Національний конгрес Аргентини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Національний конгрес Аргентини

Argentine National Congress.JPG

Тип двопалатний парламент парламент
Палати Палата депутатів
Сенат
президент Палати депутатів Едуардо Феллнер, Фронт за перемогу
президент Сенату Хуліо Кобос, Громадянський радикальний союз
Депутати 328: 72 сенатора і 257 депутатів
Політичні групи Фронт за перемогу
Громадянський радикальний союз
Громадянська коаліція
Соціалістична партія
Республіканська партія
Останні вибори 28 червня 2009
Зала засідань Палац Національного конгресу Аргентини
Буенос-Айрес
Аргентина
Веб-сторінка www.congreso.gov.ar

Національний конгрес Аргентини (ісп. Congreso de la Nación Argentina) — вищий орган законодавчої влади в Аргентині, що складається з двох палат: Палати депутатів (257 осіб), яка обирається на 4 роки, і Сенату (72 особи), який обирається на 6 років (по 3 сенатори від столиці і кожної провінції).

Загальні відомості[ред.ред. код]

Вибори до конгресу відбуваються за методом д'Ондта прямим голосуванням. Парламент оновлюється частинами (половина Палати депутатів і третина Сенату) кожні два роки. Кількість обрань на посаду депутата чи сенатора необмежена.

Конгрес проводить сесійні засідання з 1 березня по 30 листопада кожного року, але Президент може скликати позачергові сесії для розгляду конкретного питання або подовжувати поточні[1]. Зала засідань Національного конгресу знаходиться у Палаці конгресу у місті Буенос-Айресі на площі Конгресу, яка розташована на західному кінці Травневої вулиці, яка веде до Травневої площі, де розташована Каса-Росада — резиденція президента Аргентини.

Кожна з палат аргентинського парламенту має певні повноваження та функції. Палата депутатів може виступати з ініціативою щодо розгляду проектів законів щодо податків і призову в армію, отримувати пропозиції законів з народу та ініціювати їх громадське обговорення, висловлювати недовіру президенту, віце-президенту, прем'єр-міністру, міністрам, членам Верховного Суду тощо.

Сенат визначає розподіл державних коштів, приймає федеральні закони, цивільний, кримінальний, торговий, трудовий та інші кодекси, може оголошувати стан війни, подає на затвердження президенті кандидатури суддів Верховного Суду і федеральних судів, повноважних представників, керівників Збройних Сил[2].

Законність рішень Конгресу перевіряє Генеральна аудиторська служба[3].

Члени Конгресу за конституцією мають депутатську недоторканність[4] на час перебування на посаді. Конгресмен може бути заарештований лише у разі, якщо його застали на гарячому під час скоєння злочину[5].

З 1991 року діє закон про жіночі квоти на виборних посадах, який зобов'язує політичні партії включати не менше третини жінок до числа кандидатів[6]. Завдяки цьому Аргентина має найбільшу кількість жінок-депутатів серед країн Південної Америки і входить до першої десятки за цим показником у світі[7].

Нинішній склад[ред.ред. код]

28 червня 2009 року відбулися чергові парламентські вибори до Конгресу, на яких було оновлено половину (127) членів Палати депутатів і третину членів Конгресу (24). Новообрані парламентарії заступили на посади 10 грудня того ж року.

Політичні партії, які мають представництво у Сенаті у 2009—2011 роках:

  • 30 місць — Фронт за перемогу
  • 18 місць — Громадянський радикальний союз
  • 14 місць — Пероністська федеральна партія
  • 7 місць — безпартійні
  • 2 місця — блок «Nuevo Encuentro»
  • 1 місце — Народний рух Неукена
Зала засідань Палати депутатів

Політичні блоки, які мають представництво у Палаті депутатів у 2009—2011 роках:

  • 112 місць — Фронт за перемогу
  • 73 місця — Громадянська і соціальна згода
  • 45 місць — Пероністська федеральна партія
  • 22 місця — ліво-центристи
  • 5 місць — безпартійні

Політичні партії, які мають представництво у Палаті депутатів у 2009—2011 роках:

  • 87 місць — Фронт за перемогу
  • 43 місця — Громадянський радикальний союз
  • 28 місць — Пероністська федеральна партія
  • 19 місць — Громадянська коаліція
  • 11 місць — Республіканська пропозиція
  • 7 місць — Громадянський фронт Сантьяго
  • 6 місць — Соціалістична партія
  • 6 місць — пероністський блок
  • 5 місць — блок «Nuevo Encuentro»
  • 5 місць — блок «GEN»
  • 5 місць — рух «Південний Проект»
  • 3 місця — Громадський рух Кордови
  • 3 місця — Народний рух Неукена
  • 3 місця — Солідарність і Рівність задля народної Єдності
  • 2 місця — За згоду
  • 2 місця — Течія за федеральні наміри
  • 2 місця — Хустисіалісти Ла-Пампи
  • 2 місця — Вільні Півдня
  • 2 місця — Федеральна партія Кордови
  • 16 місць — по одному депутату від менших партій

Представництво від провінцій Аргентини у Національному конгресі[ред.ред. код]

Адміністративна одиниця Сенаторів Депутатів
Буенос-Айрес 3 25
Буенос-Айрес (провінція) 3 70
Катамарка 3 5
Чако 3 7
Чубут 3 5
Кордова 3 18
Коррієнтес 3 7
Ентре-Ріос 3 9
Формоса 3 5
Жужуй 3 6
Ла-Пампа 3 5
Ла-Ріоха 3 5
Мендоса 3 10
Місьйонес 3 7
Неукен 3 5
Ріо-Негро 3 5
Сальта 3 7
Сан-Хуан 3 6
Сан-Луїс 3 5
Санта-Крус 3 5
Санта-Фе 3 19
Сантьяго-дель-Естеро 3 7
Вогняна Земля 3 5
Тукуман 3 9

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]