Пайде

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пайде
ест. Paide
Герб Прапор
Герб Пайде Прапор Пайде
Церква Святого Хреста
Церква Святого Хреста
Розташування міста Пайде
Основні дані
Країна Естонія Естонія
Регіон Ярвамаа
Засноване 1291
Населення 8 561 чол.
Площа міста 10,036 км²
Густота населення 945,2 осіб/км²
Телефонний код 372 +37238
Географічні координати 58°53′00″ пн. ш. 25°34′00″ сх. д. / 58.88333° пн. ш. 25.56667° сх. д. / 58.88333; 25.56667Координати: 58°53′00″ пн. ш. 25°34′00″ сх. д. / 58.88333° пн. ш. 25.56667° сх. д. / 58.88333; 25.56667
Міська влада
Веб-сторінка [1]
Мер міста Керсті Сарапуу

Па́йде (ест. Paide), Вайсенштайн (нім. Weißenstein — Білий камінь) — місто в центральній Естонії, адміністративний центр повіту Ярвамаа.

Історія[ред.ред. код]

Згадується вперше в джерелах під 1265 роком. Міські права оримало 30 вересня 1291 року за привілеєм магістра Лівонського ордену Гальта. Відоме своїм замком, побудованим Лівонським орденом.

У 1950—1991 роках Пайде був центром Пайдеського району.

Фортеця[ред.ред. код]

Paide castle.jpg
Paide estonia.jpg

Фортеця Пайде (ест. Paide, нім. Schloss Weissenstein). Коли давній Ярваський повіт в ХІІІ ст. в результаті хрестових походів перейшов у власність Ордена, там, за домовленістю, не можна було будувати жодної фортеці. В той же час Орден одержав у власність невеличкий повіт Алемпойсі, на котрий ця заборона не розповсюджувалася. На високому болотяному островці, ймовірно, на місці стародавнього городища, — Орден вирішив побудувати свою фортецю, яка згодом стала столицею Ярвамаа.

Найдавнішу частину орденської фортеці — восьмикутну головну башту висотою 30 м — було зведено в 1265-66 рр. Свою німецьку назву фортеця одержала від білого вапняка, що використовувався при будівництві. Подібного походження і естонська назва. «Пайде, паеківі» естонською мовою означає «вапняк».

На початку XIV ст. до башти було прибудовано будинок конвенту із закритим двориком. В наступні століття були побудовані зовнішня стіна та північно-східна Порохова башта. В XVI ст. були споруджені земляні укріплення — по кутах фортечної гори з'вилися бастіони, а краї були укріплені валами. Очевидно, тому гору почали називати Валлімяге — «валова гора», а башту — Валліторн, тобто «валова башта».

Під час Лівонської війни в Пайдеській фортеці відбулися жорстокі битви. В 1560, 1562, 1571-73 та 1581 рр. тут були битви між німецькими, московськими та шведськими військами. Наступна шведсько-польська війна також не обминула Пайде в 1602 та 1608 рр. У ході цих двох воєн фортеця дуже постраждала, від неї залишилися лише руїни.

В XVII–XIX ст. фортецю використовували як каменоломню. Найкраще збереглася башта, побудована в 60-х роках ХІІІ ст. Її було відреставровано в 1895-1897 рр., але в 1941 р. башту підірвали радянські війська. Башта, яка стала символом Пайде, була відбудована в 1990-1993 рр. і перетворена на музей; з неї відкривається чудова панорама. Впорядковані руїни стали улюбленим місцем прогулянок і проведення різних заходів.

Вежа та фортеця фігурують тепер на гербі повіту Ярвамаа та на міському гербі Пайде.

Джерела[ред.ред. код]

  • Прауст Вальдо. Эстония. Красивейшие мызы, замки и крепости. — 2006. — 64 с.

Посилання[ред.ред. код]