Кордова (провінція Аргентини)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
У Вікіпедії є статті про інші географічні об'єкти з назвою Кордова
Кордова
Córdoba
Escudo COA Cordoba province argentina.png Bandera de la Provincia de Córdoba.svg
Герб провінції Кордова Прапор провінції Кордова
Провінція Кордова на мапі Аргентини
Провінція Кордова на мапі Аргентини
Інші провінції Аргентини
Столиця Кордова
Департаментів 26
Офіційна мова Іспанська
Населення (2010)
 - повне 3 304 825[1] (2-га)
 - густота 20 (6-та)
Етнікон cordobés
Площа
 - повна 165 321 км² (5-та)
Часовий пояс UTC-3
ВВП 28,9 млрд дол. США
ІРЛП 0,846 (2010)[2]
Губернатор Хуан Шьяретті
Веб-сторінка cba.gov.ar
Код ISO 3166-2 AR-X

Ко́рдова (ісп. Córdoba, читається як Аудіо ['korðoβa]опис файлу) — провінція Аргентини, розташована в центрі країни. Її столиця — місто Кордова. Межує з провінціями Сантьяго-дель-Естеро, Санта-Фе, Буенос-Айрес, Ла-Пампа, Сан-Луїс, Ла-Ріоха і Катамарка.

Географія[ред.ред. код]

ГЕС на Ріо-Терсеро

Територію провінції Кордова умовно поділяють на дів природні зони:

  • Пампа, що знаходиться на сході
  • Пампінські гори, що знаходяться на північному заході і займають п'яту частину провінції. Найвища точка — Чампакі (2790 м).

Клімат провінції помірний на півдні і субтропічний на півночі. Середні температури і кількість опадів зменшуються з півночі на південь і зі сходу на захід. Температура повітря коливається між 10 °C і 30 °C, середня річна кількість опадів становить 800 мм[3].

Найбільші річки провінції: Сукіа (Ріо-Прімеро), Ксанаес (Ріо-Сегундо), Кталамочіта (Ріо-Терсеро), Чоканчарава (Ріо-Кварто), Попопіс (Ріо-Кінто). На багатьох річках Кордови збудовані ГЕС, найбільші з яких Лаго-Сан-Роке, Лос-Молінос, Ла-Вінья, П'єдрас-Морас, Ріо-Терсеро і Крус-дель-Ехе. На північному сході провінції знаходиться велике солоне озеро Мар-Чікіта.

Історія[ред.ред. код]

До прибуття іспанських конкістадорів у XVI ст. територія, де зараз знаходиться провінція Кордова, була заселена індіанськими племенами комечінгони (у горах), пуельче (у пампасах), санавірони (на північному сході), діаґіти (на північному заході).

Першим європейцем, який побував у цих місцях, був Дієго де Росас 1543 року[4]. 1 березня 1543 року Кордова увійшла до регіону Тукуман у складі віце-королівства Перу.

6 липня 1573 року Херонімо Луїс де Кабрера заснував тут перше місто — Кордова-де-ла-Нуева-Андалусія. 1613 року у ньому було засновано перший в Аргентині університет[5].

1776 року Кордова разом з рештою губернаторства Тукуман увійшла до складу новоствореного віце-королівства Ріо-де-ла-Плата. 5 серпня 1783 року королівським указом було створене губернаторство Кордова-де-Тукуман, до якого увійшли провінції Кордова, Сан-Луїс, Мендоса, Сан-Хуан і Ла-Ріоха.

Пам'ятник єзуїту Фернандо Трехо-і-Санабрія

11 листопада 1786 року було засноване друге місто Кордови — Ріо-Кварто.

Значний внесок у заселення провінції зробили францисканці та єзуїти, які займалися місіонерством, будували поселення, храми, школи, дороги.

1806 року регіон Ла-Плати зазнав нападів англійців, внаслідок чого значна частина провінції Буенос-Айрес опинилася під впливом Великої Британії. Віце-король втік до міста Кордова, назвавши його тимчасовою столицею.

