Ольгерд-Іполит Бочковський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ольгерд-Іполит Бочковський
Ольгерд-Іполит Бочковський.jpg
Народився 1 березня 1885(1885-03-01)
Долинська, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер 9 листопада 1939(1939-11-09) (54 роки)
Прага, Протекторат Богемії і Моравії
Місце проживання Санкт-Петербург, Прага
Галузь наукових інтересів Соціологія, політологія, етнологія
Заклад Українська господарська академія
Український вільний університет
Alma mater Карлів університет
Відомий завдяки: ввів у науковий обіг поняття етнополітика

О́льгерд-Іполи́т Бочко́вський (чеськ. Hyppolit Olgerd Boczkowski; * 1 березня 1885 станція Долинська, Херсонська губернія (нині Кіровоградська область) —  9 листопада 1939, Прага) — чесько-український соціолог, політолог і етнолог, один із провідних європейських фахівців з теорії нації та національних відносин першої половини 20 століття; педагог, публіцист і громадський діяч.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в сімї службовця російської імператорської залізниці. Батько новонародженого, Аполон Бочковський, мав польське коріння; мати Анна (нар. Раєцька), походила з литовського роду. Сім'я належала до польської культури і католицької віри[1] — цим і пояснюється незвичне для степової України подвійне ім'я майбутнього вченого. Згодом сім'я переїхала до нового місця служби батька до Катеринослава, потім в 1899 році до Єлисаветграда, де в 14-річному віці Ольгерд Іполіт поступив у 4-й клас Єлисаветградського земського реального вчилища, закінчив його на «відмінно» в 1903 р. Володів французькою, німецькою, чеською, польською мовами. Потім він два роки навчався на економічному відділенні Петербурзької Політехніки та в Петербурзькому Лісному інституті. В 1905 в зв'язку з революційними подіями емігрував до Чехії у Прагу.

В 1906—1909 рр. відвідає студії тогочасних визначних професорів філософського факультету Карлового університету Л. Нідерле, Я. Бідла та інших. В Празі він знайомиться з Томашем Гаррігом Масариком, видатним вченим і політиком, майбутнім президентом Чехословаччини.

Перед Першою світовою війною входить до празької групи Української соціал-демократної робітничої партії. В часи УНР був секретарем української дипломатичної місії у Празі (19181923). Після поразки УНР працював професором Української господарської академії (УГА) в Подєбрадах; викладав соціологію та націологію в Українському вільному університеті в Празі.

Ввів у науковий обіг поняття Етнополітика.

Погляди[ред.ред. код]

  • Націологія: Етнологія і етнографія вивчають початкові фази формування народів (етногенез), то націологія досліджує націогенез, тобто — становлення і розвиток модерних націй. Доба західно-європейського етногенезу завершилася, за О.Бочковським, після Великої французької революції. З того часу й бере початок пробудження так званих «неісторичних» народів…
  • Нації: Віддаючи належне об'єктивним ознакам нації (спільна територія, спільне походження, спільні мова, релігія, звичаї), вирішальним Бочковський вважав суб'єктивний чинник. Формування модерної нації неможливе без «національної свідомості» і «національної волі», які виявляються у прагненні нації до політичної та державної самостійності. «Нація — це воля бути нацією» Що ж до ролі мови, то нація нетотожна з мовою, проте й без національної мови вона утворитися не може.
  • Етнополітика: Одним із розділів націології є етно-націополітика, яка вивчає політичні аспекти буття нації, зокрема — питання політичного самовизначення нації. Важливим був його висновок про те, що «примусова асиміляція — політичний анахронізм», оскільки «вона руйнує підвалини держави, бо гартує сили переслідуваного народу, спрямовані на рішуче протистояння в національному визволенні».

Праці[ред.ред. код]

  • Поневолені народи царської імперії: їх національне відродження та автономічні прямування. 1916
  • Фінляндія та фінське питання. 1916
  • Національна справа: Статті про національне питання в зв'язку з сучасною війною. 1918
  • Націологія і націографія як спеціяльна соціологічна дисципліна для наукового досліду нації. 1923
  • Національне пробудження, відродження, самоозначення. 1931
  • Т. Ґ. Масарик, національна проблема і українське питання. 1930.
  • Боротьба народів за національне визволення. 1932.
  • Boczkowski H. O.: Grundlagen des Nationalproblems: Einfuhrung in die Natiologie. — Prag: Goldelman, 1936// сучасне нім. перевидання: München: 1991—1992 // українське перевидання: О.І.Божковський. Вступ до націології. Київ: «Генеза», 1998 (скор., з покажчиком літ-ри)

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Сергій Шевченко. Письменники-поляки — уродженці Єлисаветградщини // Архіви України. — 2005. — №4(257). — С. 161—168.