї, в родині Доменіко та Марії-Спіноли Колонне й охрещений Христофором. 1451 року родина Колонне емігрувала в Португалію, де юний Крістобан Кулон (так його тут називали) отримав освіту.

Відомо, що Колумб цікавився картами (мапами) і торгував ними. Виготовлення мап-карт було дуже вигідним бізнесом. Мапи зберігали як секретні військові документи чи перепустки до багатства. Свої утаємничені мапи мали майже всі королівські родини епохи великих географічних відкриттів — у Португалії, Іспанії, Англії, Голландії, Фландрії, Франції. Пізніше своїми картами-мапами уславився картограф з міста Франкфурт Маттеус Меріан старший та ін.

Деякі секретні мапи отримав і Колумб, бо виявив велику наполегливість в організації своїх подорожей до островів за океаном. Саме Христофор передав якісь секретні морські мапи Амеріго Веспуччі, морському штурману, який давав гроші на експедиції Колумба. Член експедиції Амеріго Веспуччі — теж лоцман Хуан де ла Коста — сам надрукував мапу відомого на той час Світу у 1500 році.

Чотири подорожі Колумба[ред.ред. код]

Перша подорож Колумба (14921493)[ред.ред. код]

Перша подорож Колумба
Висадка Колумба в Америці. Картина Джона Вандерліна (1775-1852)

Будучи переконаним, що Азії можна досягти, пливучи на захід, він заручився підтримкою іспанського короля Фердинанда ІІ Арагонського і королеви Ізабелли І Кастильської. 22 травня 1492 р. Колумб прибув у порт Палос, у якому, відповідно до королівського указу, повинен був отримати дві каравели. Місто дало йому для використання каравели «Нінья», «Пінта». Судна мали близько 20 м у довжину і 7 м у ширину. Як флагманське судно Колумб орендував у Хуана де ла Коси великий корабель «Санта Марія».

Копія судна «Санта Марія»

3 серпня 1492 р. каракка «Санта Марія» (280 т) і дві каравели — «Пінта» (240 т) і «Нінья» (100 т), на яких було загалом близько 90 осіб, підійняли якорі. Після зупинки у Лас-Пальмасі на Канарських островах 5 вересня ескадра суден почала рухатись на захід. Після більш ніж двох місяців плавання, в ході якого учасниками експедиції почали висловлюватись претензії від нетерпіння, 12 жовтня о другій годині один з матросів — Родріго де Тріана — побачив землю. Експедиція висадилася ймовірно на невеликому острові Сан-Сальвадор (Волтінга) на Багамах, званий індіанцями Гуанахані. У тубільців помітили золоті прикраси. На запитання про походження прикрас місцеві жителі вказували напрямок на південь. Виходячи з того, що вони перебувають на півночі материка, Колумб вибрав новий курс на південний захід і відкрив 28 жовтня острів Куба (Хуана) та 6 грудня Гаїті (Еспаньола), острів, краса якого його зачарувала, і він обрав його для розміщення своєї штаб-квартири. Коли флагманський корабель «Санта-Марія» розбився, сівши на рифи, а під час шторму було втрачено контакт з «Пінта», Колумб вирішив особисто на «Нінья» повідомити новину щодо відкриття західного шляху до земель Східної Азії (Китаю, Японії та Індії). 16 грудня, залишивши форт Навидад (Різдво) на Гаїті, укріплений уламками та гарматами «Санта-Марії», із 43 добровольцями з екіпажу рушили у зворотному напрямку. Біля північного берега Еспаньоли «Нінья» натрапила на «Пінту». Обидва судна рушили у напрямку Європи. У результаті шторму судна втратили зв'язок між собою. 9 березня «Нінья» кидає якір у Лісабоні, де Жуан II приймає Колумба як ясновельможного князя і наказує забезпечити того всім необхідним. 15 березня 1493 р. «Нінья» зупиняється в порту Палос, куди того ж дня прибуває і «Пінта». Звідти Колумб тріумфальним ходом рушив до королівського двору у Барселоні з доповіддю кастильським монархам.

