Долинська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Долинська
Wappen Dolynska.png Flag of Dolynska.jpg
Герб Долинської Прапор Долинської
Житловий масив
Житловий масив
Долинська
Долинська на карті Долинського району
Долинська на карті Долинського району
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Кіровоградська область Кіровоградська область
Район/міськрада Долинський район
Код КОАТУУ 3521910100
Засноване 1873[1]
Статус міста з 1957 року
Населення 19 419 (01,01,2012)[2]
Площа 12,13 км²
Поштові індекси 28500
Телефонний код +380-5234
Координати 48°06′39″ пн. ш. 32°45′53″ сх. д. / 48.11083° пн. ш. 32.76472° сх. д. / 48.11083; 32.76472Координати: 48°06′39″ пн. ш. 32°45′53″ сх. д. / 48.11083° пн. ш. 32.76472° сх. д. / 48.11083; 32.76472
Відстань
Найближча залізнична станція Долинська
До станції 0 км
До обл./респ. центру
 - фізична 75 км
 - автошляхами 65 км
До Києва
 - залізницею 153 км
Міська влада
Адреса 28500, Кіровоградська обл., Долинський р-н, м. Долинська, вул. Леніна, 50
Міський голова Зеленокорінний Сергій Іванович

Доли́нська (колишні назви — Кефалене, Шевче́нкове, Доли́нське) — місто районного значення в Кіровоградській області України, адміністративний центр Долинського району, важливий залізничний вузол. Площа міста — 12,13 км². Населення — 19 319 чоловік (2011). Долинській міській раді підпорядковане село Більшовик.

Зміст

Географія [ред.]

В'їзд до Долинської

Місто розташоване в південно-східній частині Кіровоградщини, на південних відрогах Придніпровської височини, за 75 км на південь від обласного центру.

Клімат [ред.]

Клімат в місті помірно-континентальний. Найхолодніший місяць − січень (середня температура -25 °C), найтепліший — липень (+39 °C). На території Долинської щорічно випадає близько 1500 мм опадів.

Населення [ред.]

Станом на 2011 рік в Долинській проживало 19 319 чоловік. Понад 95 % мешканців міста — українці.

Історія [ред.]

XIX століття [ред.]

У XVIII столітті територія, на якій в подальшому виникло місто, входила до складу Бугогардівської паланки Запорізької Січі.

Поселення на місці сучасної Долинської виникло в 1873 році як залізнична станція на гілці Знам'янка — Миколаїв. Залізнична станція належала до Братолюбівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії.

У 1884 році станція Казанка стала вузловою і одержала вихід до Криворізького басейну. Біля неї поступово виросло селище Кефалівка (назване на честь поміщика Кефали). В 1896 році в Кефалівці налічувалось 25 дворів, в яких проживало 227 жителів. В період сільськогосподарських робіт Кефалівка ставала ринком найму дешевої робочої сили, коли наймані робітники з різних частин Російської імперії вирушали на сезонні роботи до Кривого Рогу, Херсону та Миколаєва.

З 1890-х років селище інтенсивно розвивалось. Було збудовано церкву, перші двоповерхові будинки. В 1891 році відкрито залізничне училище, а в 1901 — земську школу. Діяло локомотивне депо, пошта, телеграфне відділення, почали працювати лікарня та їдальня, активізувалась приватна торгівля.

XX століття [ред.]

В 1908 році населення Кефалівки становило понад 2,5 тис. осіб. Річний вантажообіг залізничної станції склав 75 млн. пудів, 40 з яких припадало на вугілля. В 1914 році був збудуваний цегельний завод, що підпорядковувався залізниці.

В 1913 році Антон Макаренко так описував Долинську:

Станцию и поселок при ней можно было охватить одним взглядом. Нас окружала степь, однообразная, ровная, молчаливая. А что там было в степи? Два кургана на горизонте, да скрытое в балке село, да на большой дороге столбы и пыльные вихри. На станции было маленькое депо, так называемое «оборотное»; работало в нем народу несколько десятков человек, и на самой станции еще меньше, — тихое было место, пыльное и бедное.[3](рос.)

У 19191920 роках селище Кефалівка отримало нову назву — Шевченкове. 1923 року Долинськ-Шевченкове стало центром новоутвореного Долинського району Криворізької округи. На той час в селищі мешкало 3 834 чоловік.

7 листопада 1924 року було відкрито електростанцію, в 1926 — елеватор. У зв'язку з запровадженням політики НЕПу, в 1925 році в Шевченковому налічувалося 95 приватних торговельних підприємств. В 1929 році було організовано Долинську МТС.

З 1932 по 1937 роки селище перебувало у складі Дніпропетровської, а з кінця 1937 до початку 1939 — Миколаївської області УРСР.

1932 року на базі залізничного училища було утворено семирічну, а пізніше — середню школу. У 1935 році в селищі відкрито середню школу для дорослих.

8 серпня 1941 року розпочалась німецька окупація селища. 12 березня 1944 року в ході боїв 8-им Олександрійським механізованим корпусом Шевченкове було звільнено від німецької окупації. 15 серпня 1944 року воно, як і станція, отримало назву Долинське.

14 травня 1957 року селище міського типу Долинське отримало статус міста. На той час в ньому проживало 12 тисяч мешканців, 60% яких становили робітники та службовці.