Після Травневої революції 1810 року Кордова стала бастіоном іспанських роялістів, однак населення здебільшого підтримувало борців за незалежність, завдяки чому частими були випадки дезертирства і саботажу.

1813 року провінції Мендоса, Сан-Хуан і Сан-Луїс були відокремлені від Кордови й увійшли до новоствореної провінції Куйо. 1814 року від Кордови відокремилася також Ла-Ріоха, але 1817 року її повернули назад, а 24 січня 1820 року вона знову вийшла зі складу провінції, на цей раз остаточно.

Невдовзі після цього Кордова стала одним з епіцентрів громадянської війни між федералістами і унітаріями.

Кордовасо

З 1870-х років почався період процвітання провінції. Зростала кількість підприємств, була побудована залізниця, до Кордови прибула велика хвиля європейських мігрантів. Зростав також і політичний вплив Кордови: троє тодішніх президентів Аргентини були уродженцями провінції (Сантьяго Деркі, Мігель Анхель Хуарес Сельман, Хосе Фігероа Алькорта).

29 травня 1969 року у місті Кордова відбулася велика хвиля громадських протестів, відома як Кордовасо (ісп. Cordobazo). Кордовасо починався з мирних демонстрацій, але потім переріс у сутички з поліцією, внаслідок яких загинула людина. В результаті заворушення були придушені армією, але це призвело до ослаблення уряду Онганії і його відставки.

18 квітня 1983 року було остаточно встановлено кордон між провінціями Кордова і Сантьяго-дель-Естеро.

Економіка[ред.ред. код]

Сільське господарство[ред.ред. код]

Провінція Кордова друга в Аргентині за рівнем розвитку сільського господарства після провінції Буенос-Айрес[6]. Найпоширенішими сільськогосподарськими культурами Кордови є соя, кукурудза, пшениця, сорго і соняшник. Також на провінцію припадає більша частина національного виробництва арахісу. Продукцію рослинництва експортують у Голландію, Канаду, Мексику, США.

90% тваринницьких господарств припадає на ті, що зайняті вирощуванням великої рогатої худоби, решта зайняті у свинарстві та вівчарстві. Водночас Кордова є лідером в Аргентині за поголів'ям свиней.

Промисловість[ред.ред. код]

Авіаційна фабрика у 1940-х роках

Основою гірничодобувної промисловості Кордови є видобування вапняку, граніту, солі, слюди, кварцу, оніксу.

Найрозвиненішими галузями промисловості є харчова й машинобудування. Машинобудування представлене виробництвом автомобілів, сільськогосподарської техніки, запчастин. Харчова промисловість включає виробництво молокопродуктів, олії, жирів, борошна, газованих напоїв, какао, шоколаду[7].

Провінція Кордова є третьою в Аргентині за обсягами експорту: 2009 року вони склали 6.9 млн доларів[8].

Туризм[ред.ред. код]

Туризм є однією з основ економіки провінції, значною мірою завдяки її зручному географічному положенню. Головними туристичними принадами Кордови є гори, традиційні свята і фестивалі, об'єкти, включені у світові спадщину ЮНЕСКО. Крім того, з 1984 року тут щорічно проходить ралі Аргентини[9].

Основну увагу туристів привертають регіони Пунілья (42%), Каламучіта (15%) і Трасласьєррас (12%)[10]. Слід зазначити, що лише 3,5% туристів, що відвідують Кордову, є іноземцями, решта це аргентинці з провінцій Буенос-Айрес і Санта-Фе.

Освіта[ред.ред. код]

Освіта у провінції Кордова (2009)[11]
Рівень Навчальних закладів Учнів Працівників
 Дошкільні 1 663 113 332 6 217
 - державні 1 401 83 470 4 507
 - приватні 262 29 862 1 710
 Початкові 2 145 365 874 23 131
 - державні 1 876 275 563 18 343
 - приватні 269 90 311 4 788
 Середні 760 287 827 12 858
 - державні 376 172 651 7 806
 - приватні 384 115 176 5 052
 Вищі[12] 208 64 819 1 938
 - державні 74 27 734 757
 - приватні 134 37 085 1 181

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Провінція Кордова поділяється на 26 департаментів, які у свою чергу розділені на педаніа, до складу яких входять комуни та муніципалітети.

