Банан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Банан
Рослина банана з плодами на квітконосі
Рослина банана з плодами на квітконосі
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Імбироцвіті (Zingiberales)
Родина: Бананові (Musaceae)
Рід: Банан (Musa)
Види
Посилання
ITIS logo.jpg ITIS: 42388
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 4640
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Musa

Бана́н (Musa) — рід багаторічних трав'янистих рослин родини бананових. Його батьківщиною є тропіки Південно-Східної Азії, зокрема Малайського архіпелагу, де він з давніх часів використовується дуже широко. Бананами також називають їстівні плоди цих рослин. Станом на сьогодні різні сорти культигену Musa × paradisiaca[1], створеного на основі деяких видів цих рослин, культивуються в тропічних країнах і в багатьох з них складають найважливішу частку експорту. Частка бананів серед вирощуваних культур займає четверте місце у світі, поступаючись тільки рису, пшениці і кукурудзі[2]. Рід об'єднує 40—80 видів (залежно від класифікації), поширених головним чином у Південно-Східній Азії і на островах Тихого океану. Найпівнічніший вид — японський банан (Musa basjoo), родом з материкового Китаю, вирощується як декоративна рослина на чорноморському узбережжі Кавказу, в Криму і Грузії[3].

Опис[ред.ред. код]

Банани — трав'янисті рослини з могутньою кореневою системою, коротким, не виступаючим над землею стеблом і 6—20 листками, піхви яких утворюють подобу стовбура. Висота рослин варіює від 2 до 9 м[2] і навіть вище, що робить їх одними з найвищих (разом з бамбуками) трав у світі[4]; і недивно, що багато хто помилково вважає їх деревами. Найвищою рослиною з роду банан вважається вид Musa itinerans — висота рослин його підвиду Musa itinerans var. gigantea може досягати 12 м[5]. Навколо основного стебла утворюється багато бічних пагонів, один з яких згодом замінює попередній — таким чином відбувається вегетативне розмноження. Коріння численне, волокнисте; у багатому на гумус, пухкому ґрунті воно розростається до 4,9 м у бік і до 1,5 м у глибину[2].

Листові пластинки великі, м'які, гладкі, довгасті або овальні, з паралельним жилкуванням; розташовані по спіралі. Їх піхви згорнуті в щільну багатошарову м'ясисту трубку, яку називають несправжнім стеблом. У міру зростання рослини, молоде листя з'являється всередині пучка, а зовнішнє поступово відмирає і опадає. При добрій погоді цей процес проходить з великою швидкістю — приблизно один листок на тиждень. У культурних сортів банану листки досягають 275 см завдовжки і 60 см завширшки[6], вони можуть бути повністю зеленими, зеленими з темно-бордовими плямами або зеленими з верхнього боку і багряними знизу. При сильному вітрі або зливі листя легко рветься уздовж жилок — така адаптація допомагає рослинам виживати в тропічному кліматі. Коли банан готовий до цвітіння, в точці зростання короткого стебла розвивається довгий квітконос, який проходить через несправжнє стебло і услід за листям виходить назовні.

Цвітіння розпочинається через 8—10 місяців після фази активного росту рослини. Суцвіття — кетяг, що нагадує подовжену пишну бруньку фіолетового або зеленого відтінку, на якій біля основи спочатку розташовані крупні жіночі, потім — менші за розміром обох статей і на кінці — дрібні чоловічі квітки. Всі квітки трубчасті, неправильної форми, складаються з 3 пелюсток, 3 чашолистків, зазвичай 6 тичинок, одна з яких недорозвинена і не має пиляків; гінецей синкарпний та складається з 3 плодолистків, що утворюють трикамерну зав'язь[7][8]. Квітки розташовані ярусами, що нагадують пальці рук, і містять у собі велику кількість нектару (до 0,5 г на кожну квітку[3]). Кожен ярус зібраний у гроно, що складається з 12—20 квіток, розташованих радіально, і прикритий м'ясистим, восковим на дотик, криючим листям. У культурних бананів квітки білого кольору, криюче листя із зовнішнього боку фіолетове, а з внутрішнього — темно-червоне. Розкрившись, чоловічі квітки зазвичай дуже швидко опадають, залишаючи верхню частину суцвіття голою, за винятком верхівкової бруньки, що не розкрилась. В диких видів цвітіння починається вночі або рано вранці — в першому випадку їх запиленню сприяють кажани, а в другому — птахи і дрібні ссавці[3].

Дикий плід у розрізі

Плоди розвиваються тільки з жіночих квіток (двостатеві квітки безплідні)[8] — розвиваючись, кожний ряд плодів все більше нагадує руки з багатьма пальцями, кожен з яких є товстошкірою, багатосім'яною ягодою. Розмір, колір і форма плодів можуть значно різнитись залежно від виду або сорту, але найчастіше вони довгасті, циліндричної або тригранної форми, випрямлені або загнуті. Довжина плоду варіює від 3 до 40 см, товщина — від 2 до 8 см[2]. Колір шкірки може бути жовтим, зеленим, червоним або навіть сріблястим. М'якоть плода біла, кремова, жовта або оранжева. У незрілому стані вона тверда і клейка, але при дозріванні стає м'якою і соковитою. У культурних форм плід часто позбавлений насіння, тому рослину можна розмножувати тільки вегетативно, проте в дикорослих рослин м'якоть наповнена великою кількістю округлого або загостреного твердого насіння завдовжки 3—16 мм, при цьому його маса може бути більшою за масу м'якоті[6]. На одній осі може розташовуватися до 300 плодів загальною масою до 50—60 кг[9]. Для бананів характерний біологічний феномен, відомий як негативний геотропізм, — під час формування плоди під дією сили тяжіння спрямовані вниз, проте у міру зростання під дією гормонів одна або декілька осей починають рости вертикально вгору[10]. Після закінчення плодоношення наземна частина рослини відмирає.

Культивування[ред.ред. код]

Історія[ред.ред. код]

Одна з перших письмових згадок про банани міститься в стародавніх індійських рукописах Махабхарата

Банани — одні з найдавніших культивованих рослин. Їх батьківщиною вважаються острови Малайського архіпелагу, де, як вважають учені, стародавні жителі вирощували їх і споживали як доповнення до рибної дієти[11][12]. Подорожуючи островами Тихого океану, вони запасалися відомими їм фруктами, і таким чином сприяли розповсюдженню бананів. Першим з сучасних учених, що встановив географічне походження бананів, став один із засновників наукової селекції, академік М. І. Вавілов, який в 1920-х — 1930-х роках досліджував різні регіони світу і описав результати в праці «Центри походження культурних рослин»[13][14].

