Вселенські собори

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нікейський Собор. Фреска у Систинській капеллі, Рим.
Перший Константинопольський Собор 381 року

Вселе́нські собо́ри — в історії християнства відбулося 21 вселенські собори, які мали важливі наслідки та значення для подальшого розвитку церкви. Визнаються усіма Церквами:

Визнаються православними, католиками та усіма, окрім Ассиріїйської, дохалкідонськими Церквами

Визнаються православними та католиками:

Православні визнають рішення наступних соборів, але не визнають їх Вселенськими (це можна зробити лише на наступному Вселенському соборі), хоч вони де-факто були саме такими:

Визнаються лише Католицькою Церквою:

Після розколу християн на католиків і православних 1054 року Вселенський Собор з делегованими представниками від усіх церков світу, згідно з встановленою процедурою ось уже як майже 1000 років не скликався. Єдиного центру Вселенського Собору не має. Але з 1961 року почалася організаційна робота для скликання Вселенського Собору. Але із 15 автономних православних церков світу єдина Російська Православна Церква Московської Патріархії під впливом державної ідеології пішла всупереч християнського вчення - відмовилася, почала церковні публікації з критикою екуменізму. Чим спромоглася відстояти свою політичну гегемонію, утвердити свою ідею Третього Риму, і за спостереженнями релігієзнавців - спровокувала розколи християн 1996 р.[1].

Джерела[ред.ред. код]

  • "Релігієзнавчий словник", за ред. професорів А. Колодного і В. Лобовика, вид. "Четверта хвиля", м. Київ, 1996 р. ISBN 966-529-005-3

Примітки[ред.ред. код]

  1. стор. 67-68 (Вселенська православ'я - Вселенські собори), "Релігієзнавчий словник", за ред. професорів А. Колодного і В. Лобовика, вид. "Четверта хвиля", м. Київ, 1996 р. ISBN 966-529-005-3