Іграшка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іграшки з дерева, з індійського міста Чанапатна

І́грашка — предмет, що використовується у грі. Іграшки зазвичай пов'язуються із дітьми та домашніми улюбленцями, однак іграшки звичні і для дорослих людей чи диких тварин. Багато предметів виготовляються як іграшки, однак гратися можна і предметами іншого призначення. Дитина може підняти якусь домашню річ і «літати» з нею, кажучи, що це літак, або ж тварина може гратися з шишкою, штовхаючи, кусаючи, ганяючи її і підкидаючи у повітря. Певні речі виробляються як такі, які можна колекціонувати і не призначені для того, щоб грати з ними.

Іграшки походять з доісторичних часів; ляльки, що зображують немовлят, тварин, та солдатів, разом із копіями знарядь праці, часто знаходять на місцях археологічних розкопок.

Мініатюрні керамічні возики і саночки, котрі можна трактувати, як іграшки, з'явилися в Україні у поселеннях Трипільської культури (близько 30ст. до Р. Х.). Дерев'яна іграшкова шабля з ХІІ ст. була знайдена у Звенигородці (Львівська область). Іграшки та ігри є важливою складовою процесу пізнання світу та зростання. Малі діти використовують іграшки та граються, щоб розвиватися, рости, пізнавати причини та наслідки, досліджувати взаємовідносини і розвивати навики, що знадобляться їм у підлітковому віці. Підлітки використовують іграшки та граються щоб сформувати та зміцнити соціальні зв'язки, навчатися, запам'ятовувати та підсилювати уроки з дитинства, тренуватися, досліджувати відносини, практикувати навики і прикрашати місця свого проживання.

Історія народних іграшок[ред.ред. код]

Перші іграшки[ред.ред. код]

Іграшки відомі давно. Їх знаходили в Єгипті (Древній Єгипет), Китаї.

Древньослов’янські іграшки[ред.ред. код]

Найдавніша лялька («кукла»), знайдена на території України, походить з Ольвії. Це невелика скульптурка (6,3 см) зі сіро-жовтої глини. Руки й ноги цієї ляльки прикріплені до тулуба таким чином, що можуть рухатися. Такі ляльки з рухомими кінцівками досить рідко зустрічаються під час розкопок міст і поселень Північного Причорномор’я. Учені вважають, що вони належать до коринфського виробництва V ст. до н. e[1].

Види іграшок[ред.ред. код]

Конструктори[ред.ред. код]

Lincoln Logs (колоди Лінкольна) — конструктор, популярний у США, починаючи з 1920.

 — колекційний конструктор серії Історичні споруди]] Набір деталей для конструювання — одна з найкращих іграшок для майбутнього будівничого чи інженера. Ще Платон писав про те, що майбутній архітектор повиинен у дитинстві гратися в будівництво[2]. У найпростішому варіанті це прості кубики, з яких можна споруджувати різноманітні конструкції. Кубиками граються найменші діти, а для старших існують спеціальні конструктори на зразок LEGO.

В Україні з 2010 року виробляють конструктори під ТМ Ігротеко. Конструктори Ігротеко виробляють з деревини дуба. З конструкторів Ігротеко можна скласти будиночки, гаражі, історичні будівлі тощо З універсального конструктора Фантазія ТМ Ігротеко можна скласти довільні фігури.

Змайстровані з деталей конструктора моделі іноді використовуються, як іграшки, але здебільшого інтерес викликає саме процес спорудження моделі, тому результат роботи знову розбирається на деталі, які можна використати для побудови чогось іншого.

Яворівські іграшки (забавки)[ред.ред. код]

Одним із феноменів української культури є яворівська іграшка (забавка). Зародилася у місті Яворів, що на Львівщині приблизно у XVII ст. Для виготовлення яворівських іграшок використовують переважно деревину липи та осики. Оригінальний розпис т а прості, але ефективні конструктивні рішення роблять її привабливою для малят.

Завдяки клопотанням Івана Шептицького у 1898 р. була відкрита забавкарська школа, що звалася Яворівська школа художніх ремесел, що припинила існування в часі Першої Світової війни. У Львові така школа проіснувала близько року у 1943–1944 р.р. Після війни у 1946–1954 р. була утворена Яворівська професійно-технічна школа майстрів художньої різьби по дереву. Завідуючим був Роговець Федір Федорович. У 1954 — в програму ввели яворівську різьбу, завдяки старанням майстра Йосипа Петровича Станька, який започаткував цей тип різьби ще у 1932 році. Тарелі, іграшки, скрині його роботи дуже майстерні й нині це раритет. Паралельно в 1950 р. заснована сувенірна артіль ім. Шевченка в Яворові аби взяти традиційні ремесла під контроль, але з колгоспів ніколи нічого доброго не виходило. Дипломовані художники з викривленим смаком почали нав'язувати свої зразки майстрам з природнім чуттям …

До Янова (Івано-Франкове) з Яворова училище перенесли у 1968 р., але у ньому вчили вже не мистецтва народної забавки а столярства і художньої різьби. У 70-90 роках ХХ ст., коли переслідувалася будь-яка приватна ініціатива, яворівська іграшка зникає з ринку. Але повністю секрети її виготовлення не були втрачені. Тепер вона відроджується, зокрема й зусиллями Остапа Сойки та Оксани Когут.

