Пшениця

Ботанічна характеристика

Рід пшениці Triticum L. поліморфний за видовим складом. У спеціальній літературі наводиться характеристики 28 її видів. Види пшениці за кількістю хромосом у соматичних клітинах поділяються на такі генетичні групи:

1 — диплоїдні (2n-14) включають:

• дикорослі види:
  • дика однооста однозернянка (Triticum boeoticum)
  • дика двооста однозернянка (Tr. thaoudar)
  • пшениця Урарту (Tr. urartu)
  • однозернянка дика (Tr. aegilopoides Lin.)
• культурні види:
  • однозернянка культурна плівкова, або ейнкорн чи напівполба (Tr. monococcum L.)
  • голозерна однозернянка або пшениця Сінської (Tr. sinskajae)

2 — тетраплоїдні (2n-28):

• дикорослі види:
  • дика полба (дика двозернянка) (Tr. diccoides)
  • пшениця Араратська (Tr. araraticum)
• культурні види з плівковим зерном:
  • пшениця Тімофеєва або Зандурі (Tr. timopheevi Zhuk.)
  • пшениця Карамишева або давньоколхідська (Tr. karamyschevii, Tr. palaeo-colchicum, Tr. georgicum)
  • полба або еммер чи двозернянка (Tr. dicoccum Shueb.)
  • ісфаханська пшениця (Tr. ispahanicum)
• культурні голозерні види:
  • пшениця тверда (Tr. durum Dest.)
  • тургідум, або англійська (Tr.. turgidum L.)
  • перська, або карталінська чи дика (Tr. cartalicum Nevski, Tr. persicum Vav.)
  • або туранська (Tr. turanicum)
  • ефіопська (Tr. aethiopicum)
  • польська (Tr. polonicum L.)

3 — гексаплоїдні (2n-42):

• культурні плівкові види:
  • пшениця Маха (Tr. macha et. men. Deky)
  • оркіш, або спельта (Tr. spelta L.)
  • пшениця Вавилова, або ванська (Tr. vavilovi)
  • пшениця Жуковського (Tr. zhukovskyi)
• культурні голозерні види:
  • пшениця м'яка, або звичайна (Tr. aestivum L., Tr. vulgare),
  • щільноколоса, або карликова (Tr. compactum Host.)
  • круглозерна (Tr. sphaerococcum Pers.)
  • пшениця Петропавловського (Tr. petropavlovskyi)

4 — октаплоїдні (2n-56):

• синтетичні види, створені в лабораторних умовах:
  • пшениця грибобійна (Tr. fungicidum Zhuk.)
  • радянська (Tr. soveticum)
  • пшениця Ціцина (Tr. cziczinii, Tr. agropyrotritium)

Залежно від остистості колосу, його забарвлення та опушеності колоскових лусок, забарвлення остей і зерна, види пшениці поділяють на різновиди, число яких дуже велике (Еритроспермум, Лютесценс, Мільтурум, Ферругінеум, Грекум, Альбідум, Велютинум, Мелянопус, Гордейформе, тощо.)

При гибридизації перших трьох груп пшениць з житом отримано цінний рід продуктивних зернових - тритикале.

Однозернянка культурна

За морфологічними особливостями види пшениці об'єднують у дві групи: пшениці справжні, або голозерні і полб'яні, або плівчасті. Плівчасті, на відміну від голозерних, утворюють ламкий колос, який у достиглому стані при легкому надавлюванні ламається на окремі колоски з зерном разом із члениками стрижня. При обмолочуванні голозерних пшениць у бункер комбайна надходить зерно без лусок. До голозерних пшениць належать: м'яка, тверда, тургідум, карликова, круглозерна, польська, карталінська, а до плівчастих — спельта, однозернянка, двозернянка, Маха, Тимофєєва та інші дикі види. Серед усіх видів найбільше поширення і значення мають м'яка та тверда пшениці. Їхні посіви перевищують 98% загальної площі пшениці. При цьому на частку м'якої в Україні припадає 90% площі. М'яка пшениця (Tr. aestivum L.) — однорічна озима або яра трав'яниста рослина з мичкуватою кореневою системою, яка проникає у ґрунт на глибину 1—1,5 м і більше. Стебло — прямостояча соломина, заввишки у низькорослих (карликових і напівкарликових) сортів — 60—90 см, середньорослих — 100—110, високорослих — 110—125 см; складається з 4—7 міжвузлів. Пшениця відзначається підвищеною кущистістю, утворюючи в середньому 3—5 стебел від одного кореню, у тому числі продуктивних — 2-3. Листки у м'якої озимої пшениці майже голі, ярої — опушені, завдовжки 15—25 см і більше, завширшки 1—2 см.

