Фідаї (вірменські)
Фідаї[1], фідаїни (араб. - жертви) (перс., буквально - люди, що жертвують собою в ім'я ідеї) - учасники збройної боротьби вірменського народу проти турецьких поневолювачів в Західній Вірменії, Кілікії та інших населених вірменами місцевостях Османської імперії в кінці XIX - початку XX ст.
Фідаї переслідували і соціальні, і національно-визвольні цілі. Фідаї давали клятву не жаліти життя заради Батьківщини та народу, бути правдивими, морально чистими, дотримувати довірену їм таємницю, утримувати в порядку зброю, влучно стріляти, задовольнятися скромною їжею, не вживати алкогольних напоїв, з повагою ставитися до трудового народу, бути відважними і винахідливими в бою, перемагати ворогів, якщо навіть вони мають чисельну перевагу.
Вірменський народ оспівав героїзм фідаїв, присвятив їм пісні. Вірші, присвячені фідаям, створили Д. Варужан, О. Туманян, А. Ісаакян та інші поети; в книзі Х. Даштенца «Поклик орачів» створені образи ряду відомих фідаїв, їм присвячені картини багатьох вірменських художників . Рух фідаїв, яким керували вірменські національні партії, є блискучою сторінкою національно-визвольної боротьби вірменського народу.
Під час Карабахської війни 1992-1994 рр. учасники вірменських формувань також часто називалися фідаїнами. Найвідомішим фідаїном Карабахського руху був герой Монте Мелконян.
Примітки [ред.]
Посилання [ред.]
-
Комітет фідаїв в Adapazarı
-
Вірменські фідаї з Урфи
-
Ніко Думян
-
Христофор Оганян
