Римський легіон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Легіон (Стародавній Рим))
Перейти до: навігація, пошук
Напис, який зображали на штандартах римських легіонів. Абревіатуру див.SPQR
Римська піхота (сучасна реконструкція)
Розташування легіонів в Римській імперії на 125 рік.

Легіо́н (лат. Legio, від lego — збираю, набираю) — основна військова організаційна одиниця в армії Стародавнього Риму.

Легіон складався з 5—6 тис. (у пізніші періоди — до 8 тис.) піхотинців і декількох сотень вершників. Кожен легіон мав свій номер і назву. За письмовими джерелами, що збереглися, ідентифіковано приблизно 50 різних легіонів.

На чолі легіону в період Республіки стояв військовий трибун, в період Імперії — легат.

Історія[ред.ред. код]

У епоху римського царства легіоном називалося все римське військо, що було міліцією чисельністю близько 3 тис. чоловік піхоти і 300 вершників з числа заможних громадян (locupletes), що збиралися лише під час війни або для військового навчання. Легіони поділялись на два призови: juniores (від 17 до 46 років), які складали діючу міліцію, і seniores (47—60 р.), тобто запас.

Тип організації: племінне ополчення, що пропорційно формується із складу основних родів (курій) за десятковим принципом (кожен рід виставляв 100 піхотинців — центурію і 10 вершників — всього 3300 чоловік); кожним загоном ополчення в 1000 чоловік командував трибун (від триба — племені).

Легіон Сервія Тулія (VI століття до н. е.)[ред.ред. код]

Організація: майновий ценз і вікове ділення (більш старші знаходилися в резервах і гарнізонах), загальний військовий обов'язок для громадян, вище командування — два військові трибуни.

Тактика: основна побудова фалангою з кіннотою на флангах і легкою піхотою поза строю.

Озброєння: 1 і 2 ряд бойового порядку — найзаможніші — бронзовий панцир, шолом, круглий щит, поножі, меч, спис, дротик, подальші ряди (всього 6) мають усе більш легке озброєння.

У 5-4 ст. до н. е. число легіонів збільшилося до 2-4 і більш.

З початку 4 ст. до н. е. воїнам було встановлено невелику плату.

Легіон налічував 3000 чоловік важкої піхоти (принципи, гастати, триарії), 1200 чоловік легкої піхоти (веліти) і 300 чоловік кінноти.

Різні категорії комплектувалися різними майновими класами римських громадян і мали різне озброєння.

Важка піхота ділилася на 30 тактичних підрозділів — маніпул (по 60-120 воїнів, що становили 2 центурії), яким додавалися веліти.

На чолі легіонів в період республіки стояв трибун, в період імперії — легат.

В кінці 2 ст. до н. е. Гай Марій скасував відмінність в озброєнні важкої піхоти і комплектуванні різних категорій воїнів і змінив організацію легіонів, з'єднавши кожні 3 маніпули в когорту.

У зв'язку з розоренням вільного селянства була скасована військова повинність, солдатам було збільшено плату, і римська армія стала професійною найманою армією.

При імператорі Августі число легіонів досягло 75, до кінця його правління скорочено 25, але чисельність легіонів збільшено до 7 тис. чоловік. Легіонам були привласнені номери і різні найменування, кожен легіон мав «прапор» — Аквілу (орел легіона, лат. aquila) — срібного орла на жердині.

При розділі Римської імперії (кінець 4 ст. н. е.) в Східній імперії було 70, в Західній — 63 легіони.

Назва «легіон» вживалася в 16-20 ст. для різних військових формувань у Франції, Великій Британії, Німеччині, Польщі, Росії.