Пшениця тверда

Пшениця м'яка

Колос різної довжини: короткий — до 8 см, середній — 8—10, довгий — понад 10 см; за формою — циліндричний (призматичний) з однаковою шириною уздовж колоса; веретеноподібний, який звужується до верхівки і в меншій мірі до основи, та булавоподіб-ний (скверхедний), який до верхівки потовщується. У колосі утворюється 15—25 колосків — здебільшого 5-квіткових, з яких звичайно розвиваються і утворюють зерно 2—3 нижні квітки.додаткові та бічні кореневі види

Якщо у пшениці м'якої у перерахунку на 10 см стрижня розміщується менше 16 колосків, колос вважається нещільним; 17—22 — середньощільним, 23—28 — щільним, понад 28 — дуже щільним; у твердої пшениці нещільний колос має до 24 колосків на 10 см стрижня; середньощільний — 25—29, щільний — понад 29 колосків.

Врожай пшениці в світі у відсотках для кожної окремо взятої країни в 2005 році порівняно з лідером Китаєм (100% = 97 446 250 тонн).

Щільність колоса визначають також за кількістю колосків у перерахунку на 1 см стрижня. Встановлюють її шляхом ділення суми всіх колосків, за винятком верхівкового, на довжину стрижня. Можна встановити щільність колоса за середньою довжиною членика, для чого довжину стрижня ділять на кількість члеників. Якщо довжина членика понад 6 мм, колос вважають дуже нещільним, 5—6 мм — нещільним, 3,8—5 — середньощільним, 3—3,8 мм — щільним та менше 1,6 мм — дуже щільним. Кількість зерен у колосі часто перевищує 30—35 шт., а середня маса зерна у ньому становить 1—1,5 г (іноді до 2,5—4 г); маса 1000 зерен — 25—55 г, частіше — близько 40 г. Зерно за формою овальне, яйцеподібне, бочкоподібне, завдовжки 4—11 мм. М'яка пшениця — самозапильна рослина, але у жарку погоду може запилюватися перехресне. Тверда пшениця (Tr. durum Best.) представлена у культурі в основному ярими сортами і зовсім мало — озимими. Порівняно з м'якою вона високоросліша, утворює стебла з восковим нальотом, які у верхній частині (ближче до основи колоса) виповнені серцевиною. Листки голі, також покриті восковим нальотом. Колос щільний, з середнім індексом щільності 25—30 і більше. Остюки грубі, значно переважають довжину колоса, яка коливається від 3,5 до 17 см. Колоскові луски жорсткі, зерно при достиганні міцно утримується квітковими і колосковими лусками й не обсипається. Зерно видовжене — до 12 мм, у поперечному перерізі — округло—кутасте.

Історичні відомості

На території України пшениця з'явилася в культурі у 4-3 тисячолітті до н.е.; у 6 ст. до н.е. і згодом пшениця була важливим предметом експорту з південної України до Греції і Риму.

Археологічні дослідження показують, що аж до середньовіччя на території України в культурі використовувалися двозернянка-полба (Tr. dicoccum) та однозернянка (Tr. monococcum), із значним переважанням першої. Також серед археологічних зразків подекуди зустрічається спельта (Tr. spelta).

У ранню княжу добу П. втратила своє значення порівняно з просом і житом, пізніше — порівняно з житом. Щойно після розорання Степу і поширення на ньому посівів П. вона стала у 19 ст. головною зерновою культурою України і найважливішою з експортних. В 1913 посівна площа П. займала на території УРСР 8,9 млн га (ячменю 5,8 млн га, жита 4,5 млн га), або 31,8'% всієї посівної площі і 36,0% зернових; у тому числі озима П. становила 3,1 і яра 5,8 млн га. Загальний збір озимої П. становив 3,6, ярої — 4,3 млн т. На Правобережній і Західній Україні була поширена майже винятково озима П., на Лівобережжі й у Степу переважала яра, в Криму озима.

З другої половини 1920-их pp. площа П. зазнала збільшення через зменшення посівів ячменю, а ще більше менш урожайного жита. Посіви маловрожайної ярої П. майже зникли; це було уможливлене вирощуванням нових сортів озимої П., зерно яких відпорне на мороз.