Ляльки[ред.ред. код]

Лялька — модель людини, часто немовляти. Для дитини лялька товариш і підлеглий. Цю ж роль виконують іграшкові звірі. Сучасні ляльки виготовляють з тканини й пластмаси, в історії використовувалися різні матеріали: дерево, порцеляна, камінь, кістка, солома, віск, глина тощо. Загалом, ляльку часто виготовляли з будь-якого підручного матеріалу.

Зазвичай ляльками граються дівчатка, але вони використовуються також як елементи декору, стають предметами колекціонування не лише для дітей, а й для дорослих. Археологи знаходили найдавніші ляльки ще в похованнях Стародавнього Єгипту[3]. Упродовж багатьох століть хлопчики гралися іграшковими солдатиками, розігруючи баталії й фантазуючи героїчні події.

Сучасні виробники ляльок часто роблять їх у вигляді персонажів популярних кінофільмів, мультфільмів, книг. Чимало фільмів виходять на екрани водночас із випуском відповідних ляльок: спайдерменів, шреків, чебурашок, карлсонів та інших.

Машинки[ред.ред. код]

Діти з давніх часів любили гратися моделями засобів пересування: від іграшкових колісниць, зображення яких знаходять на амфорах Стародавньої Греції, до сучасних автомобілів, літаків, корабликів, ракет тощо. Серед цих іграшок особливе місце знаходять моделі із заводним механізмом, часто доволі складні за конструкцією, виготовлені зі значною увагою до деталей.

Головоломки[ред.ред. код]

Ще один популярний різновид іграшок — різного роду головоломки. Головоломка — це виклик юному створінню. Здатність розв'язати задачу просить дитині задоволення, водночас навчаючи чомусь. Сучасні виробники іграшок продають багато різновидів головоломок, починаючи від кубиків, які потрібно правильно скласти для того, щоб відтворити картинку, до складних виробів на зразок кубика Рубика.

Предмети для активної діяльності[ред.ред. код]

Активні ігри дітей потребують різноманітних предметів: м'ячів, обручів, скакалок, гумок тощо. В сучасну епоху до цієї категорії долучаються нові винаходи на зразок йо-йо (йо-йо відомі давно, але особливу популярність здобули лише у 20 столітті), фрісбі та інші.

Іграшки для хлопчиків та дівчаток[ред.ред. код]

Іграшковий танк з дистанційним управлінням. Загальна думка призначає такі іграшки для хлопчиків.

Деякі іграшки, такі як лялька Барбі або іграшкові солдати вважаються призначеними для дівчаток або хлопчиків. Дослідники відзначають, що «вже у віці 18 місяців у дітей спостерігається гендерний стереотип щодо вибору іграшок»[4].

Якщо дитина грається іграшками, призначененими для протилежної статі, це бентежить батьків і є причиною насмішок інших дітей. Особливо це помітно щодо хлопчиків, які граються ляльками або іншими дівчачами іграшками. У протилежному випадку, коли дівчатка граються хлопчачими іграшками, що трапляється дедалі частіше, реакція слабша[5].

Економіка[ред.ред. код]

Мережа Toys "R" Us має понад 1500 магазинів у 30 країнах і річний оборот 13,6 млрд доларів США

У житті людини іграшки відіграють значну роль, тому галузь промислвості, яка займається їхнім виробництвом є важливим сектором економіки. Об'єм продажу іграшок здебільшого зростає з наближенням свят, пори подарунків. В Україні такими святами є день святого Миколая та Новий рік, в католицьких і протестантських країнах Заходу — Різдво. Продаж іграшок у Сполучених Штатах у 2005 році склав 22,9 млрд доларів[6].

Виробники іграшок намагаються вдосконалювати свої вироби з метою задовільнити вимоги дітей і отримати більшу частку ринку. Сучасні іграшки, призначені для дітей, що виросли біля телевізора у Інтернету, стають дедалі складнішими, використовують світлові й звукові ефекти. З метою зменшення затрат, виробництво дедалі частіше переносять у країни з дешевшою робочою силою. Наприклад, 75 % іграшок, що продаються в США, виготовлені в КНР[6].