У зв'язку з будівництвом поблизу міста Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд з 1985 року в Долинській розпочалось інтенсивне будівництво житлових масивів. На масиві «Маяк» німецькими будівельниками було змонтовано кілька збірних будинків типу «Дельбау».[4]

Інфраструктура [ред.]

Типовий будинок кінця 1980-х — початку 1990-х років забудови

Промисловість [ред.]

У безпосередній близькості від Долинської знаходиться довгобуд — Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окислених руд.

Долинська — відомий центр переробки сільськогосподарської сировини в Кіровоградській області. Серед основних підприємств міста:

  • ТОВ «Долинський комбікормовий завод»
  • ЗАТ «Долинський елеватор»
  • Долинська філія ДП «Сантрейд»
  • ПАТ «Долинський птахокомбінат»

Торгівля [ред.]

Торгівельну діяльність на території міста здійснюють Долинське райспоживтовариство, ринок КП «Далвіс» та ПП «Автоцентр Долинка». Діють сім філій банківських установ.

Транспорт [ред.]

Долинська — основний залізничний вузол півдня Кіровоградщини. З введенням у 1978 році в експлуатацію залізничної гілки Долинська — Помічна відкрились можливості швидких перевезень вантажів у західному напрямку. Через пасажирський вокзал в літньо-осінній період курсує понад 40 пасажирських поїздів.

Автобусні перевезення здійснює ВАТ «Долинське АТП-13541» та кілька приватних підприємств.

Медицина [ред.]

Медичні послуги населенню міста надають центральна районна лікарня на 250 ліжок, будинок матері й дитини та швидка медична допомога.

Освіта [ред.]

В місті знаходиться чотири загальноосвітні школи, де навчається близько 3,5 тис. учнів та чотири дитячих садки (ДНЗ № 2 «Івушка», ДНЗ № 3 «Колобок», ДНЗ № 4 «Казка» та ДНЗ № 5 «Ружечка»). ДНЗ № 4 та ДНЗ № 5 обладнані плавальними басейнами.[5]

Назва загальноосвітнього закладу Адреса Телефон
Долинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 28500, м. Долинська, вул. Жовтнева, 4-а 5-16-06
Долинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 ім. А. С. Макаренка 28500, м. Долинська, вул. Шевченка, 6 3-17-93
НВК "Долинська гімназія - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3" 28500, м. Долинська, вул. Щорса, 13 5-40-34
Долинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 4 з поглибленим вивченням предметів природничо-математичного циклу та філологічних наук 28500, м. Долинська, вул. Щорса, 1 5-12-33

ЗМІ [ред.]

У місті виходять дві газети — комунальна «Долинські новини» та приватна «Провінція».

З 1961 року працює районне радіомовлення. 12 травня 2003 року КП «Редакція Долинського районного радіомовлення» почало функціонувати у FM-форматі.

Релігія [ред.]

У місті знаходиться православна Свято-Успенська церква. Існують релігійні громади Свідків Єгови, пресвітеріан, Євангельських Християн-баптистів, Християн віри Євангельської, адвентистів та інші.

Культура [ред.]

В Долинській функціонують районний будинок культури, дві бібліотеки, районна школа мистецтв, молодіжний центр «Червона калина», будинок дитячої творчості, музей історії Долинського району та меморіально-педагогічний музей ім. А. С. Макаренка. Заснована районна краєзнавча премія імені Івана Проценка.

В місті діють п'ять самодіяльних колективів, зразковий аматорський хореографічний колектив «Веселка» (керівник Галина Жир), студія спортивно-бального танцю «Шанс» (керівник Валентина Бойко).

На території міської ради знаходиться 12 пам'яток історії, 11 пам'яток архітектури та 2 — археології.

Пам'ятник-паровоз поблизу залізничної станції

Міська скульптура [ред.]

Докладніше у статті Пам'ятники Долинської

У місті встановлені такі пам'ятники:

  • Антону Макаренку (пам'ятник)
  • Тарасу Шевченку (погруддя)
  • Володимиру Леніну (пам'ятник)
  • Льотчикам-землякам К. Вишневецькому, М. Зінов'єву, М. Нечаю та І. Безуглому (пам'ятник-літак)
  • Першим механізаторам Долинської МТС (пам'ятний знак)
  • Воїнам-водіям Долинської автороти (пам'ятний знак)
  • Бійцям 8-го Олександрійського механізованого корпусу (пам'ятний знак)
  • Учасникам ліквідації Чорнобильської трагедії (пам'ятний знак)

В Долинській встановлені такі меморіальні дошки:

Спорт [ред.]

В Долинській знаходиться стадіон «Колос», сім спортивних залів та три спортивних майданчики зі штучним покриттям. У місті тренується ФК «Степ», що виступає в першій групі Чемпіонату Кіровоградської області з футболу.[6]

Персоналії [ред.]

У 19011902 роках на станції Долинська працював відомий український письменник Архип Тесленко.

В 19111914 роках в Кефалівському залізничному училищі працював педагог Антон Макаренко.

У місті народились:

Фотогалерея [ред.]

Центральна площа (Долинська).jpg На вулицях Долинської.jpg Долинська.jpg
Центральна площа Долинської
На вулицях міста
Один з типових дворів Долинської

Примітки [ред.]

Посилання [ред.]