Колумб багато зусиль вклав в поширення інформації про свій успіх. За кілька днів перед від'їздом до Барселони він відправив по шляху людей із золотом і кольоровими арарами, які проголошували його тріумфальне повернення. У ході зустрічі з королівським подружжям Колумб образно змалював багатства, які попливуть в Іспанію, якщо експедиція буде продовжена. Це призвело до лихоманки відкриттів, епізодом якої була друга експедиція Колумба.

Друга подорож Колумба (14931496)[ред.ред. код]

Друга подорож Колумба

У тому ж році у величезному поспіху організовано ще одну експедицію під командуванням Христофора Колумба.

Якщо навесні та влітку 1492 року Колумбу довелося витратити декілька місяців на вмовляння 90 осіб на першу поїздку, то після повернення було так багато добровольців, що треба було робити відбір, оскільки число учасників другої експедиції було обмежене приблизно 1500–2500 особами на 15-17 суднах (точне число людей і суден є спірним). Колумб пізніше скаржився, що навіть кравці були готові відмовитися від професії і піти у велику подорож, у якій можна швидко розбагатіти. Нарешті група, у якій разом з шукачами пригод і легкої наживи виявилися місіонери, що прагнули навернути до християнства жителів нових земель, поруч із визнаними злочинцями перебували ідеалісти.

Друга експедиція вирушила 25 вересня 1493 з Кадіса. На Канарських островах взяли цукрову тростину і собак, спеціально привчених до полювання на людей. На цей раз Колумб вирішив рухатися південнішим маршрутом, і тому вже через 20 днів досяг берега поблизу Малих Антильських островів. 3 листопада 1493 (в неділю) відкрив острів Домініка, 4 листопада експедиція прибула до найбільшого з тутешніх островів, названого Ґваделупа. На відкритих островах жили кариби (індіанці), які здійснювали на великих човнах набіги на острови мирних араваків. Зброєю їх були луки і стріли з наконечниками з уламків черепахових панцирів або зазубрених риб'ячих кісток.

11 листопада відкриті острови Монтсеррат, Антигуа і Невіс. На наступний день біля острова Сент-Круа сталася перша збройна сутичка з карибами. 15 листопада на північ від острова Сент-Круа відкритий архіпелаг, який Колумб назвав «Островами Одинадцяти тисяч дів» (зараз мають назву Віргінські острови). Обійшовши архіпелаг з обох сторін, судна флотилії через три дні з'єдналися біля західного краю гряди. 19 листопада іспанці висадилися на західному березі великого острова, який Колумб назвав Сан-Хуан-Баутіста. З XVI століття він носить назву Пуерто-Ріко.

22 листопада Колумб дістався до Гаїті, щоб констатувати, що люди, залишені ним у форті Навидад під час першої експедиції, не вижили. За здогадами всі вони загинули в боротьбі з тубільцями — індіанцями. До січня 1494 року на схід від спаленого форту побудоване місто, назване Ізабеллою. Багато іспанців померли від епідемії жовтої лихоманки. Загін, посланий на розвідку всередину острова, знайшов золото в річковому піску в гірському районі Кордильєра-Сентраль. У березні Колумб здійснив похід всередину острова. Тим часом у Ізабеллі через спеку зіпсувалася більша частина харчів і Колумб вирішив залишити на острові лише 5 кораблів та близько 500 осіб, а решту відправити до Іспанії. З ними він передав королю і королеві інформацію про те, що знайшов багаті родовища золота, і просив надіслати худобу, їстівні припаси і землеробські знаряддя, пропонуючи платити за них рабами з числа місцевих жителів.

