Вселенські собори

Нікейський Собор. Фреска у Систинській капеллі, Рим.

Перший Константинопольський Собор 381 року

Вселе́нські собо́ри — в історії християнства відбулося 21 вселенські собори, які мали важливі наслідки та значення для подальшого розвитку церкви. Визнаються усіма Церквами:

• I. Перший Нікейський собор (325) :прийнято Символ Віри, засуджено аріанство, визначено дату Пасхи
• II. Перший Константинопольський собор (381) :повторно засуджено аріанство, формулюється віровчення про Святу Трійцю

Визнаються православними, католиками та усіма, окрім Ассиріїйської, дохалкідонськими Церквами

• III. Ефеський собор (431): засуджено несторіанство

Визнаються православними та католиками:

• IV. Халкедонський собор (451)
• V. Другий Константинопольський собор (553)
• VI. Третій Константинопольський собор (680—681)
• VII. Другий Нікейський собор (787)

Православні визнають рішення наступних соборів, але не визнають їх Вселенськими (це можна зробити лише на наступному Вселенському соборі), хоч вони де-факто були саме такими:

• VIII. Софійський собор (879-880)
• IX. П'ятий Константинопольський собор: підтвердив ісихазм св. Григорія Палами (1341—1351)

Визнаються лише Католицькою Церквою:

• VIII. Четвертий Константинопольський собор (869)
• IX. Перший Латеранський собор (1123)
• X. Другий Латеранський собор (1139)
• XI. Третій Латеранський собор (1179)
• XII. Четвертий Латеранський собор (1215)
• XIII. Перший Ліонський собор (1245)
• XIV. Другий Ліонський собор (1274)
• XV. В'єнський собор (1311—1312)
• XVI. Констанцький собор (1414—1418)
• XVII. Флорентійський собор (1438—1445)
• XVIII. П'ятий Латеранський собор (1512—1517)
• XIX. Тридентський собор (1545—1563)
• XX. Перший Ватиканський собор (1869—1870)
• XXI. Другий Ватиканський собор (1962—1965)

Після розколу християн на католиків і православних 1054 року Вселенський Собор з делегованими представниками від усіх церков світу, у відповідності з встановленою процедурою ось уже як майже 1000 років не скликався. Єдиного центру Вселенського Собору не має. Але з 1961 року почалася організаційна робота для скликання Вселенського Собору. Але із 15 автономних православних церков світу єдина Російська Православна Церква Московської Патріархії під впливом державної ідеології пішла всупереч християнського вчення - відмовилася, почала церковні публікації з критикою екуменізму. Чим спромоглася відстояти свою політичну гегемонію, утвердити свою ідею Третього Риму, і за спостереженнями релігієзнавців - спровокувала розколи християн 1996 р..

Джерела

• "Релігієзнавчий словник", за ред. професорів А. Колодного і В. Лобовика, вид. "Четверта хвиля", м. Київ, 1996 р. ISBN 966-529-005-3