Ройбуш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ройбуш
Ройбуш
Ройбуш
Біологічна класифікація
Царство: Рослини
Відділ: Покритонасінні
Клас: Дводольні
Ряд: Бобовоцвіті
Родина: Бобові
Підродина: Метеликові
Триба: Crotalarieae
Рід: Aspalathus
Вид: Ройбуш
Біноміальна назва
Aspalathus linearis
Burm.f., R.Dahlgren (1963)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Aspalathus linearis
ITIS logo.jpg ITIS: 506239
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Aspalathus linearis
Кущі

Рóйбуш [1] — (афр. rooibos, «червоний кущ») чагарник із родини бобових, що ростуть в Африці, а також напій, отриманий настоюванням листя і шматочків гілочок цього чагарника у гарячій воді.

Опис[ред.ред. код]

Рослина являє собою кущ з центральним гладким стовбуром, на якому вже біля поверхні землі з'являються однаково сильні гілки, а від них відгалужуються більш тонкі, покриті тонкими, гострими, м'якими, схожими на голки листками довжиною близько 10 мм, які ростуть поодиноко або пучками. Рослина досягає висоти 1-1,5 м. Його латинська назва — Aspalathus linearis, вона належить до родини бобових. Росте на півдні Африки, в горах Седерберг (Cederberg), 300 км від Кейптауна. Ройбуш як рослину описав в 1772 році відомий спеціаліст з Південної Африки, ботанік Карл Петер Тунберг.

Ройбуш здавна використовувався для приготування однойменного напою. Збирати його листя, схоже на голки, яке дає при заварюванні дуже приємний ароматний і цілющий настій, першими здогадались койкойни, корінні жителі тих місць. Ройбуш став тим, чим в інших регіонах є чай, кава, мате — щоденним тонізуючим безалкогольним напоєм.

Виробництво[ред.ред. код]

З європейців із ройбушем першими познайомились голландці, пізніше він став відомим практично у всіх частинах світу. Розповсюдження ройбуша в Європі почалось в перші роки XX ст.. Тепер ройбуш вирощується в ПАР в промислових масштабах. Вся долина Седерберг зайнята плантаціями ройбуша. Річне виробницво становить близько 12000 т, з них 6000 т йде на експорт. Половина експортованого об"єму споживається Німеччиною[2]. Робились спроби вирощувати ройбуш в Південній Америці і Австралії, але успіхом вони не увінчалися.

На виробництво йдуть кущі віком 1,5 роки. З кущів зрізаються тонкі гілки, на фабриці вони подрібнюються, після чого проводиться ферментація (аналогічно виробництву чаю) — сировину викладають на горизонтальну поверхню, поливають водою і залишають на декілька годин під сонцем. Після ферментації проводиться швидка сушка (зараз використовуються вакуумні сушильні агрегати), сортування, пастеризація, фасування. Фасується ройбуш як і чай — або розсипом в пакети і коробки, або в одноразові заварочні пакетики.

Приготування напою[ред.ред. код]

Заварювання[ред.ред. код]

Ройбуш заварюється в звичайному заварочному чайнику (фарфоровому, фаянсовому, глиняному). Процес заварювання ройбуша досить простий — його треба залити кип'ятком і витримати не менше п'яти хвилин. Деколи рекомендують для кращої екстракції на час настоювання помістити чайник в гарячу духовку або в мікрохвильову піч, щоб він не холонув або навіть продовжував кипіти — на відміну від чаю, ройбуш нормально переносить кип'ятіння. Дозування сухого ройбуша приблизно відповідає дозуванню чорного чаю — одна-дві чайні ложки на чашку. «Чаїнки» ройбуша дуже щільні, процес екстракції досить тривалий, тому ройбуш цілком можна заварювати декілька разів, причому при повторних заварюваннях напій виходить майже таким , як і при першому.

Еспрессо із ройбуша[ред.ред. код]

Південноафриканець Карл Преторіус винайшов оригінальний спосіб приготування ройбуша — в кавоварці для еспрессо. Йому вдалось отримати «еспрессо із ройбуша» — напій, зовні схожий на каву еспрессо, з «шапочкою» піни, дуже міцний (міцність збільшується через те, що ройбуш при приготуванні размелюється, що дає набагато кращу екстракцію), цегельно-червоного кольору з шафрановим відливом. Преторіус запатентував свій винахід, а пізніше з'явились і інші розробки «кавового» напрямку — червоний капучіно, червоний латте, червоний еспрессо з льодом.

Склад і властивості[ред.ред. код]

Плантації ройбуша

Всупереч поширеній думці ні зелений, ні ферментований ройбуш не містить вітаміну С. Ройбуш також не є джерелом значної кількості мікроелементів, за винятком фтору і міді[3]. Так одна чашка ройбуша (3 г сухої заварки) містить:

Дослідження, проведені в Японії, встановили високий вміст у ройбуші антиоксидантів і підтвердили його корисність як допоміжного засобу при лікуванні ряду захворювань. Ройбуш добре втамовує спрагу і тонізує. На відміну від чаю і кави, ройбуш не містить кофеїну, тому він може використовуватись як заміна цих напоїв для людей, яким кофеїн протипоказаний. З цієї ж причини ройбуш може без обмежень вживатись маленькими дітьми. Наявність в складі ройбуша глюкози робить його смак солодкуватим без використання цукру або його замінників. Також ройбуш застосовують в Африці для полегшення колік у новонароджених.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]