Багато традиційних виробників іграшок втрачають свою частку ринку через конкуренцію із відеоіграми. Тому часто вони перепрофілюються в сектор електронних ігор, даючи своїм брендам нове життя[7].

Правила безпеки[ред.ред. код]

У багатьох країнах існують стандарти безпеки, що накладають обмеження на те, які іграшки можна продавати. Мета таких правил — запобігання нещасних випадків, пожеж, травм. Діти, особливо, малі, часто беруть іграшку в рот, тому матеріали, з яких вона зроблена, повинні буди неотруйні. Дітям не можна давати дрібні іграшки, якими вони можуть вдавитися. Існують інструкції щодо пожежної безпеки матеріалів, з яких зроблені іграшки. Діти часто ще не розуміють небезпеки, а батьки не завжди думають, що може статися, тому важливо, щоб на іграшках були надписи, які попереджували б про небезпеку.

Музеї іграшок[ред.ред. код]

У багатьох країнах діють музеї іграшок. Перший у світі Німецький музей іграшок було відкрито у 1901 році в Зонненберзі. У Росії перший музей іграшок було відкрито в 1918 році у Москві, згодом він переїхав до Сергієвого Посаду. З 1997 року такий музей діє у Санкт-Петербурзі. Музей іграшок діє також у Празі.[8] Відимоі також Музей іграшок та ляльок Честера та Денверський музей мініатюр, ляльок та іграшок.

Заснований у 2005 році в Києві Державний музей іграшки розповідає про історію промислової іграшки, українські народні іграшки та демонструє авторські роботи. В колекції музею понад 15 тисяч експонатів.

Колекція українських дитячих іграшок ХІХ-ХХ ст. (коники, півники, возики тощо) знаходиться в експозиції і фондах історико-культурного комплексу "Замок Радомисль" (м. Радомишль, Житомирська область, Україна)[9]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Стародавні прототипи та прообрази української ляльки-мотанки
  2. Karl Hils, The Toy — Its Value, Construction and Use, Edmund Ward Ltd., London, 1959.
  3. Maspero, Gaston Camille Charles. Manual of Egyptian Archaeology and Guide to the Study of Antiquities in Egypt. Проект Гутенберг
  4. Caldera Yvonne M., Aletha C. Huston, Marion O'Brien Social Interactions and Play Patterns of Parents and Toddlers with Feminine, Masculine, and Neutral Toys // Child Development, 60 (February 1989) (1) С. 70–76. — DOI:10.2307/1131072. — PMID:2702876. Процитовано 2006-10-25.
  5. Toys for Girls and Boys — The Canadian Toy Testing Council accessed 27 May 2007 Archived лютий 28, 2007 на сайті Wayback Machine.
  6. а б Tsuruoka, Doug (January 5, 2007). «Toys: Not All Fun And Games». Investor's Business Daily.
  7. «World in their hands». Melbourne: The Age. 2007-03-26. 
  8. Музей іграшок у Празі
  9. Богомолець. О. "Замок-музей Радомисль на Шляху Королів Via Regia". — Київ, 2013

Література[ред.ред. код]

  • Kline, Stephen (1995). Out of the Garden: Toys, TV, and Children's Culture in the Age of Marketing. Verso Books. ISBN 1-85984-059-0.
  • Walsh, Tim (2005). Timeless Toys: Classic Toys and the Playmakers Who Created Them. Andrews McMeel Publishing. ISBN 0-7407-5571-4.
  • Wulffson, Don L.. Toys!. Henry Holt and Company. ISBN 0-8050-6196-7.
  • Karin Hildegard Balk, Kinder und ihr Spielzeug, 2007, Sutton Verlag, ISBN 978-3-86680-186-8
  • Hein Retter, Handbuch zur Geschichte und Pädagogik der Spielmittel, Beltz, Weinheim-Verlag 1989
  • Hein Retter, Spiel und Spielzeug auf der Schwelle eines neuen Zeitalters oder: Quo vadis?, homo ludens? International Council for Children's Play 2001 (Erfurt, 6. bis 8. Juni 2001), Eröffnungvortrag, Nostheide Verlag Memmelsdorf bei Bamberg 2001
  • Hein Retter, Postmodernity — what about toys? In: Berg/Nelson/Svensson (Hgg.): Toys in educaltional and socio-cultural contexts. Toy research in the late twentieth century, Tl. 2.,Stockholm International Toy Research Centre (SITREC), Stockholm 2003, S. 25-37, ISBN 91-974811-2-2

Посилання[ред.ред. код]