Перші письмові згадки про цей фрукт дійшли до нас зі священного тексту буддистів «Епічні правила Буддистів Палі» (англ. Epics of the Pali Buddhist canon), що відноситься до VI–V століття до н. е. — ймовірно, на той час банани за допомогою мореплавців вже були інтродуковані в Індії[12]. Пізніше банани досить часто згадуються в стародавніх рукописах різними мовами. Наприклад, в індійських епосах Махабхарата і Рамаяна мовиться про те, що ченцям дозволено пити напій, приготований з бананів. Банани описуються в «Природній історії рослин» старогрецького філософа і одного із засновників ботаніки Теофраста, що жив у IV столітті до н. е. Китайський тактик і письменник Янг Фе (кит. 楊阜), що жив за часів китайської династії Лян (502–557 н. е.), в своїй «Енциклопедії диковинок»[Джерело?] вперше згадує про культивування бананів у цій країні. Римський письменник Пліній Старший у «Природній історії» (77 н. е.) згадує про те, що Олександр Македонський під час свого походу до Індії в 327 до н. е. спробував цей фрукт і навіть привіз його з собою до Європи[4]. Якщо раніше в західному світі чіткої назви банана не простежується (греки, римляни і араби говорять про нього, як про «чудове індійське фруктове дерево»), то у Плінія Старшого він вперше згадується як «пала» (pala). Ця назва досі збереглася в одній з індійських мов малайялам.

Деякі учені вважають, що банани були також відомі і в Південній Америці до приходу європейців. Твердження обґрунтовуються тим, що залишки листя бананів знаходили в перуанських індіанських гробницях[12].

Вже з Індії банани були завезені в Палестину і на східне побережжя Африки — цього разу арабами, що активно торгували рабами і слоновою кісткою, після 650 року н. е. (до народження Мухамеда арабам про банани відомо не було). Власне сучасна назва «банан», так чи інакше поширена у більшості сучасних європейських мов, має арабське походження і означає буквально «палець». До часу активного дослідження Західної Африки європейцями, яке припадає на 15 століття, банани там вже були добре відомі. Десь після 1402 року португальці привезли банани з Гвінеї на Канарські острови, де зайнялися їх вирощуванням, а в 1516 році — лише через 24 роки після відкриття Америки Колумбом — іспанці перевезли його на острів Гаїті (Еспаньйола). Цю подорож очолював іспанський місіонер чернець Томас де Берланга.

Попри те, що в тропіках банани швидко завоювали популярність, в європейських і американських країнах з помірним кліматом вони ще довгий час залишалися вкрай рідкісним і екзотичним продуктом, оскільки однією з вимог до їх транспортування і зберігання є підтримка постійної температури не вище 14 °C[11]. Лише у другій половині 19 століття, з винаходом перших холодильних установок і будівництвом залізниць, з'явилась стабільна можливість доставки цих фруктів на північні ринки спочатку США, а потім і Європи. Навіть у наш час далеко не всі сорти цього фрукта придатні для експорту, і багато країн, такі як Китай, Індія, Таїланд і Бразилія, вирощують банани тільки для внутрішнього споживання або експортують у незначних кількостях[4].

Вирощування[ред.ред. код]

Бананова плантація

Як продукти харчування, банани культивують у тропіках — приблизно між 30° північної і 30° південної широти[6], на висоті до 2000 м над рівнем моря. Найсприятливішими умовами для вирощування цих рослин вважають температури від 26 до 35 °C вдень і від 22 до 28 °C вночі[15]. При температурі нижче 16 °C ріст рослин значно сповільнюється, а при 10 °C — припиняється зовсім. Лише окремі сорти, такі як Раджапурі, здатні витримувати низькі температури близько 0 °C. Висота над рівнем моря, на якій рослини приживаються, залежить від довготи — зазвичай вона не перевищує 920 м, хоча на гавайському острові Мауї вони ростуть на висоті до 1000 м, а в Папуа—Новій Гвінеї — до 2000 м над рівнем моря[2]. Велике значення для культивування цих фруктів також має певний режим вологості — посушливий сезон не повинен тривати більше 3 місяців на рік, а середня норма опадів повинна складати не менше 100 мм на місяць[6]. У разі нетривалого похолодання бананові плантації намагаються обігрівати — затоплюють їх водою або обкурюють димом. Багато культур чутливі до сильного вітру — неглибока коренева система нездатна утримати рослину на місці; і лише листя, що рветься уздовж прожилків, зменшує тиск на рослину. Для вирощування в промислових масштабах потрібен добре дренований, бажано кислий ґрунт. У ґрунті, небагатому мінеральними речовинами, рослини при хорошому догляді також будуть рости, проте в цьому випадку їх культивування може стати економічно невигідним. Врожайність плодів може досягати до 40 тис. кг на гектар площі щорічно[2].

Транспортування плодів, Іспанія.

Період повного дозрівання плодів, починаючи з посадки, зазвичай займає 10—12 місяців, а для деяких сортів — 17—19 місяців. Для плантацій вибирають як родючі землі в річкових долинах, так і рівнинні ділянки і схили пагорбів. Якщо земля не схильна до ерозії, перед посадкою її добре орють. Розмноження в основному вегетативне, рідше насінням. Як правило, посадка проводиться перед або на початку сезону дощів — у цьому випадку саджанці отримують необхідну їм кількість вологи. Щільність насаджень варіює в широких межах і залежить від багатьох факторів — наприклад, при густішій посадці поліпшується опір вітру, проте збільшується чутливість до захворювань. Загалом, на одному гектарі може зростати від 600 до 4400 рослин[6].

Під час зростання плантації ретельно прополюють — для боротьби з бур'янами використовують різноманітні методи, як, наприклад, застосування гербіцидів, мульчування (обкладення коріння) сухим банановим листям і навіть використовують гусей, які охоче поїдають деякі бур'яни, при цьому не чіпаючи бананів. Якщо ґрунти недостатньо родючі, то їх активно удобрюють; склад мінеральних речовин, які використовують для підживлення, залежить від кожного конкретного випадку — це можуть бути азотні, калійні або фосфорні добрива.

Коли рослини плодоносять, їх обов'язково підпирають дерев'яними або бамбуковими жердинами, щоб вони не зламалися під вагою плодів; а самі плоди для кращого збереження покривають старим сухим листям, брезентом, мішковиною або пластиковою плівкою. Зрізають плоди ще зеленими, коли вони визріли лише на 75% — у такому вигляді вони легше транспортуються і довше зберігаються. Банани погано зберігаються, оскільки в місцях механічних пошкоджень шкірки швидко виникають потемніння, які загнивають.[16] Щоб банани не втратили свій товарний вигляд, їх обробляють лимонним соком або занурюють у вуглекислу мінеральну воду[17]. Зберігати банани треба при температурі 8-10оС, бо при нижчій температурі вони теж псуються.[16]

Як правило, одна і та ж рослина культивується протягом 5—6 років, після чого її врожайність помітно знижується; у природних умовах банани плодоносять протягом 25 років і більше[6].