24 квітня 1494 року, залишивши в Ізабеллі гарнізон під командою свого молодшого брата Дієго, Колумб повів три невеликі кораблі на захід уздовж південно-східного узбережжя Куби. 1 травня було виявлено вузьку і глибоку затоку (сучасна бухта Гуантанамо з однойменним містом). Звідси Колумб повернув на південь.

5 травня відкрито острів Ямайка (Колумб назвав його Сантьяґо). 14 травня, пройшовши уздовж північного берега Ямайки і не знайшовши золота, Колумб повернувся до Куби. 25 наступних днів кораблі рухалися крізь дрібні острівці уздовж південного узбережжя острова.

12 червня, пройшовши майже 1700 км вздовж південного узбережжя Куби і не дійшовши всього 100 км до західного кінця острова, Колумб вирішив повернути, бо море сильно обміліло, матроси виявляли невдоволення, та й закінчувалась провізія. Перед цим, щоб захистити себе від звинувачень в малодушності, які могли дійти до Іспанії, він зажадав від усієї команди присягнути, що Куба — частина континенту, а тому далі плисти немає сенсу. Повернувши назад, флотилія відкрила острів Еванхеліста (пізніше названий Пінос, а з 1979 року — Ісла-де-ла-Хувентуд.

Колумб і королева Ізабелла. Фрагмент пам'ятника Колумбу в Мадриді (1885)[1]

29 вересня Колумб, вже на той час важко хворий, повернувся в Ізабеллу. За п'ять попередніх місяців другий брат Колумба, Бартоломе, привів з Іспанії три кораблі з військом і запасами. Група іспанців захопила їх і втекла додому. Решта розбрелися по острову, грабуючи і гвалтуючи тубільців. Ті вчинили опір і вбили частину іспанців. Після повернення Христофор хворів п'ять місяців, а коли одужав, то в березні 1495 року організував підкорення Еспаньоли загоном з двохсот солдатів. Тубільці були майже беззбройні, а Колумб застосовував проти них кінноту і привезених з собою спеціально навчених собак. Через дев'ять місяців цього цькування острів був підкорений. Індіанців обклали даниною, забирали в рабство для роботи на золотих копальнях і плантаціях. Індіанці тікали з селищ в гори, гинули від невідомих хвороб, привезених колоністами з Європи. Тим часом колоністи переселилися на південний берег острова, де в 1496 році Бартоломе Колумб заклав місто Санто-Домінго — майбутній центр Еспаньоли, а пізніше — столицю Домініканської Республіки.

Тим часом іспанська королівська пара, виявивши, що доходи від Еспаньоли (трохи золота, міді, цінного дерева і кілька сот рабів, спрямованих до Іспанії Колумбом) незначні, дозволила всім кастильским підданим переселятися на нові землі, розраховуючись із скарбницею золотом.

10 квітня 1495 іспанський уряд розірвав відносини з Колумбом, і Амеріґо Веспуччі дістав право постачати Індії до травня 1498 року. 12 січня 1496 Веспуччі отримує 10000 мараведі від скарбника Пінеля для виплати заробітної плати морякам[2]. Фактично він уклав контракт на формування в Андалузії однієї (якщо не двох) експедицій до Індії. Результат експедиції Колумба вселив у Амеріго думку полишити торгову справу й познайомитися з нововідкритою частиною світу.

Між тим, авторитарна і безконтрольна поведінка Колумба налаштувала проти нього значну частину його екіпажу. Багато з учасників, збентежені труднощами та відсутністю легендарного багатства, відділилися від експедиції і розпочали самостійні пошуки. Ті, що повернулися до Іспанії, привезли багато скарг на Колумба. Під впливом ворогів Колумба пропонується забрати привілеї, раніше надані йому, а на його місце призначити королівського губернатора відкритих земель. У цій ситуації, Колумб 19 березня вирушив назад до Іспанії, куди він прибув 11 червня 1496 року. На суді йому вдалося виправдатися і відкинути висунуті проти нього звинувачення. Він отримав підтвердження наданих йому раніше пільг і зобов'язання організації наступної, третьої експедиції.

