Сербський добровольчий корпус СС

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сербський добровольчий корпус СС
Serbischer SS-Freiwilligen Korps
Српски добровољачки корпус
[[Файл:|300пкс|]]
На службі 15 вересня 1941 — 8 травня 1945
Країна Третій Рейх Третій Рейх
Вид ЗС Ваффен-СС
Рід військ Flag Schutzstaffel.svg СС
Роль гірська піхота
Чисельність корпус 9 886 в/сл
Прізвисько лютечівці (серб. Ljotićevci)
Війни/битви Друга світова війна

Середземноморський ТВД

Командири
Визначні
командири
оберфюрер СС Дімітріе Льотич

Сербський добровольчий корпус СС (нім. Serbischer SS-Freiwilligen Korps, серб. Српски добровољачки корпус) — корпус[1] військ СС, сформоване з добровольців-сербів за часів Другої світової війни.

Історія[ред.ред. код]

До становлення в 1941 році сербського уряду на чолі з генералом Міланом Недічем ніяких спроб створення сербських збройних частин не робилося. Генерал Недич оголосив про створення поліцейських формувань. Боєздатність таких формувань була дуже низькоюзалишала , їх використовували для охорони. Крім цих формувань 15 вересня 1941 була створена  так звана Сербська добровольча команда. Це підрозділ було створено з активістів організації Збора і радикально налаштованих військових. Командиром частини був призначений полковник Костянтин Мушіцкий, колишній   ад'ютант югославської королеви Марії. Команда незабаром перетворилася на прекрасну антипартизанську частину, що отримала визнання навіть у німців. Незабаром по всій Сербії стали виникати відділи СДК, ці відділи були відомі як «загони». Протягом 1942 року їхня кількість збільшилася до 12, до складу загону, як правило, входило 120-150 солдат і кілька офіцерів. Загони СДК широко залучалися німцями для антипартизанських акцій і, по суті, були єдиним сербським формуванням, які отримували зброю від німців. У січні 1943 року СДКоманда була переформована в СДКорпус, що складався з п'яти батальйонів по 500 осіб кожен. Корпус не приховував своєї монархічної спрямованості і навіть на паради в Белграді виходив під прапором з монархічними гаслами. На початку 1944 року СДК і нові добровольці були переформовані в 5 піхотних полків (римські номери з I по V) по 1200 бійців кожен і артилерійський батальйон з 500 чоловік. Крім цього, у складі СДК пізніше були створені школа новобранців і госпіталь в Логатець. Восьмого жовтня 1944 частини корпусу почали відступ з Белграда. На наступний день СДКорпус був переведений в Ваффен-СС з позначенням «Сербський добровольчий корпус СС». Структура корпусу була залишена без змін. Чини Сербського корпусу не стали чинами Ваффен-СС і продовжували носити свої колишні звання і підкорятися сербському командуванню. Після відступу з Белграда підрозділи СДК разом з четниками і німцями пішли до Словенії. У квітні 1945 року, за домовленістю з німцями, СДК став частиною однієї з дивізій четників в Словенії. Наприкінці квітня два полки СДК (I і V полки) за наказом командира четників в Словенії генерала Дам'яновича пішли в напрямку італійського кордону, перейшовши який, вони 1 травня капітулювали. Решта три полки II, III і IV під командуванням начальника штабу СДК підполковника Радослава Таталовіча брали участь в боях з у Любляни, після чого відступили на територію Австрії і здалися англійцям.

Райони бойових дій[ред.ред. код]

Командування[ред.ред. код]

Командири:[ред.ред. код]

Бойовий склад Сербського добровольчого корпусу СС[ред.ред. код]

Постійні

Формування управління, забезпечення та підтримки

Непостійні

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Dobrich, Momcilo, Belgrade's Best: The Serbian Volunteer Corps, 1941–1945, Axis Europa Books , 2001, ISBN 1-891227-38-6
  • Franz W., Seidler, Die Kollaboration 1939–1945, Herbig , ISBN 3-7766-1908-2
  • Mommsen, H. — «Serbische Nationale Freiwilligen-Verbände», in Gutachten des Instituts für Zeitgeschichte. Vol. II. Stuttgart: Anstalt Verlag, 1966. p.302.

Відео[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]

  1. В дійсності формування мало штатну організацію дивізії й ніколи не вважалося корпусом