Індустрія[ред.ред. код]

Упаковка бананів на острові Тенеріфе, 1910 рік
Сортувальниці бананів у Белізі відрізають банани від гілок

Розквіт індустрії бананів бере свій початок у другій половині 19 століття, коли з винаходом холодильних установок з'явилася можливість транспортування цього товару в регіони з помірним кліматом. Її засновниками вважають двох американців — Лоренцо Бейкера (Lorenzo D. Baker) і Майнора Кейта (Minor C. Keith), які незалежно один від одного в 1870 і 1872 роках зайнялися транспортуванням цих фруктів з країн Латинської Америки та Вест-Індії в США — перший доставляв товар з Ямайки в Бостон, а другий заснував плантацію в Коста-Ріці і перевозив продукти морем до Нью-Орлеана і Нью-Йорка. Перші перевезення були ризиковані — у разі несприятливого вітру кораблі затримувалися в дорозі, і товар швидко псувався[12].

Проте вже на початок 20 століття бізнес став швидко розвиватися, і з легкої руки американського письменника О. Генрі (повість «Королі і капуста») навіть з'явився термін «бананова республіка», що відноситься до економічно слабких держав, повністю залежних від експорту цих фруктів. Бурхливе зростання індустрії продовжилося і в 20 столітті — тільки з 1961 року по 2001 рік виробництво товару зросло більш ніж у 3,5 разу[18].

У даний час банани вирощують практично в усіх країнах з вологим тропічним кліматом, головним чином у країнах, що розвиваються. Згідно з даними Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (FAO), що займається питаннями розвитку сільського господарства, загальний обсяг вирощених бананів у світі в 2001 році ймовірно склав близько 99 млн тонн (цифра приблизна, оскільки враховує весь врожай, включаючи також присадибні ділянки). Далеко не всі країни займаються експортом цієї продукції — наприклад, Індія, Бразилія, Китай, Таїланд вирощують її лише для внутрішнього споживання[4].

Проте за об'ємом продукції Індія і Бразилія, а також Еквадор, займають лідируючі позиції у світі — частка Індії становить 23%, а Бразилії і Еквадору — по 9% (середні показники 2001–2005, FAO)[18]. Близько 80% всього експорту припадає на країни Латинської Америки — в основному, це Еквадор (28,5%), Коста-Ріка (13,9%), Колумбія (10,0%) і Гватемала (5,8%). Великий об'єм експорту також припадає на Філіппіни (11,7%) (середні показники 2001–2004, FAO). Багатьом острівним державам банани приносять левову частку доходів від експорту — наприклад, у Сент-Люсії вона становить майже половину (49,6%). Основні імпортери продукції — Євросоюз (33,9%), США (28,3%) і Японія (7,1%) (середні показники 2001–2004, FAO).

У 15 країнах з найбільшим рівнем виробництва, бананова промисловість щорічно обробляє 42 млн тонн бананів, зібраних з 2 млн гектарів.

Виробництво бананів за країною — 2005
(в млн тонн)
Індія Індія 16,8
Бразилія Бразилія 6,7
КНР КНР 6,4
Еквадор Еквадор 5,9
Філіппіни Філіппіни 5,8
Індонезія Індонезія 4,5
Коста-Рика Коста-Рика 2,2
Мексика Мексика 2,0
Таїланд Таїланд 2,0
Колумбія Колумбія 1,6
Бурунді Бурунді 1,6
Всього 72,5
2005banana-uk.PNG
За даними UN Food & Agriculture Organisation[19]


Використання[ред.ред. код]

Вживання в їжу[ред.ред. код]

У багатьох країнах банани є одним з основних джерел харчування — наприклад, тільки в Еквадорі річне споживання цього продукту становить 73,8 кг на душу населення (для порівняння, в Україні цей показник рівний 0,29 кг). Істотну частку споживання банани також складають у Бурунді (189,4 кг), Самоа (85,0 кг), на Коморських островах (77,8 кг) та Філіппінах (40,6 кг)[20].

Їстівні сорти бананів умовно поділяються на дві основні групи: десертні, що вживаються головним чином в сирому або сушеному вигляді, і плантайни (або платано), які перед вживанням вимагають термічної обробки. М'якоть десертних сортів дуже солодка на смак, містить велику кількість вуглеводів, вітаміну C і деякі необхідні для організму мінеральні речовини, такі як фосфор, залізо, калій, кальцій і магній (див. таблицю харчових властивостей нижче). Плантайни (від іспанського слова plantar — «садити») — як правило, плоди із зеленою або червоною шкіркою і крохмалистою, жорсткою і несолодкою м'якоттю; перед споживанням їх смажать, варять або обробляють парою. Окрім вживання в їжу, плантайни часто використовують як корм для домашньої худоби[11].

Майже всі банани, які вирощують в наш час[Коли?] (як десертні сорти, так і плантайни) є варіаціями (або сортами) одного культигену (штучного виду, створеного людиною) Musa × paradisiaca, який є гібридом загостреного банана (Musa acuminata), банана Бальбіса (Musa balbisiana) і рідше банана Маклая (Musa maklayi)[3][11].

Сорти[ред.ред. код]

Всього відомо близько 500 культивованих сортів бананів, проте частина з них мало відома або більш не культивується унаслідок ураження хворобами. Найбільша у світі колекція бананів, що включає більше 470 сортів, знаходиться в муніципалітеті Ла-Ліма в Гондурасі[6].

