Юрій Клен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
О́свальд Бу́рґгардт
Юрій Клен
Юрій Клен
При народженні Освальд-Екарт Бурґгардт
Псевдоніми, криптоніми Юрій Клен, Порфирій Горотак
Дата народження 4 жовтня 1891(1891-10-04)
Місце народження Сербинівка, Волинь
Дата смерті 30 жовтня 1947(1947-10-30) (56 років)
Місце смерті Авґсбурґ, Німеччина
Національність німець
Мова творів російська, українська, німецька
Рід діяльності поет, перекладач, літературознавець, редактор, викладач
Magnum opus: «Прокляті роки» (1937)
«Попіл імперій» (1943-1947)

О́свальд Бу́рґгардт ще також: Бургардт[1] (нім. Oswald Burghardt; *4 жовтня 1891, с.Сербинівка Волинської губернії, нині Старокостянтинівського р-ну Хмельницької обл. — †30 жовтня 1947, Аугсбург, Німеччина) — український поет, перекладач, літературний критик. Свої твори публікував під псевдонімом Юрій Клен. Батько українського перекладача та редактора Вольфрама Бурґгардта.[2]

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в родині німецького купця-колоніста Фрідріха Бурґгардта та Каттіни Сідонії Тіль. Дід поета, Aвґуст Бурґгардт походив з пруськоrо міста Зольдіну, оселився в ХІХ сторіччі на Волині і заклав там фабрику сукна. Мав п'ятьох синів, з яких найстарший Фрідріх Адам, купець за фахом (один час він займався продажем сільсько-господарських машин), одружений з Сідонією Амалією з дому Тіль (Thiel) був батьком Юрія Клена, що народився в сім'ї як третя і остання дитина. Поет мав двоє хресних імен: Освальд і Екарт.[3]

Коли Освальду випов­нилося п'ять років, родина переїхала до Немирова. Початкову школу закінчив у селищі Воронівка, де Бургардти жили кілька років після Немирова. Далі було навчання в Немирівській гімназії. Завершив середню освіту в Київській першій гімназії з золотою медаллю, звідки у 1911 році вступив до університету святого Володимира.

В університеті одержав ґрунтовну філологічну освіту: студіював англійську, німецьку та слов'янську філологію, історію літератури. Вже тоді захопився творчістю Рільке, мав про нього наукову доповідь, перекладав російською його вірші. 1915 року з передмовою професора В. Перетца з'явилася друком наукова праця Бургардта «Новые горизонты в области исследования поэтического стиля».[4]

3 початком Першої світової війни Освальда Бургардта депортовано до Архангельської губернії (с. Мар'їна гора). Повернувшись до Києва у 1918, закінчив у 1920 університет  — і його прийнято до аспірантури при дослідному інституті УАН. Викладав разом із М. Зеровим у соціально-економічному технікумі с. Баришівки.

Уже в 20-ті роки розкрилися ті особливості його манери письма, що зближували Юрія Клена з неокласиками: досконале володіння мистецькою формою, своєрідний панестетизм.

У Київському інституті народної освіти створив кафедру прикладного мистецтва (1930—1931), брав активну участь у роботі ВУАН.

В еміграції[ред.ред. код]

З 1931 року живе та працює в Німеччині, тісно співпрацює з поетами, що об'єднувались довкола «Вісника» Д. Донцова. У 1934 році за допомогою професорів Маєра і Чижевського влаштувався викладачем російської і української мови у Мюнстерському університеті. Там же написав і захистив німецькомовну докторську дисертацію «Головні мотиви творчості Леоніда Андрєєва» (1936).

У роки Другої світової війни служив за перекладача при штабі 17-ї армії. З 1943 р. працює викладачем в Українському вільному університеті в Празі, по закінченні війни — коротко професором слов'янської філології Інсбрукського університету.

З травня 1947 року і до смерті працював головним редактором літературного журналу «Літаври» (виходив у Зальцбурзі, Австрія). За життя поета світ побачило п'ять чисел журналу.

