Томаш Гарріг Масарик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Томаш Гарріг Масарик
чеськ. Tomáš Garrigue Masaryk
Tomáš G Masaryk1918.jpg
Народився 7 березня 1850(1850-03-07)
Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Годонін
Помер 14 вересня 1937(1937-09-14) (87 років)
Чехословаччина Чехословаччина
Лани
Національність словак
Ім'я при народженні Томаш Масарик
Діяльність політик, філософ, письменник
Alma mater Віденський університет
Посада президент Чехословаччини
Попередник посада запроваджена
Наступник Едуард Бенеш
Партія Чеська народна партія
Конфесія євангеліст
Дружина Шарлотта Гарріг
Діти Аліса, Герберт, Ян, Елеанора, Ольга
Нагороди
Орден Трьох зірок
Орден Слона

То́маш Га́рріг Ма́сарик (чеськ. Tomáš Garrigue Masaryk, * 7 березня 1850 Годонін, Моравія — † 14 вересня 1937) — чеський філософ, політичний і державний діяч, перший президент Чехословаччини (19181935).

Біографія[ред.ред. код]

Народився у місті Годонін у Моравії (у регіоні Моравська Словаччина) в словацько-німецькій родині. 1876 року закінчив Віденський університет. Після поділу Карлового університету в Празі на німецький і чеський університети (1882) — професор філософії у чеському університеті.

У 1899 році очолював судовий захист іудея Леопольда Хілснера, звинуваченого в співучасті у ритуальному вбивстві чеської католицької дівчини Анежки Грузової. А після винесення смертного вироку, “за участь у вбивстві сексуальних мотивів”, і помилування імператором Австро-Угорщини (по 18 роках ув'язнення), через “поганий стан здоров'я”, утримував фінансово того Л. Хілснера до його смерті у 1925 році.

У своїй політичній діяльності Масарик пройшов довгу еволюцію від космополіта до національно свідомого лідера. 1890 року приєднався до «молодочеської» партії, а 1900-го заснував Чеську народну партію (так звану Партію реалістів).

Під час Першої світової війни 19141918 зайняв антиавстрійську позицію і пов'язував надії та розв'язання чеської проблеми з перемогою Антанти. 1915 року організував Чеський комітет у Парижі, пропонував розв'язати національне питання у Центрально-Східній Європі шляхом надання самостійності народам Австро-Угорської імперії й автономії народам Російської імперії. Обстоював ідею єдності «чесько-словацької нації». 1918 року став президентом новоствореної Чехословаччини.

1923 — Герберт Гувер, якого незабаром після того обрали президентом Сполучених Штатів Америки, та Томаш Масарик скликали у Празі перший міжнародний конгрес з менеджменту. Саме тоді низка великих компаній, таких як «Дюпон» і «Дженерал Моторс» у Сполучених Штатах, почали реорганізовуватися на основі нових концепцій менеджменту.

Заслугою Масарика було створення у міжвоєнній Чехословаччині стабільного і дієздатного демократичного ладу. Після його відставки (1935) президентом обрано багаторічного міністра закордонних справ Едварда Бенеша.

Масарик помер 1937 року у замку Лани[1], за рік до краху створеної ним Першої Чехословацької Республіки.

Масарик і Україна[ред.ред. код]

Як депутат австрійського парламенту взяв участь у дебатах довкола польсько-українських відносин у львові

й у великій промові (25 травня 1908 року) виступив на захист прав українців.

Під час свого перебування в Україні (19171918) організував легіон із полонених чехів і словаків. Уклав угоду з урядом Української Народної Республіки про екстериторіальний статус легіону. Після укладення Брестського миру анулював цю угоду (легіон зберігав нейтралітет під час радянсько-української війни і виїхав з України на Далекий Схід). Масарик, незважаючи на свої русофільські настрої, виявляв симпатії до українського національного руху. Був знайомий з Іваном Франком. Під час перебування у США (травень - листопад 1918) організував спілку еміґрантів, які представляли народи Австро-Угорщини. До його складу увійшли, зокрема, Мирослав Січинський, Лонгин Цегельський ,Аня Лещук— від українців та Григорій Жаткович від угро-русинів. На підставі угоди з Угро-Русинською Радою в США Закарпаття включено до складу Чехословацької республіки 1919 року.

Ставши президентом Чехословаччини, Масарик підтримував діяльність українських еміграційних груп у Празі та інших містах, допоміг відкрити і забезпечив фінансовою підтримкою Український вільний університет (1921), Вищий педагогічний інститут імені Драгоманова (1923 (обидва у Празі) та Українську господарську академію у Подебрадах (1922). Мав значну популярність серед українців. 1930 року у Сваляві відкрито велику школу й названо його іменем. В Ужгороді є погруддя Масарику. На його честь названо вулицю у Львові й поставлено стелу з його зображенням.

Стела на честь Томаша Масарика. Львів, вул. Масарика, біля ЗОШ № 43.

Родина[ред.ред. код]

Дружина Масарика, Шарлотта Гарріг, чиє прізвище він узяв як друге ім'я, була американкою. Під час Першої світової війни її було заарештовано за наказом австрійської влади. Їхній син Ян Масарик був міністром закордонних справ чеського емігрантського уряду, загинув після комуністичного перевороту (1948) за нез'ясованих обставин. У Томаша і Шарлотти було ще троє дітей.

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]