  • Диплоїди (сорти з двома гаплоїдними наборами в ядрі (2n)):
    • Леді Фінгер, або Дамський пальчик (Lady Finger, Date, Fig, Dedo de Dama та ін.) — рослина висотою до 7,5 м, з тонким стеблом і добре розвиненою кореневою системою. Плоди невеликі — 10—12,5 см завдовжки, ясно-жовті з червоно-коричневими штрихами, з товстою шкіркою, злегка ребристі. У зв'язці 12—20 плодів. М'якоть м'яка, дуже солодка. Широко культивується в Австралії; також поширений в Латинскій Америці. Сорт стійкий до засухи, до панамської хвороби і рисового довгоносика (Sitophilus oryzae). У порівнянні з сортом Гро-Мішель менш транспортабельний.
Різні сорти бананів
  • Триплоїди (сорти з трьома гаплоїдними наборами в ядрі (3n)):
    • Гро-Мішель (Gros Michel) — раніше один з сортів бананів, що найбільш широко продавалися в країнах Північної Америки і Європи. Культивується в країнах Центральної Америки і Центральної Африки. Висока рослина; плоди з товстою шкіркою, великі, жовті, солодкі, з великою кількістю крохмалю. Добре транспортабельний. Сорт почав швидко деградувати під впливом грибка Fusarium oxysporum f. sp. cubense, що викликає так звану «панамську хворобу». Останнім часом практично не культивується.
    • Карликовий Кавендіш (Dwarf Cavendish) — невисока (1,8—2,4 м) рослина з широким листям. Стійкий до низьких (до 0 °C) температур. Плоди яскраво-жовті, середнього розміру, тонкошкірі[21]. Зовні цей сорт відрізняється тим, що, на відміну від інших, у нього при цвітінні чоловічі квітки не облітають, а засихають, при цьому залишаючись на квітконіжці. На шкірці зрілих плодів (як і у інших сортів їх групи Кавендіш) з'являються дрібні бурі плямочки. Росте в Західній і Південній Африці, а також на Канарських островах. Чутливий до чорного довгоносика (Cosmopolites sordidus) і до круглих червів (Nematodes).
    • Гігантський Кавендіш (Giant Cavendish, Mons Mari, Williams, Williams Hybrid) — рослина 2,5—5 м заввишки. Порівняно з Карликовим Кавендішем плоди з товщою шкіркою і більші. Культивується на Тайвані, на Гавайських островах, у Колумбії, Австралії, Мартініці і Еквадорі.
    • Лакатан (Lacatan, Pisang masak hijau) — найвища рослина з групи Кавендіш — висота становить 420–490 см; довжина плоду 15—20 см. Зростає на Філіппінах, Індонезії, Малайзії і на Ямайці. Листя з червоними краями. Чутливий до чорного довгоносика і круглих червів. В наш час[Коли?] в промислових масштабах не вирощується, бо плоди погано зберігаються.
Плантайни виглядають помітно більшими за десертні сорти
    • Робуста (Robusta) — ще один сорт з групи Кавендіш, близький до сорту Лакатан, проте в порівнянні з ним більш низькорослий. У промислових масштабах культивується в Бразилії, Самоа, Фіджі і Австралії. Останнім часом все більше вирощується на островах Вест-Індії і в Центральній Америці, де витісняє Лакатан і Гро-Мішель.
    • Валері (Valery) — одна з найвищих рослин з групи Кавендіш. За харчовими властивостями майже не відрізняється від Робусти, але плід, на відміну від інших сортів цієї групи, при приготуванні твердне і консистенцією нагадує віск. Стійкий до «панамської хвороби», проте чутливий до чорного довгоносика і круглих червів.
    • Айс-Крім (Ice Cream, Cenizo, Krie) — висока (300–450 см) рослина з довгим квітковим стеблом. Вирощується на Гавайських островах, на Філіппінах і в Центральній Америці. Плід 17,5—22,8 см завдовжки; на відміну від інших сортів, у незрілому вигляді має голубуватий з сріблястим відтінком колір, а при дозріванні стає блідо-жовтим. М'якоть біла, солодка.
    • Майсур (Mysore, Fillbasket, Poovan) — індійський сорт, 420–280 см заввишки; займає близько 70% всієї банановій індустрії в цій країні. Названий на честь міста Майсур, другого за величиною в штаті Карнатака. Також вирощується в Бірмі, Тайланді, Малайзії і Шрі-Ланці. Стійкий до «панамської хвороби». Плоди середнього розміру, тонкошкірі, яскраво-жовті, кисло-солодкі на смак.
    • Раджапурі (Rajapuri) — також індійський сорт, 210–240 см заввишки. Вирощується на невеликих ділянках на периферії полів. Стійкий до сильного вітру, неродючих ґрунтів і навіть легких заморозків. У порівнянні з іншими сортами, листя ширше — до 90 см. Плід великий і дуже солодкий.

Харчова цінність[ред.ред. код]

Харчові властивості бананів на 100 г продукту:[6]

Десертні банани Плантайни
  Стиглі Зелені Сушені Борошно (зелені) Стиглі Зелені Сушені
(в зеленому вигляді)
Калорійність (ккал) 65,5—111 108 298 340 110,7—156,3 90,5—145,9 359
вміст вологи (г) 68,6—78,1 72,4 19,5—27,7 11,2—13,5 52,9—77,6 58,7—74,1 9,0
Білки (г) 1,1—1,87 1,1 2,8—3,5 3,8—4,1 0,8—1,6 1,16—1,47 3,3
Жири (г) 0,016—0,4 0,3 0,8—1,1 0,9—1,0 0,1—0,78 0,10—0,12 1,4
Вуглеводи (г) 19,33—25,8 25,3 69,9 79,6 25,50—36,81 23,4—37,61 83,9
Клітковина (г) 0,33—1,07 1,0 2,1—3,0 3,2—4,5 0,30—0,42 0,40—0,48 1,0
Зола (г) 0,60—1,48 0,9 2,1—2,8 3,1 0,63—1,40 0,63—0,83 2,4
Кальцій (мг) 3,2—13,8 11   30—39 5,0—14,2 10,01—12,2 50
Фосфор (мг) 16,3—50,4 28   93—94 21,0—51,4 32,5—43,2 65
Залізо (мг) 0,4—1,50 0,9   2,6—2,7 0,40—0,11 0,56—0,87 1,1
β-Каротин (мг) 0,006—0,151       0,11—1,32 0,06—1,38 45
Вітамін B1 (мг) 0,04—0,54       0,04—0,11 0,06—0,09 0,10
Вітамін B2 (мг) 0,05—0,067       0,04—0,05 0,04—0,05 0,16
Вітамін PP (мг) 0,60—1,05       0,48—0,70 0,32—0,55 1,9
Аскорбінова кислота (мг) 5,60—36,4       18—31,2 22,2—33,8 1,
Триптофан (мг) 17—19       8—15 7—10 14,0
Метіонін (мг) 7—10       4—8 3—8  
Лізин (мг) 58—76       34—60 37—56  

Страви[ред.ред. код]

Підсмажені на вугіллі банани — традиційна форма приготування бананів на острові Суматра в Індонезії

У країнах з помірним кліматом банани найчастіше сприймаються як десертний продукт, який споживають у свіжому очищеному вигляді або використовують як добавки до кондитерських виробів і морозива. Проте в тропіках найчастіше знаходять застосування плантайни — банани, що вимагають попередньої термічної обробки. Близько 80% всіх культивованих бананів відносяться саме до цієї категорії[10].

На островах Карибського моря їх варять в шкірці, при цьому іноді додаючи всілякі приправи — сіль, оцет, чорний перець, оливкову олію, цибулю, часник та ін. У Коста-Ріці з них виготовляють так званий «мед» — густий сироп, що утворюється після тривалого варіння очищених плодів. Підсмажені в оливковій олії банани вважають звичайним гарніром до різних страв. У багатьох країнах Латинської Америки (Домініканскій Республіці, Еквадорі, Гондурасі, Панамі, Перу, Колумбії, Кубі, Пуерто-Ріко, Ямайці, Тринідаді і Тобаго, Нікарагуа і Коста-Ріці) популярна страва під назвою мадурос (Maduros) — стиглі і очищені плантайни розрізають на косі плястерки завтовшки 3—4 мм, посипають сіллю і смажать на олії до утворення золотисто-коричневої шкоринки. Перед вживанням кладуть на тарілку, покриту паперовим рушником. У Камеруні ця страва відома під назвою міссол (Missole)[22]. У Венесуелі відома національна страва йо-йо (Yo-Yo) — між двома часточками смажених бананів кладеться шматочок м'якого білого сиру, і все це скріпляється дерев'яною зубочисткою.