Помер Юрій Клен 30 жовтня 1947 року в німецькому Авґсбурзі. Ось як про це згадує Ігор Качуровський:

« Гарної передосінньої днини 1947 року ми з Борисом Олександровим проводили Юрія Клена із Зальцбурґа в напрямку австро-німецького кордону. Наші знайомі хлопці мали перепровадити його через той кордон, коли стемніє. Клен був (чи здавався) повний енерґії, творчих сил, сподівань і задумів. У його наплечнику лежали і журнал «Літаври», і щойно видана збірка Порфирія Горотака «Дияболічні параболи». З цієї подорожі Клен уже не повернувся. Десь у перших числах листопада надійшла вістка, що він помер 30 жовтня в одній із авґсбурзьких лікарень від запалення легень.[5]  »

Творчість[ред.ред. код]

1943 року з'являється в світ збірка поезій Юрія Клена «Каравели», в якій автор спробував синтезувати творчі принципи київських неокласиків та ідейно-художні шукання поетів «празької школи». Автор поєднує в єдиному естетичному вимірі трагічну античність («Антоній і Клеопатра», «Цезар і Клеопатра», «Шляхами Одіссея»), героїзм середньовічної лицарської доби («Жанна д'Арк», «Вікінги») та князівсько-гетьманську українську традицію («Володимир», «Символ», «Україна»).

Юрій Клен — автор збірки «Каравели» (1943), епопеї «Попіл імперій» (1943—1947), есею «Спогади про неоклясиків» (1946), багатьох літературознавчих праць, перекладів з англійської, німецької, французької та інших мов.

Вершинними здобутками Юрія Клена-поета є поеми «Прокляті роки» (1937) та «Попіл імперій» (1943 — 1947). Трагічне знищення української культури в добу сталінізму, нелюдська жорстокість другої світової війни — центральні теми цих творів.

Переклади[ред.ред. код]

Окремими книжками перекладів вийшли «Залізні сонети» Фрідріха Рюккерта, новели Ґеорґа Гайма. Крім «Гамлета» і «Бурі» Шекспіра («Гамлета» видано в Україні у 1930-тих роках, проте без імені перекладача), переклав Юрій Клен також вокальні твори Л. Бетговена, Ф. Шуберта, Р. Шумана[6], лібрето до опери Ріхарда Штравса «Саломея» (за однойменною драмою Оскара Вайлда), уривки з поеми «Пісня про Нібелунгів» та численні поезії англійських (Байрон, Шеллі), німецьких (Рільке і Ґеорґе) і французьких поетів. Імена французьких перекладач називає сам у «Спогадах про неоклясиків»: «Я дав поодинокі речі з Рембо, Верлена, Мореаса, Самена, Валері, Ґотьє, Леконт де Ліля (мова про «Антологію французької поезії», яку здали 1930 року до друку київські неоклясики і яку не пропустила цензура).[5]

За редакцією Освальда Бурґгардта вийшло тридцятитомове видання творів Джека Лондона, восьмитомове Бернарда Шоу, а також твори Діккенса (якого перекладав і сам Бурґгардт), Гамсуна, Ґете.

Юрію Клену належать переклади сонетів Миколи Зерова німецькою мовою, що увійшли до збірки В. Державина «Gelb und Blau: Moderne ukrainische Dichtung in Auswahl» (Авґсбурґ, 1948).[5]

Твори[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Проживаючи в Україні, Юрій Клен писав своє прізвище не Бурґгардт, а Бургардт. За відомостями, одержаними безпосередньо від пані доктор Жозефіни Бурґгардт, сестри Юрія Клена, цe опрощене написання прізвища запровадив, приїхавши в Російську імперію з Німеччини, їхній дід, Aвґуст Бурґгардт. — прим. М. Ореста за виданням: Безсмертні. Збірка спогадів про М.Зерова, П.Филиповича і М.Драй-Хмару. / Ред. текстів та прим. М.Ореста. — Мюнхен: Ін-т літ. ім.Михайла Ореста, 1963 — с. 44.
  2. Юрій Тарнавський. «Акварій у морі» Про минуле і сучасне Нью-Йоркської Групи
  3. Відомості, що їх одержав М. Орест від Жозефіни Бурґгардт, за виданням: Безсмертні. Збірка спогадів про М.Зерова, П.Филиповича і М.Драй-Хмару. / Ред. текстів та прим. М.Ореста. — Мюнхен: Ін-т літ. ім.Михайла Ореста, 1963 — с. 44.
  4. М. Слабошпицький. Профіль з «Грона п'ятірного». Юрій Клен// 25 поетів української діаспори. — К.: видавництво «Ярославів Вал», 2006. – 728 с.
  5. а б в Качуровський І. Творчість Юрія Клена на тлі українського парнасизму// Юрій Клен. Твори. Том 1. — Нью-Йорк: Наукове товариство ім. Шевченка, 1992. — С.5-22.
  6. Ревуцький В. «Буря» та її перекладач// Юрій Клен. Твори. Том 4. — Торонто: Фундація ім. Ю. Клена, 1960. — С.241-247.