Види, що вирощуються в Україні

П. м'яка або звичайна (Triticum aestivum Linn.) використовується як основний компонент хлібних виробів. П. тверда (Triticum durum Desf.) використовується для виготовлення макаронного тіста та для покращення звичайних хлібних виробів. Також в Україні в помітних кількостях вирощуються такі види пшениці, як полба (Triticum dicoccum - використовується для виготовлення крупи), пшениця карликова (Triticum compactum - використовуєтся для вироблення розсипчастої випічки), пшениця спельта (Triticum spelta), пшениця польська (Triticum polonicum), пшениця англійська, або тургідум (Triticum turgidum).

Різновиди м'якої та твердої пшениці

Різновидність як таксономічна одиниця об'єднує групу рослин із спільними морфологічними ознаками, що успадковуються потомствами. Пшеницю поділяють на різновидності за такими ознаками: наявність або відсутність на колосі остюків; остисті форми мають довгі остюки, які перевищують довжину колоса, середні — рівні йому, короткі — менші за довжину колоса. Трапляються також напівостисті форми, в яких на нижніх колосках часто утворюються замість остюків остюкоподібні відростки, а на середніх і верхніх колосках є короткі або середньої довжини остюки; опушення колоса — наявність на колоскових лусках і відкритій частині зовнішніх квіткових лусок волосків; колос без опушення їх не має; забарвлення колоса (колоскових лусок), яке може бути білим (світло-жовтим, жовто-солом'яним), червоним (блідо-червоним, оранжевим, червоно-коричневим), чорним, сіро-димчастим на білому та червоному фонах; забарвлення остюків однакове із забарвленням колоса або чорне як у білоколосих, так і червоноколосих різновидностей; забарвлення зернівок біле (борошнисто-біле, скловидно-біле, янтарно-жовте) або червоне (червоно-коричневе).

В Україні рекомендовано близько 70 сортів пшениці, серед яких до 80 % — сорти озимої пшениці й лише 20 % — ярої.

До озимих сортів м'якої пшениці з найвищою якістю зерна належать: Альбатрос одеський, Вимпел одеський, Красуня одеська, Безоста 1, Дончанка 3, Київська остиста, Київська 8, Лада одеська, Леля, Тіра, Миронівська остиста, Обрій, Одеська 133, Одеська 162, Ростовчанка 2, Скіф'янка, Юна та ін., твердої — Алий парус, Айсберг одеський, Корал одеський, Парус. Серед сортів ярої м'якої пшениці найвищою якістю зерна відзначаються Воронезька 6, Дніпрянка, Луганська 4; твердої — Луганська 7, Харківська 15, Харківська 23 та інші.

Технологія вирощування

Попередники. Найкращий попередник для озимої пшениці в зоні Лісостепу - багаторічні бобові трави (конюшина, люцерна та ін.). Вони збагачують ґрунт азотом і високоякісною органічною масою з пожнивних решток. З рослинними рештками в ґрунті залишається до 150 кг/га азоту. Крім того, покращується структура і підвищується біологічна активність грунту, зменшується забур'яненість посівів озимої пшениці.

Застосування екстракту зародків пшениці у медицині

Зародки пшениці містять значну кількість поживних і біологічно активних речовин. Екстракт зародків пшениці - це імуномодулятор, який здатен збільшити опір організму дії негативних зовнішніх факторів. У медицині та косметології екстракт зародків пшениці використовується як засіб, що має протиопіковий ефект, прискорює загоєння ран, виразок та опіків.. Це обумовлено впливом екстракту зародків пшениці на фібробласти, які відіграють основну роль в загоєнні ран і активації грануляційного процесу. Під впливом екстракту зародків пшениці відбувається збільшення кількості фібробластів (підвищення мітозу) і проникнення фібробластів в рану , підвищенню активності орнітіндекарбоксілази і гідролізу фосфоліпіда інозітола, збільшення ємності синтезу і вивільненню глікозаміногліканів і колагенових волокон, що грає вирішальну роль в процесі загоєння рани. В ході клінічних досвідів ураїнськими вченими було доведено ефективність препарату Вульностимулін на основі водного екстракту зародків пшениці у лікуванні трофічних виразок нижніх кінцівок у хворих на цукровий діабет .

У косметології також використовується як омолоджуючий засіб. Завдяки вмісту селену і каротиноїдів, які мають антиоксидантні властивості, зародки пшениці перешкоджають дії вільних радикалів. Таким чином екстракт зародків пшениці зміцнює стінки судин, попереджає старіння і появу пухлин.

Посилання

• Розділ "Пшениця" на сайті Електронна енциклопедія сільського господарства
• Стандарт якості ДСТУ 3768:2010 "Пшениця. Технічні умови"

Див. також

• Полба
• Виробництво пшениці у світі