Бананові чипси

У Полінезії і на інших островах Океанії незрілі плоди цілком запікають на каменях. Стиглі банани розрізають на часточки, додають кокоси або кокосовий крем, загортають у бананове листя і запікають у печі. У Полінезії існує традиція приготування страви масі (masi) — своєрідних консервів з бананів або плодів хлібного дерева, що заготовлюються на випадок голоду. Спочатку на дно ями стелять бананове листя. Потім до ями шарами складаються плоди, заздалегідь загорнуті в листя геліконії. Яма вкривається ще одним шаром бананового листя і зверху придавлюється гнітом. Маса, що перебродила, готова до споживання вже через місяць і зберігається протягом року. Перед споживанням її формують у вигляді печива або коржиків і запікають у печі[6][23].

У Кот-д'Івуарі популярна страва під назвою алоко (Aloco) — часточки плантайнів разом з помідорами, цибулею і червоним перцем смажать на пальмовій олії і подають до смаженої на грилі риби[24]. У Західній Африці, і особливо в Нігерії, відома страва ева-додо (Ewa dodo) — в ній банани служать гарніром до тунця або креветок[25]. У Гані з бананів, з додаванням тіста з кукурудзяного борошна і приправ з цибулі, імбиру та перцю, роблять млинці, відомі під назвою фаталь (fatale). Рагу фуфу (fufu), що вживаються разом з супом, містить в собі у тому числі і банани[6].

Banana split (роздвоєний банан)

На Філіппінах популярний банановий кетчуп, який з'явився в другу світову війну, під час японської окупації, коли звичайний томатний кетчуп був дефіцитом. Він виготовляється з бананового пюре з цукром, оцтом, спеціями і червоним харчовим барвником[26]. У США популярна страва Banana split (роздвоєний банан). Страва представляє із себе часточки банана, укладені на тарілку з морозивом, і збитими вершками зверху. Такий десерт часто подається після «формального» обіду в ресторані.

Крім плоду банана, в Бенгалії і Кералі в їжу вживається також і квітка суцвіття: або у сирому вигляді після умочування її в соус, або у вареному вигляді в супах і підливах (т. з. керрі або каррі). Банани також йдуть на виготовлення дитячого харчування, джемів, чипсів, кексів, морозива і сурогатної кави. Борошно з бананів є одним з компонентів кондитерських виробів. З плодів виготовляють різні напої, у тому числі і алкогольні — пиво і вино. Сушені банани, відомі як «бананові фіги», можуть зберігатися достатньо тривалий час. На додаток, в їжу можуть уживатися молоді пагони рослин — наприклад, в Індії їх їдять як овочі і додають в соус каррі.

Серед інших страв з бананів слід зазначити бананові чипси — легку закуску, що виробляється із зневоднених або смажених бананів, найчастіше плантайнів. Вони мають колір від жовтуватого до темно-коричневого та інтенсивний банановий смак. Десертні сорти бананів також використовуються для виготовлення варення. На відміну від інших плодів, сік з бананів не отримують, тому що під тиском банани легко перетворюються на м'яке пюре.

Застосування в народній медицині і косметології[ред.ред. код]

Всі частини рослин банана знаходять застосування в народній медицині. Квітки рослин використовують при лікуванні дизентерії, виразки шлунку і бронхіті. Настій квіток також вживають при діабеті. Терпкий сік рослин допомагає при неврологічних розладах, епілепсії, лепрі, розладах шлунку, сильній кровотечі. Листя молодих рослин має властивість загоювати опіки і рани шкіри. Коріння використовується при лікуванні порушення травлення і дизентерії[6]. Містячи безліч корисних мінеральних речовин, плоди бананів здатні допомогти при анемії (залізо, що міститься в них, сприяє виробленню гемоглобіну), підвищеному кров'яному тиску (калій сприяє його зниженню), депресії, печії (за спостереженнями вчених триптофан, що міститься в банані, сприяє поліпшенню травлення) і передменструальному синдромі.

У косметології шкірку бананів використовують як натуральний засіб для видалення бородавок[27][28].

Корм для худоби[ред.ред. код]

Відходи культурних сортів, а також деякі невживані в їжу види цих рослин, часто йдуть на корм свійським тваринам. Недоспілими плодами часто годують велику рогату худобу, хоча такі плоди і мають невеликий послаблюючий ефект. Варені харчові відходи бананів, а також бананову муку, охоче споживають домашні свині. Також іноді банани складають частину раціону бройлерів[6].

Бананове волокно[ред.ред. код]

Манільське прядиво, що виробляється з абаки́ (текстильного банану)

.

З давніх часів банан є джерелом волокна, яке отримують із різних частин рослини. Помилкові стебла йдуть на будівництво плотів і подушок для сидінь. У Західній Африці з цих стебел роблять риболовецькі снасті. На Філіппінах бананові волокна додають у прозорі тканини, з яких шиють жіночі блузи і чоловічі сорочки.

Текстиль[ред.ред. код]

Для виробництва текстилю використовуються різні сорти бананів, з який найбільшу популярність здобув текстильний банан, або абака (Musa textilis) — легке і міцне волокно, отримане з несправжнього стебла цього виду і відоме як манільське прядиво, йде на виготовлення морських канатів і рибальських сітей. Споріднений вид абіссинський банан (Ensete ventricosum), що раніше відносили до бананів як Musa ensete, вирощують в Африці як харчову і одночасно текстильну рослину[9].

У Японії культивування банана для виробництва одягу простежується як мінімум до 13-го століття. Для цієї мети листя і пагони періодично зрізуються з рослини для забезпечення м'якості. Для створення пряжі пагони та листя бананів спочатку виварюються в лугу. Різні частини рослини дають волокна різних ступенів м'якості, що використовуються для різних цілей. Наприклад, віддалені периферійні волокна пагонів є найгрубішими, і використовуються для виробництва скатертин, тоді як м'які центральні волокна молодих пагонів використовуються для кімоно і камісімо. Традиційний японський процес виробництва бананового полотна включає багато кроків, і зазвичай виконується вручну[29].

За методикою, що використовується у Непалі, зрізається ціле стебло бананової рослини, яке розрізається на маленькі шматки, які проходять через процес механічного пом'якшення, механічної витяжки волокон, вибілювання та висушування. Після цього волокна використовуються для виробництва високоякісних килимів, подібних до шовкових, якими особливо відома Долина Катманду. Ці бананові килими тчуть традиційними ручними методами.

