СПП-1 (пістолет)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пістолет підводний СПП-1 (СПП-1М)
SPP-1M.jpg
Тип: пістолетний комплекс підводної зброї
Походження: СРСР СРСР
Історія служби
Термін використання 1970-ті — досі
Використання у розвідники-водолази,
протидиверсійні підводні плавці
Історія виробництва:
Конструктор Володимир Симонов,
Олена Симонова
Розроблено 1971 рік
Виробник Тульський збройовий завод (СРСР/Росія)
Варіанти СПП-1М
Характеристики
Маса без патронів — 950 г, спорядженого — 1,03 кг
Довжина 244 мм
Довжина ствола, мм: 195 мм
Ширина 25 мм
Висота 138 мм
Тип боєприпасу 4,5×40 мм R (СПС)
Калібр 4,5 мм
Механізм ударно-спусковий механізм подвійної дії забезпечує послідовні постріли з кожного ствола
Дульна швидкість 250 м/с (у повітрі)
Прицільна дальність на глибині 5, 10, 20 м відповідно — до 17, 14 і 11 метрів,
на повітрі — до 20 метров
Тип боєпостачання чотири патрони, що заряджаються в окремі стволи (носимий комплект патронів — 16)

Спеціальний підводний пістолет СПП-1 — радянський двосередовищний чотириствольний неавтоматичний пістолет. Індивідуальна зброя легководолазів — розвідників-водолазів СпП і підводних плавців ППДСЗ.

Історія створення пістолетного комплексу підводної зброї[ред.ред. код]

Довгий час вважалося, що створення вогнепальної підводної зброї неможливе: однією з важливих фізичних характеристик води є її густина, яка у 800 разів більша ніж у повітря. Внаслідок цього звичайна куля випущена з вогнепапльної зброї під водою втрачає енергію значно швидше. Тому розробки підводної стрілецької зброї, що велися у різних країнах, в основному ґрунтувалися на реактивному принципі метання снаряда.

В СРСР роботи зі створення комплексу підводного зброї були розпочаті наприкінці 1960-х років. Група конструкторів НДІ-61 (зараз один з відділів ФДУП «Центральний науково-дослідний інститут точного машинобудування») на чолі з Петром Сазоновим і Олегом Кравченко, які до цього займалися розробкою патронів з підкаліберною кулею, запропонували використати для стабілізації кулі у воді принцип кавітації: при русі у воді кулі голкоподібної форми біля її головної частини водне середовище ущільнюється, а за головною частиною утворюється простір, не заповнений водою — каверна невеликого діаметру. При цьому опір води діє на кулю тільки перед головною її частиною, інша частина при русі знаходиться в межах діаметру каверни. Теорія стала основою для створення принципово нового, який і досі не має аналогів, пістолетного і автоматного комплексів для підводної стрільби[1].

На початку 1970-х років 4,5-мм чотириствольний пістолет СПП-1 під спеціальний патрон був спроектований конструктором ЦНДІ «Точмаш» Володимиром Симоновим разом з його дружиною Оленою Симоновою. Пізніше вони розробили модернізований варіант підводного пістолета СПП-1М, який відрізнявся від прототипу вдосконаленим спусковим механізмом, меншим зусиллям натискання на спусковий гачок і розширеним отвором спускової скоби[2].

Розробники пістолетного комплексу підводного зброї (пістолет підводний СПП-1 і 4,5-мм патрон СПС) у 1983 році були удостоєні Державної премії СРСР[1].

Конструкція, склад комплексу[ред.ред. код]

Пістолет СПП-1 конструктивно виконаний як несамозарядний пістолет для одиночної стрільби.

Пістолет має характерну форму, яка визначається відкидним ствольним блоком з чотирьох стволів. Ствольний блок, який у бойовому положенні фіксується спеціальною засувкою, заряджається спорядженими обоймами з чотирма жорстко-закріпленими патронами. Спеціальна конструкція обойми прискорює процес заряджання пістолета — усі патрони одночасно вкладаються в стволи.

СПП-1М з відкинутим ствольним блоком

Самозвідний ударно-спусковий механізм подвійної дії розташований позаду блоку стволів забезпечує послідовні постріли з кожного ствола. Спусковий механізм працює від одного спускового гачка. При кожному пострілі ударник обертається на 90° і розбиває капсуль чергового патрона. Прапорцевий запобіжник розташований на рамці ліворуч позаду спускової скоби і має три позиції: «вогонь», «запобіжник», «перезарядка». У верхній позиції він відмикає блок стволів для перезарядки.

Рукоятка пістолета пластикова, пустотіла. Для прицілювання пістолет має постійний приціл і мушку.

СПП-1М відрізняється від СПП-1 наявністю в спусковому механізмі пружини спускового гачка, розміщеної над шепталом, що забезпечує менше зусилля спуску; а також розширеною спусковою скобою, що дозволяє використовувати трипалі гумову рукавицю спорядження водолаза.

Пістолетний комплекс включає 4,5-мм чотириствольний неавтоматичного пістолета СПП-1 (СПП-1М), патрони СПС до нього, а також кобуру зі штучної шкіри, три герметичних пенали для обойм, десять обойм, пристосування для спорядження обойм патронами, поясний ремінь, шомпол і маслянку[3].

Пістолет здатний уразити противника в утепленому поролоном костюмі додатково укріпленому 5-мм пластинами з фібергласу. При потребі також може застосовуватися для захисту плавця від небезпечних морських хижаків.

На озброєнні[ред.ред. код]

СПП-1 (СПП-1М) — індивідуальна зброя самозахисту розвідників-водолазів частин спеціального призначення і підводних плавців протидиверсійних загонів флоту. Пістолет стоїть на озброєнні підрозділів СпП ВМФ Російської Федерації, ВМС України і Азербайджану.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]