Третя подорож Колумба (14981500)[ред.ред. код]

Третя подорож Колумба

Колумб відновив свої привілеї, але не зміг повністю відновити попередньої довіри до себе. Щоб організувати чергову, третю експедицію, довелося чекати до 1498 року. На третю експедицію вдалося знайти небагато коштів, і з Колумбом вирушило лише шість невеликих кораблів і близько 300 чоловік команди, причому в команду брали злочинців з іспанських в'язниць.

30 травня 1498 флотилія вийшла з гирла річки Гвадалквівір. На цей раз Колумб вирішив триматися ще південніше, вважаючи, що золото можна знайти лише ближче до екватора. Від острова Ієрро (Канарські острови) три кораблі пішли прямо до Еспаньоли, а три інших — до островів Зеленого Мису, звідки взяли курс на південний захід, маючи намір триматися якомога ближче до екватора. Кораблі спустилися до широти 9°30' східної широти і далі рухались на захід.

Під час цієї експедиції вперше досягнуто материкової частини Америки. До берега Колумб дістався південніше від гирла Оріноко. Рухаючись далі на захід уздовж узбережжя, він відкрив острів Тринідад. Потім він звернув на північний захід і вирушив на Еспаньйолу (Гаїті), де було закладене в той час перше постійне іспанське поселення у Вест-Індії Санто-Домінґо.

Відносини в іспанській громаді в Санто-Домінґо були не дуже добрі. Авторитарний Колумб розставляв всюди своїх людей, у тому числі свого брата Бартоломе та сина Дієґо. 20 серпня Колумб прибув на Еспаньолу, яку застав у жалюгідному стані. Колоністи підняли збройний заколот проти його брата, який закінчився тим, що Колумб був змушений піти на введення системи закріпачення індіанців за бунтівними колоністами (repartimiento), кожному з яких було відведено велику ділянку землі.

В Іспанії прийшло розчарування у зв'язку з відсутністю основних економічних успіхів і труднощами експедиції у відносинах з тубільцями. Крім того, як і під час другої експедиції, повідомлення про проблеми дійшли до корони. Іспанська королівська скарбниця майже не отримувала доходів від своєї нової колонії, а в цей час португалець Васко да Ґама відкрив морський шлях у справжню Індію (1498) і повернувся з вантажем прянощів, довівши таким чином, що землі, відкриті Колумбом, зовсім не Індія, а сам він — брехун.

У 1499 році монопольне право Колумба на відкриті нові землі було скасовано. У 1500 році королівське подружжя направило на Еспаньолу свого представника з необмеженими повноваженнями Франсіско Боваділья. Той взяв у свої руки всю владу на острові, заарештував Христофора Колумба разом з братами, закував їх у кайдани і відправив до Іспанії. Після прибуття, однак, місцеві фінансисти змогли переконати королівську пару зняти звинувачення з Колумба.

Четверта подорож Колумба (15021504)[ред.ред. код]

Четверта подорож Колумба

Христофор Колумб все ж таки хотів знайти новий шлях від відкритих ним земель у Південну Азію, до джерела прянощів. Він був упевнений, що такий шлях існує, так як спостерігав біля берегів Куби сильну морську течію, що рухалась на захід через Карибське море. Король зрештою дав Колумбу дозвіл на нову експедицію.

9 травня 1502 флотилією, що складалась з чотирьох суден з екіпажем 150 чоловік, Колумб рушив на захід. Оскільки Васко да Ґама відкрив шлях до Індії навколо африканського континенту, Колумбу необхідно терміново довести, що шлях на захід коротший, зручніший і безпечніший. Колумб мав намір знайти перехід у води, які б зрештою привели його до Індії. Він сподівався знайти цей шлях на захід від Куби, куди і скерував свою експедицію.

У четверту експедицію Колумб взяв із собою брата Бартоломе і 13-річного сина Ернандо.