Папір[ред.ред. код]

Бананове волокно також використовується у виробництві бананового паперу. Банановий папір може вироблятися як вручну з кори бананової рослини, що переважно використовується в мистецтві, так і з волокон, отриманих за допомогою промислового процесу із стебла і непридатних для використання плодів. У світі виробляється велика кількість сировини для виготовлення такого паперу, що використовується далеко не повністю. Проте, ринок бананового паперу зараз зростає. Починаючи з 1988, року костаріканські компанії, такі як EcoPaper і Costa Rica Natural Paper виробляють екологічно чистий та якісний папір для ринку канцелярських товарів.

Інші застосування[ред.ред. код]

Традиційна індуїстська церемонія «прасад» — еквівалент традиції пропозиції гостям «хліба і солі». Спеціальна страва подається на банановому листі

Висушену шкірку бананів, завдяки великій кількості таніну, що міститься в ній, використовують як чорну фарбувальну речовину для шкіряних виробів. Вона також застосовується при виготовленні мила, тому що її зола містить вуглекислий калій.

Бананове листя часто служить декоративними елементами в церемоніях буддистскої і індуїстської культур. Вони також використовуються як таці або тарілки для традиційної південно-азійської їжі, яку вживають без столових приборів у таких країнах, як Шрі-Ланка. Індійці вважають, що банановий листок, на якому подається обід, надає їжі своєрідного смаку.

На півдні Мексики бананове листя часто служить для приготування традиційної страви тамале замість типовішого для цього листа кукурудзи (у листок загортають начинку з м'яса або бобів, і цей «пиріжок» потім варять на парі). Бананове листя часто служить матеріалом для обгортання і пакування продуктів і являє собою своєрідну «парасольку» від дощу. У країнах Латинської Америки ним покривають дахи і навіть застосовують як папір для обгортання при виготовленні сигарет. Крім цього, банановий лист також використовується деякими індійцями як туалетний папір. Деякі фермери вирощують банани виключно для збору врожаю листя.

Загрози[ред.ред. код]

За довгі роки розведення бананів люди змогли вивести сорти, що мають якнайкращі смакові якості та дають найбільші урожаї, проте при цьому в значній мірі знизили їх різноманітність — інші сорти просто не витримували конкуренції. У результаті широкого поширення набули захворювання і паразити, що вражають лише ці сорти. На відміну від дикорослих видів, культурні рослини здатні розмножуватися лише вегетативним способом, оскільки їх плоди майже не містять насіння. Тим самим, виведення нових сортів, стійких до хвороб і паразитів, є досить складним — для селективного відбору потрібне насіння, а на триста плодів припадає тільки одна насінина. У результаті, хоча й нема загрози припинення існування виду, широкомасштабне вирощування одного сорту, яким зараз є Кавендіш, опинилося під загрозою припинення[30][31]. Така сама доля раніше вже настигла інший сорт — Гро-Мішель, найпоширеніший у першій половині 20-го століття.

Хвороби[ред.ред. код]

Банани сорту Карликовий Кавендіш вражені чорною сигатокою. Малаві, 1999 рік.

Однією з найбільших погроз для бананової індустрії історично була і все ще залишається так звана «панамська хвороба» — захворювання, що викликається грибком Fusarium oxysporum f. sp. cubense. Вперше цей грибок був виявлений у Суринамі, і у 1920-х роках ним були заражені практично всі бананові плантації Центральної Америки, включаючи і Гондурас — найбільшого експортера в ті роки. Грибок мешкає в землі, проте через пошкоджене коріння потрапляє в листя і забарвлює його в жовтий колір, після чого воно відмирає. У 1950-ті роки найпопулярніший сорт бананів Гро-Мішель майже повністю зник під дією цієї хвороби[32][33]. За словами директора Тайванського дослідницького інституту бананів Хуана Синь-Чуань, «„Панамська хвороба“ — це як рак. Невідомо в точності, чому вона починається, і проти неї немає ефективних засобів»[34] Єдиний спосіб уникнути розповсюдження цієї хвороби — це ізолювати заражені рослини або використовувати нові необроблені ділянки. В результаті боротьба з грибком привела до знищення мільйонів акрів вологого тропічного лісу[33]. Проте, боротьба була програна, і Гро-Мішель на переважній більшості територій був замінений іншим сортом, Кавендішем, харчові якості якого, порівняно із Гро-Мішель, часто критикуються.

«Тропічна раса 4» (Tropical Race 4, скорочено TR4) — новий штам панамської хвороби, вперше виявлений в 1993 році. Штами Fusarium oxysporum зазвичай отримували номери «рас» відповідно типам бананів, на які вони діють[35]. Четверта, «тропічна», раса, вже практично знищила плантації бананів сорту Кавендіш в кількох країнах Південно-східної Азії, перш за все Індонезії та Малайзії. Ця хвороба все ще не досягла Америки, але грибки можуть легко переноситися на взутті, одязі або інструментах. Саме так хвороба розповсюджується від однієї плантації до іншої, і ймовірно скоро досягне інших країн. Культурний сорт Кавендіш надзвичайно чутливий до TR4, і через якийсь час його комерційне вирощування, ймовірно, буде припинене через цю хворобу. На жаль, єдиний відомий захист проти TR4 — генетичний опір, якого Кавендіш не має.

Сигатока — захворювання, що викликається паразитичним грибком Mycosphaerella musicola (у конідіальной стадії Cerospora musae). Вперше було зафіксовано в 1902 році в Індонезії на острові Ява. Назву хвороба отримала завдяки долині Сигатока на острові Фіджі, де вона з'явилася в 1913 році. Пізніше грибок потрапив до Латинської Америки, де завдав великого збитку місцевим плантаціям бананів. При зараженні він спочатку викликає дрібні жовтувато-коричневі плямочки на листі, які потім збільшується і набувають темно-фіолетових відтінків. Плоди заражених рослин стають кислими на смак. Захворювання успішно лікується фунгіцидами.

Плоди бананів часто захищають від шкідників пластиковою плівкою, що може бути вкрита пестицидами.

