Перший Ватиканський собор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Перший Ватиканський собор

Перший Ватиканський собор — за прийнятою в Римо-католицькій церкві лічбою 20-й Вселенський собор. Був скликаний буллою папи Пія IX Aeterni Patris. Перша сесія почалася в базиліці Святого Петра 8 грудня 1869 року, її відвідали біля 800 старших церковних діячів. Собор перервав свою роботу 1 вересня 1870 року з початком Франко-пруської війни, в результаті якої війська Італійського королівства захопили Рим. Більше собор не відновлював свою роботу.

На соборі було прийнято дві догматичні конституції: 1. Dei Filius викладала католицьку позицію щодо Бога як Творця всіх речей, щодо природного пізнання Бога людиною, надприродного Одкровення, віри та довіри і про ставлення віри та розуму.

2. Pastor aeternus проголошувала позицію з ряду тем: примат апостола Петра, Папа Римський як наступник Петра, вселенська юрисдикція Римського єпископа, Догмат про непомильність Папи(лат. infallibilitas). Конституція є найповнішим офіційним викладом позиції Католицької Церкви щодо папської влади.

Часткова перемога ультрамонтанської точки зору була значною мірою зумовлена ​​запеклою боротьбою папства за збереження своєї світської влади перед натиском військ Віктора Еммануїла, що в 1871 році запанував у Римі.

Посилання[ред.ред. код]

Перший Ватиканський собор у Catholic Encyclopedia (англ.)

Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.