Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Арон Німцовіч
Народився	7 листопада 1886 Рига
Помер	16 березня 1935 Копенгаген
Діяльність	шахіст

Аро́н Іса́йович Німцо́віч - (латис. Ārons Ņimcovičs; *7 листопада 1886, Рига — †16 березня 1935, Копенгаген), гросмейстер, претендент на шахову першість на прикінці 1920-х років. Шаховий теоретик та літератор. Один з засновників гіпермодернізму у шахах.

Зміст 1 Біографія 2 Внесок у розвиток шахів 2.1 Вплив на теорію мітельшпілю 3 Вплив на теорію дебютів 3.1 Літературна спадщина 4 Література

[ред.] Біографія

Навчився грати у шахи у 8 років. З 1902 навчався у Німеччині, де активно грав у шахи. Першим його офіційним виступом була участь у конгресі Германського шахового союзу у 1904 (Кобург, загальний турнір, 6-е місце). У 1905 після турніру у Відні (6-е місце) зазнав невдачі у Бармені (загальний турнір, 15-16-е місце). З 1906 Німцович багато аналізував, відкриваючи для себе позиційні принципи («елементи»), які пізніше лягли у основу його системи гри. У наступному ж турнірі — Мюнхен (1906) посів перше місце. З 1906 року Німцовіч постійно входив до числа найсильніших майстрів світу:

• Остенде (1907, турнір майстрів) — 3-4 місце;
• Карлсбад (1907 та 19011) — відповідно 3-5-е та 5-6 місця;
• Гамбург (1910) — 3-е;
• Сан-Себастьян (1911 та 1912) — відповідно 5-7-е та 2-3-е;
• Вільно (1912, Всеросійський турнір) — 4-е;
• Петербург (1913-14, Всеросійський турнір) — 1-2-е (матч з А. Альохіним за перший приз закінчився у ничію (+1, −1, =0), обох було допущено до Петербурзького міжнародного турніру, 1914);
• Петербург (1914) — 8-е місце.

Після першої світової війни Німцович переїхав до Швеції, а потім у Данію де дуже сильно впливав на розвиток шахів у цій країні. У першому післявоєнному турнірі(Гетеборг, 1920) у виступив невдало — 12-е місце, але у наступних турнірах знову досягав високих результатів:

• Стокгольм (1920) — 2-е місце;
• Копенгаген (1923) — 1-е;
• [[Карлови-Вари (1923) — 6-7-е;
• [[Копенгаген (1924) — 1-е;

У 1925 у турнірі у Баден-Бадені посів лише 9-е місце; але потім прийшов період його найвизначніших досягнень:

• Марианске-Лазне (1925) — 1-2-е місце (разом з А. Рубінштейном;
• Бреслау (нині Вроцлав, 1925) — 2-е;
• Зімеринг (1926) — 4-5-е;
• Дрезден (1926) — 1-е; (+8-0=1, попереду А. Альохіна на 1.5 очки);
• Ганновер (1926) — 1-е;
• Нью-Йорк (1927) — 3-е;
• Берлін (1928, лютий) — 1-е;
• Берлін (1928, жовтень) — 2-е;
• Копенгаген (1927) — 2-3-е;
• Кечкемет (1927) — 2-3-е;
• Лондон (1927) — 1-2-е; (разом з С. Тартаковером);
• Ніндорф (1927) — 1-2-е; (разом з С. Тартаковером);
• Лондон (1927) — 1-е;
• Копенгагне (1928) — 1-е;
• Карлові-Вари (1929) — 1-е;

Після турніру у Дрездені 1926 Німцовіч послав виклик на матч за світову першість Х. Р. Капабланці. Перемога на турнірі у Карлові-Вари, 1929, у якому грали усі найсильніші шахісти того часу окрім Альохіна, дозволили Німцовичу сказати:

«Шаховий світ повинен організувати матч між чемпіоном світу та переможцем турніру — це його моральне зобов'язання»

Але ні з Капабланкою, ні з Альохіним матчі не відбулися. Німцовіч не зумів забеспечити необхідний призовий фонд. (Лондонська угода 1922).

У наступном Німцовіч виступав у турнірах так само успішно:

• Сан-Ремо (1930) — 2-е;
• Льєж (1930) — 3-5-е;
• Франкфурт-на-Майні (1930) — 1-е;
• Вінтертур (1931) — 1-е;
• Блед (1931) — 3-е;
• Копенгаген (1933) — 1-е;
• Копенгаген (1934) — 1-е;
• Стокгольм (1934) — 2-е;

[ред.] Внесок у розвиток шахів

[ред.] Вплив на теорію мітельшпілю

Видатний теоретик, Німцович намагався аналізувати елементи шахової стратегії, намагаючись винайти загальні закони шахової гри. Свої ідеї він розвива у гострій полеміці з так званою класичною школою на чолі з З. Таррашем. У 1913 журнал «Вінер шахцайтунг» видав статтю Німцовича «Чи відповідає „Сучасна шахова партія“ д-ра Тарраша сучасному розумінню гри?». Вже в цій статті були промовлені нові для того часу ідеї про фігурне володіння центром, блокаду, динаміку стиснутих позицій та ін.

Принципи Німцовича спочатку сприймалися як щось екстравагантне та нетривале (Тарраш називав стиль гри Німцовича огидним та вичурним) Однак ідеї Німцовича стали невідємною частиною сучаної шахової теорії. Багато важливих понять (блокада, розширений центр, зайвий захист, лавірування та ін) були запропоновані Німцовичем. На основі теоретичних принципів Німцовича розвився гіпермодернізм.

[ред.] Вплив на теорію дебютів

Дебютні розробки Німцовича, що були практичним втіленням його стратегічних ідей, стали дуже великим внеском у теорію дебютів, незважаючи на нерівноцінність запропонованих ним систем.

Його ім'ям названі:

• захист Німцовича;
• дебют Німцовича;
• початок Німцовича;
• варіант Німцовича у захисті Філідора;
• варіант Німцовича у захисті Каро-Канн;
• варіант Німцовича у французькому захисті;
• варіант Німцовіича у сицилійському захисті;

Партії Німцовича є яскравими ілюстраціями його теоретичних принципів. Такою є, наприклад «безсмертна партія цугцвангу» Ф. Земіш — А. Німцович (Копенгаген, 1923):

1.d4 Nf6 2.c4 e6 3.Nf3 b6 4.g3 Bb7 5.Bg2 Be7 6.Nc3 O-O 7.O-O d5 8.Ne5 c6 9.cxd5 cxd5 10.Bf4 a6 11.Rc1 b5 12.Qb3 Nc6 13.Nxc6 Bxc6 14.h3 Qd7 15.Kh2 Nh5 16.Bd2 f5 17.Qd1 b4 18.Nb1 Bb5 19.Rg1 Bd6 20.e4 fxe4 21.Qxh5 Rxf2 22.Qg5 Raf8 23.Kh1 R8f5 24.Qe3 Bd3 25.Rce1 h6 0-1

[ред.] Літературна спадщина

Німцович систематизував свої погляди на шахи у наступних працях (усі праці було написано німецькою мовою):

• «Шахова блокада» (1925)
• «Моя система» (1925)
• «Моя система на практиці» (1929)
• «Як я став гросмейстером»

[ред.] Література

• Шахматы. Энциклопедический словарь/ Гл. ред. А. Е. Карпов.—М.: Сов. энциклопедия, 1990.—621 с.; 40 ил.
• Кин. Р. Гроссмейстер Нимцович. Пер. с. англ. — М.: Физкультура и спорт, 1986.—287 с., портр., факс., — (Выдающиеся шахматисты)