Шунантуніч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 17°05′02″ пн. ш. 89°08′02″ зх. д. / 17.08389° пн. ш. 89.13389° зх. д. / 17.08389; -89.13389

залишки піраміди Ель-Кастільо у Шунантунічі

Шунантуніч (Xunantunich, ʃu.nan.tu.'niʧ) — пам'ятка культури майя руїни міста майя, знайдені на території Белізу, у селі Сан-Хосе-Суккотц (35 км від Бельмопана), неподалік від міста Сан-Ігнасіо у окрузі Кайо на заході сучасного Белізу, біля річки Мопан.

Розташування[ред.ред. код]

Місто, розташоване на штучно вирівняному пагорбі, слугувало церемоніальним центром. Назва Шунантуніч — сучасне, в перекладі з мови місцевих жителів воно означає кам'яна жінка. Це загадковий персонаж місцевого фольклору — привид невідомої жінки в розвіваються білих одежах і з палаючими червоним очима. Зазвичай її бачать перед пірамідою Ель-Кастільо, кам'яна жінка повільно піднімається по її сходах і зникає в кам'яній стіні. Найбільш відоме споруда у місті — піраміда Ель-Кастільо, поруч з нею розташовані інші палаци.

Історія[ред.ред. код]

Шунантуніч процвітав в VI-VIII століттях нашої ери і був крупним церемоніальним центром імперії майя. До наших днів дійшли лише напівприховані рослинністю руїни навколо площі А-1, над якими височіє піраміда Ель-Кастільо (загальна висота близько 40 м, V ст). За оцінками археологів в Шунантуніч проживало не більше 10 тисяч чоловік.

Опис[ред.ред. код]

Місто збудований навколо головної площі, біля якої сконцентровані основні храми-піраміди і палаци, а також навколо трохи менших, в тому числі одна для гри в м'яч. Багато з будівель Шунантуніч досі приховані джунглями або майже повністю знаходяться під землею. Центральна частина Шунантуніча займає близько 2,6 квадратних кілометрів і включає 6 площ, навколо яких розташовано 25 палаців і храмів. На деяких з будівель виявлено вапняні фасади з рельєфами.

Руїни Шунантуніча

Шунантуніч займав природно укріплену позицію на пагорбі річкового берега. Його розквіт припадає на кінець VIII — середину ІХ ст. В якості важливого центру він існував з кінця VII ст., Коли було споруджено ядро Групи «А», яке імітувало Групу «В» у Наранхо. Розвиток тривав ціле VIII ст. У результаті ядро поселення складалося з трьох груп — «А», «В» і «С», оточених поселенням середніх розмірів. Над усіма містом височить 39-метрова піраміда А-6 «Ель-Кастільо», друга за величиною доколумбова ахітектурна пам'ятка у Белізі після храму в місті Караколь, з двоповерховою спорудою на вершині, на фризі якої, зображені різні міфологічні символи, фігури божеств та людей (очевидно, предків). Царською резиденцією був ансамбль з чотирьох палаців (А-10-А-13) у північній частині ядра; Будівля А-13 виглядає як палац для прийому гостей. Зі сходу з ними пов'язана невелика «патіо-група» і дві тераси, де було знайдено багато побутового сміття. Мабуть, тут жили слуги. Групи «В» і «С» належали міській знаті, остання була з'єднана з ядром сакбе, кінець якого був позначений гладкою стелою. Цікаво, що монументальне будівництво спершу почалося саме в Групі «С» в кінці VI ст. і лише потім змістилося в «А» 1. Ймовірно, це був центр важливою сільської громади, яка згодом виросла в невелике місто.

Перша стела в Шунантуніч була споруджена в 820 році (стела 8) — відразу ж після скорочення політичної активності в Наранхо. За оцінками археологів у Шунантуніч проживало не більше 10 тисяч чоловік. Існують свідчення того, що у 900-му році регіон сильно постраждав від землетрусу, після чого мешканці стали поступово залишати місто. Незабаром місто зовсім спорожніло, простоявши в такому вигляді багато століття. На початку двадцятого століття тут з'явилися перші археологи.

Розкопки[ред.ред. код]

Перші дослідження Шунантуніча в наш час провів Томас Ганн в 1894 і 1895 роках. В період з 1930 по 1990-і рр.. тут неодноразово проводилися розкопки.

Галерея[ред.ред. код]

Xunanpana.jpg

Посилання[ред.ред. код]