Франц Фанон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Франц Фанон
Західна філософія
Філософія XX століття
Frantz Fanon by gaber440.png
Народився 20 червня 1925(1925-06-20)
Мартиніка
Помер 6 грудня 1961(1961-12-06) (36 років)
Бетезда, США
Школа/Традиція антиімперіялізм  ·  марксизм  ·  постколоніалізм
Основні інтереси відчуження  ·  імперіялізм  ·  національне визволення  ·  національна буржуазія  ·  національна культура  ·  революційне насильство
Вплинули на нього Еме Сезер  ·  неґритюд  ·  Дьйордь (Ґеорґ) Лукач
Вплинув на Едвард Саїд  ·  Алі Шаріяті  ·  Стів Біко  ·  Малколм Ікс  ·  Ернесто Ґевара  ·  Пауло Фрейра

Франц Фанон (фр. Frantz Omar Fanon) (*20 червня 1925, Мартиніка — †6 грудня 1961, Бетезда, США) — мартініканській психіатр, філософ та революціонер. Впливовий теоретик постколоніалізму, деколонізації та психопатології колонізації. Його роботи надихали національно-визвольні рухи в Африці та Латинській Америці.

Життєпис[ред.ред. код]

Фанон народився на острові Мартиніка в Карибському морі. Його батько був нащадком африканськіх рабів, а деякі з пращурів матері походили зі Страсбургу в Европі. Навчався в найпрестижнішому ліцеї Шольхер, де одним з його вчителів був Еме Сезер.

Під час другої світової війни Фанон став свідком знущання французьких моряків над його співвітчизниками за расистським принципом. Він втік до британської Домініки, де вступив до лав «Вільної Франції» і взяв участь у бойових діях проти нацистів у Европі. Після завершення війни Фанон навчався медицині та психології в Ліонському університеті. В 1953 р. він переїхав до Алжиру, де очолював психіатричній відділ в госпіталі міста Бліда. Роком раніше вийшла його перша книга «Чорна шкіра, білі маски» (Peau noire, masques blancs) — гостра критика расизму та всебічна аналіза його наслідків для чорношкірих.

Невдовзі після прибуття до Алжиру Фанон приєднався до національного руху, а пізніше вступив до Фронту Національного Визволення (ФНВ) Алжиру. 1956 року через пильну увагу до нього з боку поліції Фанон був змушений тікати до Тунісу, де працював у редакції головного друкованого орґану ФНВ — ґазети «Муджахід». Він неодноразово виконував доручення посла Алжирської революції закордоном, виступав з промовами та лекціями перед африканською та европейською аудиторіями. 1960 року був призначений послом тимчасового уряду Алжирської республіки в Ґану, де у нього виявили лейкемію. На жаль, лікування — спочатку в СРСР, а потім в США — не дало бажаного ефекту (він звернувся до лікарів запізно), і Фанон помер у 1961 році через кілька днів після виходу його третьої і найвідомішої книжки «Гнані і голодні» (Les damnés de la terre).

За його заповітом, тіло його перевезли до Алжиру, де воно було поховано з почестями Армії Національного Визволення.

Ідейна спадщина[ред.ред. код]

Хоча за свого життя Фанон не був провідним членом ФНВ (він займав відповідальні, але не керівні посади) і його роля у практичній боротьбі була відносно скромною, він став однією з тих постатей, які втілили дух африканської революції. Його творчість справила великий вплив не тільки на африканських революціонерів, але й на европейських й американських «нових лівих». В Італії, в Мілані, був створений Центр Франца Фанона. Гурток вивчення його діяльности був створений в Оксфорді. Його книги видавались і продовжують видаватися у США та Західній Европі.

Два головні твори Фанона — це «Чорна шкіра, білі маски» (1952) та «Гнані і голодні» (1961). В першій з них міститься різке викриття расизму. Крім того в своїй книжці Фанон підводить до думки, що характер психічних розладів людині залежить від приналежности до тієї чи иншої суспільної кляси, а лікування розладів особистости пролягає через зміну суспільного ладу.

У «Гнаних і голодних» відстоюється необхідність тотального розриву з колоніялізмом, який має — для повного звільнення (чи одужання, оскільки психіатр за освітою Фанон розглядав колонізованого не тільки як пригноблену, але і як психічно травмовану особистість) — неминуче супроводжуватися насильством. Через насильство пролягає шлях до звільнення й визнання. Своїх бійців революційні ґрупи мають шукати серед селян, оскільки ті живуть за межами колонізованих міст і колоніяльних поселень, а відтак, достатньо незалежні від колонізаторів економічно й ідеолоґічно, аби піднятися на антиколоніяльну революцію. Національна революція, що зупиняється на пів-шляху, не переростаючи в революцію соціяльну, приречена на поразку.

Ідеї Фанона завоювали величезну популярність у середовищі «нових лівих» і вплинули на національно-визвольні рухи Африки та Латинської Америки. Серед инших, Партія чорних пантер вважала себе послідовницею Фанона.

Твори[ред.ред. код]

  • Чорна шкіра — білі маски (Peau noire, masques blancs, 1952)
  • П'ятий рік Алжирської революції (L'an V de la révolution algérienne, 1959)
  • Гнані і голодні (Les damnés de la terre, 1961)
  • До африканської революції (Pour la révolution africaine, 1964)

Література[ред.ред. код]

  • Александр Гордон. Проблемы национально-освободительной борьбы в творчестве Франца Фанона. — Москва: «Наука», 1977. — 240 с. (рос.)
  • Джек Уоддис. «Новые» теории революции. Критический анализ взглядов Ф. Фанона, Р. Дебре, Г. Маркузе. — Москва: «Прогресс», 1975. — 526 с. (рос.)
  • Abdelkader Benarab. Frantz Fanon, l'homme de rupture. Paris: éd. Alfabarre, 2010. 85 pp. (фр.)
  • Pierre Bouvier. Fanon. Paris: éd. Universitaires, 1971. 129 pp. (фр.)
  • Patrick Ehlen. Frantz Fanon: A Spiritual Biography (Lives & Legacies). New York: Crossroad 8th Avenue, 2001. 192 pp. (англ.)
  • Peter Geismar. Fanon. New York: Dial Press, 1971. 214 pp. (англ.)
  • André Lucrèce. Frantz Fanon et les Antilles. L’empreinte d'une pensée. Suresnes: éd. Le Teneur, 2011. (фр.)
  • David Macey, Frantz Fanon: A Life. New York—London: Verso, 2012. 672 pp. (англ.)
  • Matthieu Renault. Frantz Fanon. De l'anticolonialisme à la critique postcoloniale. Amsterdam, 2011. (фр.)
  • Jack Woddis. New Theories of Revolution: A Commentary on the Views of Frantz Fanon, Régis Debray and Herbert Marcuse. New York: International Publishers, 1972. 415 pp. (англ.)

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Твори Фанона[ред.ред. код]

Про нього[ред.ред. код]