Чорна сигатока — в порівнянні із звичайною сигатокою, серйозніше захворювання, викликається грибком Mycosphaerella fifiensis var. difformis. Погано піддається лікуванню, до нових фунгіцидів швидко виробляє резистентність і загрожує знищити значну частку всіх вирощуваних бананів[32]. Хвороба була виявлена у Фіджі в 1963 або 1964 році (за іншими даними в Гондурасі в 1969), до 1973 року розповсюдилася в Латинській Америці і Мексиці, охопила Полінезію, Гавайські острови, Філіппіни, Малайзію і Тайвань[6]. Хвороба небезпечна для всіх головних культурних сортів як десертних бананів, так і плантайнів, перешкоджаючи фотосинтезу та вбиваючи листя, в результаті чого листя набуває характерного чорного кольору. Через те, що рослинам не вистачає енергії, виробництво фруктів падає приблизно на 50% або навіть більше, в результаті банани визрівають передчасно, що робить їх непридатними для експорту. Незважаючи на активну боротьбу із захворюванням, збитки від нього швидко зростають. На додаток до фінансових витрат, зростаюче використання фунгіцидів завдає шкоди екологічному стану плантації. Зараз виведені кілька стійких культурних сортів рослини, але вони не отримали широкого розповсюдження через проблеми із смаком та текстурою плодів. У наш час[Коли?] учені намагаються знайти нові протигрибкові засоби або вивести нові сорти, стійкі до цього захворювання.

Вірус опуклих верхівок банану (Banana Bunchy Top Virus, BBTV) — цей вірус переноситься від рослини до рослини тлями. Він викликає зупинку росту листя, що призводить до збивання листя в купу. Загалом, заражена рослина не дає плодів, хоча в багатьох областях існують м'які штами вірусу, які дозволяють деяке виробництво. Ці м'які штами часто помилково приймаються за наслідки поганих умов культивації або інші хвороби. Зараз не існує лікувальних засобів проти BBTV, проте його ефект може бути мінімізований за допомогою вирощування розсади бананів в захищених умовах, контролю популяції тлі і негайного знищення рослин, що проявляють симптоми хвороби.

Хвороба моко, або бактеріальний вілт, викликається бактерією Pseudomonas solanacearum. Вражає також і інші культури — перець, помідори, баклажани і тютюн[36]. Хвороба викликає розпад тканин рослин. Поширена головним чином у Західній півкулі, де нещодавно завдала серйозних економічних збитків.

Обстеження бананів на наявність плодових мух.

Вплив хвороб на вирощування бананів дуже значний, проте, хоча сорт Гро-Мішель вже не придатний для промислового вирощування, він не зник, і все ще вирощується в областях, де панамська хвороба не знайдена. Також і Кавендіш не знаходиться під загрозою зникнення, але, ймовірно, скоро назавжди залишить полиці магазинів, якщо хвороби зроблять неможливим постачання для глобального ринку. Ще не ясно, чи будь-який існуючий культурний сорт рослини зможе замінити Кавендіш у масштабі, потрібному для задоволення попиту, проте багато програм селекції та генної інженерії зараз спрямовані на створення стійкого до хвороб сорту бананів.

Найбільший вплив хвороби мають на країни, де вирощування бананів націлене перш за все на задоволення потреб внутрішнього ринку. Наприклад, у країнах Східної Африки (Уганда, Бурунді і Руанда), споживання бананів становить значну частину раціону. Так, угандійське слово «matooke» означає одночасно «банан» і «їжа». В минулому культивування бананів було стабільним джерелом їжі та заробітку для більшості місцевих фермерів, але з 1970-х років виробництво в Уганді впало з 15 — 20 тонн на гектар до біля 6 тонн. Ситуація покращується введенням нових сортів, стійких до основних хвороб, але відмінності у смаку значно уповільнюють їх розповсюдження.

Шкідники[ред.ред. код]

Серед шкідників найнебезпечніші для бананів круглі черви (Nematoda) — ці паразити, що мешкають у ґрунті, проникають у коріння рослин, чим сприяють розповсюдженню в них грибка Fusarium oxysporum і подальшому гниттю. Найбільший збиток плантаціям наносять такі види нематод: Pratylenchus coffaea, Meliodogyne incognita, Scutellonema brachyurum, Helicotylenchus multicinctus, Helicotylenchus nannus, Radopholus similis[6].

Іншим широко розповсюдженим шкідником бананів є чорний довгоносик (Cosmopolites sordidus). Цей чорний жук розміром 10-15 мм прогризає стебло рослин в їх основі і по ньому прокладає собі тунель вгору. Джерелом зараження зазвичай є вже дорослі рослини, що робить важким видалення заражених рослин з поля, в результаті вихід плодів знижується приблизно на 40%[37].

Природні катаклізми[ред.ред. код]

Крім хвороб та шкідників, загрозу для вирощування бананів несуть бурі та урагани, часті в тропічних районах, де вирощуються банани. Часто циклони завдають значної шкоди банановим плантаціям цілих країн. Наприклад, Австралія відносно вільна від хвороб бананів, і тому забороняє імпорт. Але коли циклон Ларрі знищив значну частину австралійських плантацій в 2006 році, ціни значно зросли через обмежене постачання.

Банан в культурі[ред.ред. код]

Мистецтво[ред.ред. код]

Танцівниця Жозефін Бейкер одягнена для «бананового танцю» (Danse banane). Париж, 1927 рік
  • Зображення банану набули досить широкого поширення в мистецтві. На початку 20 століття банан сприймався публікою як екзотичний фрукт з тропічних країн, де тубільці ходять практично голяка. Танцівниця-мулатка американського походження Жозефін Бейкер, підіграючи таким настроям, виступала в костюмі, зробленому з бананів, внаслідок чого стала однією з найпопулярніших актрис у Франції[38].
  • Ім'я поета Башьо (bashō) в перекладі з японської означає банан. Банан, посаджений у його саду вдячним студентом, став джерелом натхнення в його поезії, також як і символом його життя і дому[39].
  • Пісня, «Так, ми не маємо бананів» (Yes, We Have No Bananas) була написана Френком Сілвером і Ірвінгом Коном і вперше випущена в 1923 році. З того часу пісня була повторно записана кілька разів і була особливо популярна протягом нестачі бананів.

Релігія[ред.ред. код]

  • Рей Комфорт використовував банан в якості доказу існування бога. Він переконував, що ті факти, що банан легко тримати, його визрівання легко помітити завдяки кольору, його легко очищати, його шкірки легко розчиняються в землі та не дають відходів, вказують що він мав бути створеним. Комфорт переконує, що цим творцем повинен був бути християнський бог[40]. Проте, критики вказують на значну різноманітність диких бананів та культурних варіантів, тай названі ознаки переважно є наслідком штучної селекції людиною[41].
  • Крім того, бананове листя часто служить декоративними елементами в церемоніях буддистської і індуїстської культур, що географічно збігаються з багатьма традиційними районами вирощування банану.