Офіцери легіону[ред.ред. код]

Старші офіцери[ред.ред. код]

  • Легат легіону (Legatus Legionis): Командир легіону. На цей пост імператор зазвичай призначав колишнього трибуна на три — чотири роки, але легат міг займати свою посаду і набагато довше. У провінціях, де був розквартирований один легіон, легат одночасно був губернатором провінції. Там, де перебувало кілька легіонів, у кожного з них був свій легат, і всі вони знаходилися під загальним командуванням у губернатора провінції.
  • Трибун Латіклавій (Tribunus Laticlavius): Цього трибуна до легіону призначав імператор або сенат. Зазвичай він був молодий і мав менше досвіду, ніж військові трибуни (Tribuni Angusticlavii — читайте далі), проте посада його була другою за старшинством в легіоні, відразу після легата. Назва посади походить від слова «laticlava», яке означає дві широкі пурпурні смуги на туніці, покладеної чиновникам сенаторського рангу.
  • Префект табору (Praefectus Castrorum): Третій за старшинством пост в легіоні. Зазвичай його займав виходець із солдатів-ветеранів який отримав підвищення і раніше займав пост одного з сотників.
  • Трибуни Ангустіклавій (Tribuni Angusticlavii): У кожному легіоні було п'ять військових трибунів із стану вершників. Найчастіше, це були професійні військові, які виконували високі адміністративні посади в легіоні, а під час бойових дій могли командувати легіоном. Їм покладалися туніки з вузькими пурпуровими смугами (angusticlava), звідки й походить назва посади.
  • Пріміпіл (Primus Pilus): Найвищий за рангом центуріон легіону, що стоїть на чолі першої подвійний центурії. У першому і другому століттях н. е. при звільненні з військової служби пріміпіл входив у стан вершників і міг досягти високої посади. Назва дослівно означає «перша шеренга». Через схожість слів лат. pilus (шеренга) і лат. pilum (Пілум, метальний спис) термін іноді неправильно перекладається як «центуріон першого списа».

Середні офіцери[ред.ред. код]

  • Центуріон (Centurio): У кожному легіоні було 59 сотників, кожен з яких командував центурією. Центуріони були основою професійної римської армії. Це були професійні воїни, які жили повсякденним життям своїх підлеглих-солдатів, а в ході бою командували ними. Зазвичай цей пост отримували солдати-ветерани, проте центуріоном можна було стати і з безпосереднього указу імператора чи іншого високопосадовця. Когорти мали нумерацію з першої по десяту, а центурії всередині когорт — з першої по шосту (при цьому в першій когорті було лише п'ять центурій, але перша центурія була подвійна) — таким чином, в легіоні було 58 сотників і пріміпіл. Номер центурії, якою командував кожен центуріон, безпосередньо відповідав його положенню в легіоні, тобто найвище положення займав центуріон першої центурії першої когорти, а найнижче — центуріон шостої центурії десятої когорти. П'ять центуріонів першої когорти називалися «Primi Ordines». У кожній когорті центуріон першої центурії йменувався «Pilus Prior».

Молодші офіцери[ред.ред. код]

  • Аквіліфер (Aquilifer) : Надзвичайно важливий і престижний пост (дослівний переклад назви — «той, що несе орла». Втрата прапора аквіли («орла») вважалася жахливою зневагою. При втраті орла легіон розформовувався. Якщо орла відбивали назад, легіон заново формували з тим же ім'ям і номером. Наступний крок вгору по службових сходах — центуріон.
  • Сіґніфер (Signifer) : У кожній центурії був скарбник, який відповідав за виплату платні солдатам і збереження їхніх заощаджень. Він же ніс бойовий значок центурії (Signum) — держак списа, прикрашений медальйонами. Нагорі древка перебував символ — у кожної центурії свій — зазвичай зображення орла. Іноді зображення відкритої долоні.
  • Опціон (Optio): Помічник центуріона, заміняв центуріона в бою в разі його поранення. Вибирався центуріоном зі своїх солдатів.
  • Тессерарій (Tesserarius): Помічник опціона. У його обов'язки входили організація варт і передача паролів.
  • Декан : командир 10 солдатів, які жили в одному наметі.
  • Сурмач (Cornicen): сурмачі у легіоні, що грали на мідному розі — Корну (лат. Cornu). Знаходилися поряд з прапороносцем, віддаючи команди на збір до місця призначення і передавав солдатам накази командира сигналами горна.
  • Тубіцен (Tubicen): Сурмачі, які грали на «тубі», що являла собою мідну або бронзову трубку. Тубіцени, що знаходяться при легаті легіону, закликали воїнів до атаки або сурмили відступ.
  • Буцінатор — (Bucinator): Сурмачі, що грають на Буцині.
  • Імаґініфер (Imaginifer): Ніс штандарт із зображенням імператора, який служив постійним нагадуванням про вірність війська імператору.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]