29 червня 1502 року, рятуючись від шторму, попросив у намісника Еспаньоли Ніколаса Овандо дозволу сховатися в гавані Санто-Домінґо, але йому було відмовлено. На щастя, кораблі Колумба впоралися з бурею. У липні Колумб вирушив на захід уздовж південного узбережжя Еспаньйоли і Ямайки. Він мав намір дійти на заході до материка і відшукати протоку, рухаючись вздовж берега.

30 липня Колумб підійшов до північного берега землі, населеній народом майя (Гондурас). Бартоломе висадився на материк і формально вступив у володіння країною. У вересні відкрито Москітовий берег (Нікарагуа) і «Золотий берег» (пізніше, Коста-Ріка, «Багатий берег»).

5 жовтня від індіанців країни Верагуа (Панама) Колумб дізнався, що до Південного моря (Панамської затоки в Тихому океані) можна добратися через вузьку, але гористу смужку суші (Панамський перешийок).

17 жовтня відкрито затоку Москітос. Місцеві жителі розповіли про існування на півдні країни, населеної войовничими людьми, які їздять на тваринах, носять панцирі, володіють мечами, луками і стрілами (очевидно, що мова йшла про Перу — високорозвинену державу інків, жителі якої використовували лам як в'ючних тварин). Експедиція зустрічає новий 1503 рік в бухті, яка через 400 років стане північним входом до Панамського каналу. Від Тихого океану Колумба відділяє лише 65 км, але їх він так ніколи і не подолає.

У січні 1503 року Колумб повертається в затоку Москітос. Він планує створити тут колонію під командою свого брата Бартоломе, але місцеві індіанці настільки войовничі, що він відмовляється від цього наміру. 16 квітня Колумб виходить в море і відновлює пошуки протоки, рухаючись на схід.

1 травня, досягнувши мису Тібурон у Дар'єнський затоці, Колумб дізнається від індіанців, що в цьому районі вже два роки тому були європейці, а це означає, що пошуки протоки можна припинити. Колумб повертає судна на північ, до Ямайки. 25 червня Колумбу після довгих мандрів морем, протягом яких він відкрив Кайманові острови, вдається вивести кораблі до північного узбережжя Ямайки (200 км від Еспаньоли) і посадити їх на мілину. Колумб спрямовує на Еспаньолу посланника Дієго Мендеса в індіанській пірозі із проханням до намісника іспанської колонії прийти йому на допомогу. Лише через рік на Ямайку прибуває корабель, споряджений за кошти самого Колумба. Він забирає всіх вцілілих учасників експедиції.

29 червня Колумб полишає Ямайку. До Еспаньоли добираються півтора місяці. 12 вересня брати Колумби покидають Еспаньолу і з великими труднощами у листопаді 1504 року добираються до Кастилії.

Під час четвертої подорожі Колумб відкрив материк на південь від Куби — берег Центральної Америки і довів, що Атлантичний океан відділяє від Південного моря, нездоланний бар'єр, про який він чув від індіанців.

Пам'ятник Колумбу біля Капітолію у Денвері, штат Колорадо[3]

Останні роки життя[ред.ред. код]

Важко хворого Колумба перевезли в Севілью. Він не зміг домогтися відновлення дарованих йому прав і привілеїв, а всі гроші витратив на товаришів по експедиціях.

Помер вимовивши свої останні слова: «У твої руки, Господи, я вручаю мій дух», 20 травня 1506 року в іспанському Вальядоліді, похований у Кафедральному соборі в каплиці Луїса де Серда міста Севілья (Іспанія).

Сучасники майже не помітили його смерті. Величезне значення відкриттів Колумба для Іспанії було визнано лише в середині XVI століття, після завоювання Мексики, Перу та держав на півночі Анд, коли до Європи пішли судна зі сріблом і золотом.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

  • 327 Колумбія — астероїд, названий на честь мандрівника.

Посилання[ред.ред. код]