Департамент Адміністративний центр Рік створення Населення (2010) [13] Площа (км²) Муніципалітетів і комун Мапа
Каламучіта Сан-Агустін близько 1815 54.784 4.642 23 Departamento Calamuchita (Córdoba - Argentina).png
Столичний Кордова 1883 1.330.023 576 3 Departamento Capital (Córdoba - Argentina).png
Колон Хесус-Марія 1858 224.487 2.588 20 Departamento Colón (Córdoba - Argentina).png
Крус-дель-Ехе Крус-дель-Ехе 1856 58.978 6.653 17 Departamento Cruz del Eje (Córdoba - Argentina).png
Хенераль-Рока Вілья-Уйдобро 1888 35.747 12.659 13 Departamento General Roca (Córdoba - Argentina).png
Хенераль-Сан-Мартін Вілья-Марія близько 1815 127.573 5.006 15 Departamento General San Martín (Córdoba - Argentina).png
Ісчілін Деан-Фунес 1822 31.359 5.123 9 Departamento Ischilín (Cordoba - Argentina).png
Хуарес-Сельман Ла-Карлота 1888 61.037 8.902 17 Departamento Juárez Celman (Córdoba - Argentina).png
Маркос-Хуарес Маркос-Хуарес 1888 104.774 9.490 27 Departamento Marcos Juárez (Córdoba - Argentina).png
Мінас Сан-Карлос-Мінас 1862 4.695 3.730 8 Departamento Minas (Córdoba - Argentina).png
Почо Сальсакате 5.314 3.207 7 Departamento Pocho (Córdoba - Argentina).png
Пресіденте-Роке-Саенс-Пенья Лабулає 1937 36.221 8.228 10 Departamento Presidente Roque Sáenz Peña (Córdoba - Argentina).png
Пунілья Коскін близько 1815 177.353 2.592 26 Departamento Punilla (Córdoba - Argentina).png
Ріо-Кварто Ріо-Кварто близько 1815 246.143 18.394 29 Departamento Río Cuarto (Córdoba - Argentina).png
Ріо-Прімеро Санта-Роса-де-Ріо-Прімеро 46.704 6.753 25 Departamento Río Primero (Córdoba - Argentina).png
Ріо-Секо Вілья-де-Марія близько 1815 13.238 6.754 12 Departamento Río Seco (Córdoba - Argentina).png
Ріо-Сегундо Вілья-дель-Росаріо 1859 103.303 4.970 21 Departamento Río Segundo (Córdoba - Argentina).png
Сан-Альберто Вілья-Кура-Брочеро 1858 36.919 3.327 13 Departamento San Alberto (Córdoba - Argentina).png
Сан-Хав'єр Вілья-Долорес близько 1815 53.403 1.652 11 Departamento San Javier (Córdoba - Argentina).png
Сан-Хусто Сан-Франсіско 1859 204.877 13.677 38 Departamento San Justo (Córdoba - Argentina).png
Санта-Марія Альта-Грасья 1858 97.114 3.427 25 Departamento Santa María (Córdoba - Argentina).png
Собремонте Сан-Франсіско-дель-Чаньяр 1822 4.920 3.307 4 Departamento Sobremonte (Córdoba - Argentina).png
Терсеро-Арріба Оліва 1822 109.340 5.187 17 Departamento Tercero Arriba (Córdoba - Argentina).png
Тотораль Вілья-дель-Тотораль 1856 18.410 3.145 10 Departamento Totoral (Córdoba - Argentina).png
Тулумба Вілья-Тулумба близько 1815 12.687 10.164 9 Departamento Tulumba (Córdoba - Argentina).png
Уньйон Белл-Вільє 105.422 11.182 27 Departamento Unión (Córdoba - Argentina).png

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]