Символи та стереотипи[ред.ред. код]

  • Опис людини, що наступає на бананову шкірку, був і є частим елементом комічних ситуації. Наприклад, таке застосування можна побачити у комедії 1906 року «Cal Stewart» або у радянському фільмі «Діамантова рука».
  • Через стереотипну асоціацію мавп із бананами, банани використовуються для расистських образ, наприклад банани кидалися під час спортивних змагань за участю африканських спортсменів[42].
  • Банани також жартівливо використовуються як фалічний символ завдяки схожості за розміром і формою. Типовим прикладом є використання на обкладинці дебютного альбому альтернативної групи The Velvet Underground, The Velvet Underground and Nico, де був зображений жовтий підгнилий банан. Це зображення, зроблене Енді Уорхолом, стало дуже відомою обкладинкою альбому у всьому світі[43]. На оригінальній версії альбому, можна було «почистити» цей банан, а за ним був прихований рожевий фалічний символ.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • На кенійському референдумі про ухвалення конституції 2005 року прихильники проекту використовували як свій символ банан, а супротивники — апельсин[44],[45][46].
  • Гривастий вовк — хижий ссавець родини псових — їсть банани[47].
  • У 1930-ті роки в нацистській Німеччині банани були оголошені «непатріотичним» фруктом (необхідна для їх закупівлі валюта використовувалася для інших цілей). У рамках цієї кампанії німецькі лікарі виступали з «попередженнями про шкідливість» банана, вживання якого нібито приводить до «завороту кишок». Розпорядники фруктових магазинів повинні були вивішувати плакати з написом «Справжній патріот їсть німецькі яблука»[48].
  • Естонець на ім'я Майт Лепік став світовим чемпіоном по поїданню бананів на швидкість, з'ївши десять штук всього за три хвилини — для економії часу він їв банани з шкіркою. Світовий рекорд швидкості поїдання бананів — 81 банан за годину[49].
  • Банан — це улюблений фрукт Метью Белламі.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Штучний гібрид, що не зустрічаються в дикому вигляді.
  2. а б в г д е Species Profiles for Pacific Island Agroforestry. «Musa species (banana and plantain» Прочитано 2007-09-15
  3. а б в г Алексей Шипунов «Класс Однодольные. Банан» Moscow State University Botanical Server. Прочитано 2007-09-17
  4. а б в г Complete Guide to Bananas. «The Origin of Bananas» Прочитано 2007-09-15
  5. Nature Products. Network «Bananas of Yunnan and the Himalaya Musaceae» Прочитано 2007-09-22
  6. а б в г д е ж и к л м н п р Julia F. Morton «Fruits of Warm Climates» 1987. Florida Flair Books. ISBN 978-0-9610184-1-2 онлайн [1]
  7. Food Resource «What is the botany of bananas?» Oregon State University, Corvallis, OR. Прочитано 2007-09-16.
  8. а б Морщихина С. С. «Семейство банановые (Musaceae)» // Жизнь растений. Т. 6. М.: «Просвещение», 1982. с. 383.
  9. а б Велика радянська енциклопедія. Банан. онлайн [2]
  10. а б Complete Guide to Bananas «How to Grow Bananas» Прочитано 2007-09-22
  11. а б в г Hands with yellow fingers Bananas and plantains (Musa spp.) The Mildred E. Mathias Botanical Garden. Прочитано 2007-09-16
  12. а б в г Food Resource What is the history of the banana? Oregon State University, Corvallis, OR. Прочитано 2007-09-16
  13. Н. И. Вавилов «Ботаніко-географічні основи селекції», М. — Л., 1935
  14. О. В. Петунин «Селекція і біотехнологія» Прочитане 2007-09-16
  15. The Texas Riviera. «Musa Banana» Прочитане 2007-09-18
  16. а б Циганенко В. О., Солових З. Х. Страви із фруктів та овочів. — К.: Техніка, 1990. — 224 с. ISBN 5-335-00561-0
  17. Food Lover's Companion. Food Lovers Companion information about banana Barron's Educational Series, Inc. Прочитано 2007-09-20
  18. а б Info Comm «Market of Banana» Прочитано 2007-09-19
  19. «FAOSTAT: ProdSTAT: Crops». ФАО. 2005. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 09-12-2006. 
  20. дані FAO, 2005 рік
  21. Dave's Garden «Dwarf Banana Musa acuminata Dwarf Cavendish» Прочитано 2007-09-17
  22. Recipezaar Maduros (plantain) Прочитано 2007-09-22
  23. New Zeland Electronic Text Cente «An Introduction to Samoan Custom. CHAPTER VII — Food and Meals» Прочитано 2007-09-22
  24. The Congo Cookbook (African recipes) Aloco Прочитане 2007-09-22
  25. Cosmopolitan Club Nigerian Dinner «Ewa dodo (seafood, plantains, and black-eyed peas)» Прочитане 2007-09-22
  26. http://en.wikipedia.org/wiki/Banana_ketchup
  27. Scion of Zion «The amazing banana» Прочитане 2007-09-28
  28. Веда — науки Вед, знання і традиції «Банани — ліки від всіх хвороб» Прочитане 2007-09-28
  29. «Traditional Crafts of Japan - Kijoka Banana Fiber Cloth». Association for the Promotion of Traditional Craft Industries. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 11-12-2006. 
  30. Наука и жизнь. «Бананы вымирают?» № 4, 2006 онлайн
  31. Concern at vanishing bananas FAO Newsroom, 3 травня 2006.
  32. а б Бі-бі-сі — Технології «Банани можуть зникнути» Опубліковане 2003-01-16 Прочитано 2007-09-23
  33. а б Popsci.com — Science «Can This Fruit Be Saved?» Прочитано 2007-09-17
  34. Government Information Office, Republic of China (Taiwan) Боротьба за конкурентоспроможність Прочитано 2007-09-23
  35. Fusarium Wilt (Panama Disease) of Banana Secretariat of the Pacific Community, березань 2005
  36. Tim Momol, Prakash Pradhanang, і Carlos A. Lopes «Bacterial Wilt of Pepper» University of Florida. Прочитане 2007-09-23
  37. THE Banana weevil Cosmopolities sordius Bioversity International, жовтень 2000.
  38. Офіційний сайт Жозефін Бейкер Биография Прочитано 2007-11-04
  39. Matsuo Basho: the Master Haiku Poet, Kodansha Europe, ISBN 0-87011-553-7
  40. Comfort, Ray (1993). God Doesn't Believe in Atheists. Bridge-Logos. 
  41. http://hellboundalleee.blogspot.com/2006/05/ray-comfort-concedes-banana-argument.html
  42. Green, Alan (4 November, 2002). «Society has to change - Barnes» (English). BBC SPORT. Процитовано 09-12-2006. 
  43. Reva Wolf «Andy Warhol, Poetry, and Gossip in the 1960s» University Of Chicago Press 1997 ISBN 978-0-226-90491-7
  44. BBC News «Q&A: Kenya referendum» Прочитано 2007-11-04
  45. http://www.zcommunications.org/kenya-the-new-orange-revolution-by-dave-markland-1
  46. http://allafrica.com/stories/200801080865.html
  47. Adriana G. Consorte-McCrea «The Maned Wolf in Captivity» Canid news, Vol. 2, 1994 онлайн [3]
  48. Історія бананів
  49. 10 фактів, яких ви не знали про банани

Посилання[ред.ред. код]