Антиутопія
Антиутопія (грец. αντί-, грец. ου — не, грец. τόπος — місце; альтернативно, дистопія (грец. δυσ — хворий, поганий), какотопія,[1]) — вигадане суспільство, яке є антитезою утопії. Зазвичай характеризується пригноблюючим суспільним контролем, що здійснюється авторитарним або тоталітарним урядом. Вперше термін «антиутопія» (англ. dystopia, anti-utopia) вжив англійський філософ і економіст Джон Стюарт Мілл в 1868 році.
Деякі академічні кола розрізняють дистопію від антиутопії. Наприклад, у «1984» Джорджа Орвелла і «Дивному новому світі» (Brave new world) Олдоса Хакслі дистопія не претендує бути гарною, тоді як антиутопія здається утопією або такою, що намагалася бути утопією, але фатальний збіг обставин, поворот чи інший фактор зруйнував або перекрутив утопічний світ, що призначався, або його поняття.[2]
Зміст |
Відомі антиутопії [ред.]
Книги [ред.]
- Франсуа Рабле, «Гаргантюа й Пантагрюель»
- Джонатан Свіфт, «Подорожі Гулівера»
- Жуль Верн, «П'ятсот Мільйонів Бегуми»
- Герберт Уеллс, «Машина Часу», «Коли сплячий прокинеться», «Острів доктора Моро»
- Анатоль Франс, «Острів Пінгвінів»
- Джордж Орвелл, «1984»
- Олдос Хакслі, «Прекрасний новий світ»
- Станіслав Лем, «Повернення із зірок», «Футурологічний конгрес»
- Джек Лондон, «Залізна п'ята»
- Л'юїс Сінклер, «У нас це неможливо»
- Ентоні Берджес, «Механічний апельсин», «Жадаюче насіння»
- Рей Бредбері, «451° за Фаренгейтом»
- Курт Воннегут, «Утопія 14» («Механічне піаніно»)
- Філіп Дік, «Час, що звихнувся»
- Іван Єфремов, «Година Бика»
- Кристофер Пріст, «Перевернутий світ»
- Кліффорд Саймак, «Навіщо їх кликати назад з небес»
- Євген Замятін, «Ми»
- Володимир Войнович, «Москва 2042»
- Кір Буличов, « Улюбленець», « Перпендикулярний світ»
- Володимир Винниченко, Сонячна машина (укр.)
- Сюзанна Колінз,Голодні ігри
Фільми [ред.]
- Метрополіс (англ. Metropolis) — режисер Фріц Ланг (1927)
- Механічний апельсин (англ. A Clockwork Orange) — режисер Стенлі Кубрик (1971)
- 1984 (англ. Nineteen Eighty-Four) — режисер Майкл Редфорд (англ. Michael Radford) (1984)
- Нові амазонки (пол. Seksmisja) (1984)
- Бразилія (англ. Brazil) — режисер Террі Гілліам (1985)
- Людина, що біжить (англ. The Running Man) (1987)
- Фортеця(англ. Fortress) (1992)
- Гаррісон Бержерон (англ. Harrison Bergeron) (1994)
- Суддя Дредд (1995)
- Дванадцять мавп (англ. Twelve Monkeys) — режисер Террі Гілліам (1995)
- Водяний світ (англ. Waterworld) — режисер Кевін Рейнольдз (1995)
- Листоноша (англ. The Postman) — режисер Кевін Костнер (1997)
- Куб (1997), Куб 2 (2002)
- Темне місто (англ. Dark City) — режисер Алекс Прояс (1998)
- Еквілібріум (англ. Equilibrium) — режисер Курт Віммер (2002)
- Особлива думка (англ. Minority Report) — режисер Стівен Спілберг за однойменним оповіданням Філіпа К. Діка (2002)
- Код 46 (англ. Code 46) — режисер Майкл Вінтерботтом (2003)
- Вірус 1.0 (англ. One Point O) — режисер Marteinn Thorsson, Jeff Renfroe (2004)
- Завершальний монтаж (англ. The Final Cut) — (2004)
- Острів (2005)
- Еон Флакс (2005)
- V означає Вендетта (англ. V for Vendetta) — режисер Джеймс Мактіг (2006)
- Останній нащадок Землі (англ. Children of Men) — режисер Альфонсо Куарон (2006)
- Голодні ігри (Шаблон:The Hunger Games)-режисер Гері Росс (2012)
Комп'ютерні ігри [ред.]
Див. також [ред.]
- Утопія
- Утопічні і антиутопічні твори
- Соціальна наукова фантастика
- Апокаліпсична і постапокаліпсична наукова фантастика
- Легка наукова фантастика
- Байка
- Кіберпанк
Посилання [ред.]
| Це незавершена стаття про літературу. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |


