Франц Конвічний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франц Конвічний
нім. Franz Konwitschny
Основна інформація
Дата народження 14 серпня 1901(1901-08-14)[1][2][…] або 9 січня 1876(1876-01-09)[4]
Місце народження Фульнек, Q89209183?, Новий Їчин, Чехія[5][4]
Дата смерті 28 липня 1962(1962-07-28)[5][2][…] або 1 грудня 1938(1938-12-01)[4]
Місце смерті Белград[5][6] або Фульнек, Q89209183?, Новий Їчин, Чехія[4]
Поховання Südfriedhof Leipzigd
Громадянство Німеччина
Професії диригент, музикант, музичний режисер, політик, альтист, агент культури
Освіта Лейпцизька вища школа музики й театру імені Фелікса Мендельсона
Інструменти альт
Жанри класична музика
Лейбли Eternad, Deutsche Grammophon, Fontana Records, Supraphon, Philips Recordsd і Decca Records
Нагороди
Національна премія НДР
CMNS: Файли у Вікісховищі

Франц Конвічний (нім. Franz Konwitschny; 19011962) — німецький диригент.

Біографія[ред. | ред. код]

Франц Конвічний народився в сім'ї музикантів. У 19201923 роках навчався грі на скрипці в Академії музичного товариства в Брно, потім, до 1925 року, — в Лейпцигській консерваторії у Ганса Бассермана, одночасно грав на скрипці і альті в оркестрі Гевандгауза[7]. Виступав також як альтист в складі струнного квартету Рудольфа Фітцнера.

У 1925 — 1927 рік викладав у народній консерваторії у Відні, де вів класи скрипки і теорії музики. У 1927 році переїхав у Штутгарт, де спочатку працював репетитором хору, а з 1930 року — першим капельмейстером в державному театрі. 1933 року призначений музичним директором Фрайбурзького філармонічного оркестру, через рік став генеральмузікдиректором. У 1938 році переїхав у Франкфурт-на-Майні, де став художнім і музичним керівником місцевого оперного театру (нім. Oper Frankfurt).

1 липня 1923 року вступив до НСДАП (членський квиток № 2756). У 1934 році з нагоди дня народження Гітлера поставив оперу «Фіделіо» Л. ван Бетховена, в якій хотів вивести на сцену штурмовиків і прапори зі свастикою, проте цей хід був заборонений художнім керівником. З іншого боку, в листопаді 1934 року на абонементному концерті диригував симфонією «Художник Матіс» Пауля Гіндеміта, який на той час був по суті забороненим композитором. 1 серпня 1937 року повторно вступив в НСДАП (членський квиток № 5 508 995). 16 жовтня 1937 року в заключній частині мітингу на тему «Раса і культура» диригував перед промовою Альфреда Розенберга про германізм Брукнера[8].

У роки війни працював в Гамбурзькій державній опері, в 1943—1944 році головний диригент оркестру Людвігсгафена. З 1945 по 1949 рік працював в Ганновері як оперний і концертний диригент. З 1949 року по 1962 рік очолював Лейпцизький оркестр Гевандгауса, в цей же період здійснив ряд видатних оперних постановок в оперному театрі Дрездена і Німецької державної опери в Берліні[7].

Ім'я Конвічного тісно пов'язане з розвитком музичної культури НДР. Він пропагував музику композиторів-сучасників з НДР: Ганса Ейслера, Отмара Герстера (нім. Ottmar Gerster), Пауля Дессау, Гюнтера Кохана, Зігфріда Курца. Серед здійснених записів — твори Бетховена (всі симфонії), Брамса, Брукнера, Вагнера, Мендельсона, Штрауса, Шуберта, Шумана (всі симфонії).

З оркестром Гевандгауса неодноразово гастролював в СРСР, а також Англії, Польщі, Японії та в інших країнах[7].

Помер під час репетиції «Урочистої меси» Бетховена на бєлградській телестудії. Похований на Південному кладовищі Лейпцига.

Син Петер (нім. Peter Konwitschny) — відомий німецький оперний режисер.

Визнання і нагороди[ред. | ред. код]

  • Франц Конвічний лауреат Національної премії НДР 1951 1956, 1960 рр[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #116331631 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Discogs — 2000.
  4. а б в г Vědecká knihovna v Olomouci REGO
  5. а б в Конвичный Франц // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. Vědecká knihovna v Olomouci REGO
  7. а б в г Музыкальная энциклопедия. Гл. ред. Ю. В. Келдыш. Т 2. Гондольера — Корсов. 960 стб. с илл. М.: Советская энциклопедия, 1974
  8. Fred K. Prieberg: Handbuch Deutsche Musiker 1933—1945, CD-Rom-Lexikon, Kiel 2004, S. 3.882. (нім.)