Література[ред.ред. код]

  • «Празька школа»: Хрестоматія прозових творів / Упоряд., передм. і приміт. В. А. Просалової;— Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 236 с.
  • Празька літературна школа: Ліричні та епічні твори / Упорядування і передмова В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — 280 с.
  • Клен Юрій. Твори. — Нью-Йорк: Наукове Товариство ім. Шевченка. — 1992. — Т.1. — 382 с.; Т.2. — 349 с.; Т.3. — 221 c.; Т.IV. — 407 c.
  • Клен Юрій. Вибрані твори. Поезія. Спогади. Листи. — Дрогобич: Каменяр,2003. — 616 с. 259
  • Астаф'єв О. Образ і знак. Українська емігрантська поезія у структурно-семіотичній перспективі. — К.: Наукова думка, 2000. — c.28-33.
  • Ковалів Ю. Освальд Бурґгардт (Юрій Клен) // Слово і час. — 1991. — № 4. — С.41-45.
  • Ковалів Ю. «Празька школа»: на крутосхилах «філософії чину». — К.: Бібліотека українця, 2001. −120 с.
  • Ковалів Ю. Прокляті роки Юрія Клена // Клен Юрій. Вибране. — К.: Дніпро, 1991. — С. 3-23.
  • Саєнко В. Поетика творчості Юрія Клена // Саєнко В. Українська модерна поезія 20-х років XX століття: Ренесансна парадигма. — Одеса, 2004.
  • Сарапин В. Маловідомий Юрій Клен // Українська мова та література. — 2000. — Ч. 7. — С. 3-4.
  • Сарапин В. Осінні мотиви в поезії Юрія Клена // Дивослово. — 1998. — № 9. — С. 8-11.
  • Сарапин В. Поезія Юрія Клена та її місце в літературному процесі першої половини XX ст.: Автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук. — К., 2000. — 20 с.
  • Филипович О. Життя і творчість Юрія Клена // Сучасність. — 1967. — Ч.10 (82). — С. 47-85.
  • Творчість Юрія Клена і міжвоєнна доба в українській літературі. Збірник наукових праць. – Вип. 2 / Ред. кол. І. Руснак (гол.), О. Баган та ін. – Вінниця: ТОВ Фірма „Планер”, 2012. – 568 с.
  • Чижевський Д. Юрій Клен, вчений та людина (Із спогадів) // Філософські твори: У 4 т. – К.: Смолоскип, 2005. – Т. 2. – С. 244-253.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. - 516 с.
  • Рудницький Л. Роберт Люїс Стівенсон і Юрій Клен // Сучасність. – 1974. – Ч. 12 (168). –С. 25-38.
  • Є.М. Пам'яті Освальда Бурґгардта// Літературно-науковий вісник — Реґенсбурґ. Річник XXXII, травень 1948. — С.43-46.
  • Жулинський М. Бурґгардт Освальд // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. – К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1988. – Т. 1. – С. 249-250.
  • Качуровський І. Життя і творчість Юрія Клена // Променисті сильвети: лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки. – К.: Вид. дім „Києво-Могилянська академія”, 2008. – С. 249-284.*
  • М. Орест. Ю. Клен про самого себе// Україна і Світ. — Ганновер, 1951. — З. 5. — С. 9-10.
  • Oswald Burghardt, Jurij Klen : Leben und Werke/ von Josefine Burghardt. — München: Verlag Ukraine, 1962, 112 S.

Інтернет-ресурси[ред.ред. код]

Біографічна довідка[ред.ред. код]

Твори[ред.ред. код]

Критика[ред.ред. код]