Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Розум (лат. ratio; грец. νους) — філософське поняття, яке виражає здатність мислити: аналізувати, й робити висновки. Вища форма творчої інтелектуальної діяльності, що полягає в усвідомленому оперуванні поняттями і опирається на розкриття їхньої природи і змісту. У повсякденному сприйнятті «розумна істота» — це істота що сприймає інформацію, мислить, навчається, володіє бажаннями й емоціями, що робить вільний вибір й демонструє доцільну поведінку. Загальний інтелектуальний розвиток, рівень пізнання, знань кого-небудь.
Філософські й наукові теорії розуму намагаються зрозуміти природу цієї психічної (або ментальної) діяльності, її характеристики, а також природу «Я» або ж суб'єкта, що володіє свідомістю й здійснює цю діяльність.
На противагу розсудку — вищий рівень раціонального пізнання, якому властиві творче оперування абстракціями та рефлексією, спрямованість на усвідомлення власних форм та передумов, самопізнання.
Розум властивий розумним істотам, зокрема людині розумній Homo sapiens.
Одна з характеристик розуму — інтелект.
Природний розум — закладена від народження здатність людини мислити.
[ред.] Фразеологія
- Брати розумом — перевершувати кого-небудь у здатності мислити логічно, правильно.
- Втрачати розум — позбуватися здатності ясно, чітко, правильно мислити, ставати психічно ненормальним.
- Розум потьмарило — втрачати ясність думки, мислення.
- Доходити власним розумом — самостійно осмислювати, усвідомлювати що-небудь.
- Не з твоїм розумом — у когось недостатньо знань, уміння, здібностей для здійснення чого-небудь.
- Спа́сти з розуму — збожеволіти.
- Чи ти (він, вона) сповна розуму? — уживається при вираженні здивування, застереження, коли хтось діє необачно, необдумано.
- Жити своїм (чужим) розумом — дотримуватись у житті власних (або чужих) поглядів, переконань.
[ред.] Синонімія
Синоніми: Ум, інтелект, здоро́вий глузд, глузд.
Розмовне: толк, мо́зок, голова́ , кебе́та, розсу́док, ро́зсуд рідше, розумі́ння, тя́ма, тя́мка.
Діалектичне: товк, застано́ва.
[ред.] Використання поняття в літературі
| « |
Практичні знання випереджають духовний розвиток людства, — звідси всі нещастя. В той час, як інтелект робить божественні відкриття, пристрасті лишаються на рівні нашого патлатого пращура. |
» |
| « |
Найбільше ж за розум вони поважають старого, за вдачу його та ще, звісно, за сина. |
» |
| « |
Іди служи, годи Енею,
Він зна воєнне ремесло;
Умом і храбростю своєю
В опрічнеє попав число. |
» |
| « |
Заспокойтесь: я при здоровому глузді і твердій пам'яті. |
» |
| « |
Ну, скажи, чи єсть оце у тебе толк — лити холодну воду за шию? |
» |
| « |
[Захарко:] От за те я тебе й бив, що ти п'єш без товку, що дуже ласа до чарки. |
» |
| « |
Мозок у мене стоїть над фізіологією. Він знає, що сльози й радість — це невід'ємні частки людського щастя. |
» |
| « |
До булави треба голови. |
» |
| « |
— Майоре.. Мені потрібний буде кмітливий, з доброю кебетою і неодмінно хоробрий офіцер. |
» |
| « |
Тут потрібний холодний розсудок і велика обережність. |
» |
| « |
Бий його, сину, бий усіх! — кричав, втративши розсуд старий Шумейко. |
» |
| « |
Вона при всьому своєму розумінні була тільки жінкою, якій були чужі і незрозумілі мужські амбіції, бо ніколи їх не мала. |
» |
| « |
Часом улюбить [чоловік] таку кралю, що здається, маючи хоть кріпку тями, мусив би на сім миль від неї відбігти. |
» |
| « |
Юна Іванка належала до тієї категорії людей, які і за своїм віком і за характером не дуже полюбляють поради розсуду, вони цілком в полоні серця. |
» |
| « |
Безсилі глузд та й істина тоді,
Як шлунок грає роль судді. |
» |
| « |
Не сумніваюся я, що ця думка про смерть неминучу
Неба і світу всього новою та дивною здасться,
Що розумінню людському нелегко пристати на неї. |
» |
| « |
Люди всі — на два ранжири:
Є розумні — та без віри,
Другі — вірою міцні,
Але глуздом — аніні! |
» |
| « |
Сподобалась чортяча мова хлопцю, Не відав він про чортову лукавість, Оддав Іблісу тямку, й серце, й душу. |
» |
| « |
Але тоді се [кохання] наскочило на мене раптом, з такою силою, що я цілком стратив застанову. |
» |
[ред.] Філософія про розум
Філософські категорії Розуму й Міркування сформувались головним чином в роботах філософів епохи Ренесансу. Вони відображають характерні можливості теоретисного мислення. Проте розходження Розуму й Міркування, як двох «здібностей душі» намітилось ще в античну епоху: якщо міркування — зіставлення думок задля відповідних висновків, логічне мислення — це з області пізнання відносного, земного й кінцевого, то сутність розуму полягає у відкритті абсолютного знання, пізнання божественного та бескінечного.
У Миколи Кузанського, Джордано Бруно, І. Гамана, Ф. Якобі, Фрідріха Шеллінга та інших склалось уявлення про Розум як вищу здатність пізнання.
[ред.] Природознавство про розум
[ред.] Див. також
[ред.] Примітки
[ред.] Посилання
[ред.] Література
- Величковский Б. М. Современная когнитивная психология. М., 1982. (рос.)
- Сёрль Дж. Сознание, мозг и наука. — Путь, 1993, № 4. (рос.)
- Broad C. D. The Mind and Its Place in Nature, 1925. (англ.)
- Rosenbaum R. Shayna , Donald T. Stuss, Brian Levine, Endel Tulving, Theory of Mind Is Independent of Episodic Memory, Science, 23 November 2007: Vol. 318. no. 5854, p. 1257. (англ.)
- Andy Clark & David J. Chalmers The Extended Mind. Analysis 58:10-23, 1998. Reprinted in (P. Grim, ed.) The Philosopher's Annual, vol. XXI, 1998. (англ.)
