Юзеф Олександр Яблоновський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юзеф Aлександeр Яблоновський
Juzef Alaksandar Jabłanoŭski. Юзэф Аляксандар Ябланоўскі (XVIII).jpg
Народився 4 лютого 1711(1711-02-04)
Тихомель
Помер 1 березня 1777(1777-03-01) (66 років)
Лейпциг
Громадянство Річ Посполита
Інші імена Юзеф Олександр Яблоновський
Батько Олексанлр Ян Яблоновський
Матір Теофіла Сенявська
Родичі Яблоновські
Дружина Кароліна Тереза Радзивілл
Фраціска Вікторія Воронецька
Herb Jabłonowskich.PNG

Юзеф Александр Яблоновський (пол. Józef Aleksander Jabłonowski (пол. Jabłoniów), 4 лютого 1711 — †1 березня 1777) — польський магнат, державний діяч Корони Польської в Речі Посполитій. Князь Священної Римської імперії з 16 квітня 1743 р.[1]

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з впливового роду Яблоновських. Народився у 1711 році у Тихомлі на Волині, син хорунжого великого коронного Александра Яна Яблоновського і Теофіли, доньки гетьмана польного коронного Миколая Єроніма Сенявського. Виховувався вдома під керівництвом князя Аніола Остроруга, потім — єзуїта Купіньскі і, в кінцевому підсумку, — вченого Ігнатія Конарскі (монаха-піяра).[2]

У 1729–1731 роках подорожував Францією, Італією, Німеччиною, Голландією та Англією. Був прихильником союзу з Францією.

12 червня 1737 року подав скаргу до Житомирського гродського суду на єврейський кагал міста Острога у зв'язку з тим, що цей кагал, розділяючи податок на євреїв, вимагав його сплати і від корсунських євреїв. Але Яблоновський запевняв, що вони в місті вже не жили, оскільки ще 2 березня 1734 року гайдамаки напали вночі на Корсунь і, заставши євреїв, які жили там, 27 людей убили. Решта євреїв, які врятувалися, виїхали у Полісся та на 1737 рік жоден єврей не жив у Корсуні, а були там лише євреї-орендарі з інших кагалом, які податок віддавали до своїх кагалом. Через це домагання Острозького кагалу Яблоновський вважав безпідставними.

Напередодні Барської конфедерації у 1768 році виїхав до Саксонії, де продовжував цікавитися конфедератським рухом. Допомагав конфедератам грошима, 9 травня 1771 року офіційно оголосив про приєднання до Барської конфедерації, однак із застереженням, що не буде вести ніяких дій проти Франції. Після занепаду конфедерації і першого поділу Польщі відмовився від статусу сенатора, щоб не бути причетним до знищення польської державності.

Як публіцист, протестував проти поділу Польщі. Після цього відійшов від політичного життя, перед виїздлом за кордон передав урядування маєтками в руки братанка — Антонія Барнаби Яблоновського. Осів у Лейпцигу, купив там палац у місті і маєтки під містом, які назвав «Яблоновбурґ». Весь свій час він повністю присвятив науці, оточив себе колом вчених, здебільшого професорами Лейпцізького університету.

Ю. А. Яблоновський писав поеми та релігійні твори, працював над спрощенням монети, займався геральдикою, тригонометрією, географією, астрономією та історією. Підтримував стосунки з вченими та бібліографами, зокрема, Х.Ролліном (Ролланом), Бартельмі, де Польмі д'Арґенсоном, М.Енненом, С.Конарскі, Каспером Нєсєцкі, А.Вісьнєвскі, біскупом Залускі.[3]

Був похований в каплиці у Пляйссенбурґу.

Посади[ред.ред. код]

Воєвода новогрудський (1755–1773 р.), староста буський, звенигородський, вовпенський, раканциський, лаварицький.[1] 1723–1759 р. — хорунжий великий коронний, староста корсунський. 17441755 рр. — стольник великий литовський.

Творчість[ред.ред. код]

Серед його творів найбільш відомим є «Імперія сарматів», «Геральдіка». Також надавав опис замків та каплиць Речі Посполитої, твори з історичних подій держави, займався історією власної родини.

Меценат, власність[ред.ред. код]

Фінансував видавництва в Польщі, зокрема, «Acta litteraria» Мітцлєра де Колоффа. Допомагав діяльності Мацея Доґєля. Купив у 1753 р. велику збірку книг Даніеля Зальтена (202 позиції, каталог виданий у Кеніґсберґу 1751 р.). Сприяв виданню каталогів власних бібліотек у Ляхівцях, Яблунові, Підгірцях. 17 лютого 1774 року при підтримці саксонського курфюрста Фрідріха Августа Яблоновський створив наукове товариство «Союз Яблоновіана» («Societas Jablonoviana») в Ляйпциґу. У ньому проводилися щорічні конкурси на призначення нагород авторам праць з математики, економіки та історії. «Союз Яблоновіана» існував до 1939 року.

Сприяв діяльності підданого — «хлопа» з Підгірців, поета, гуманіста Єжи Кароля Скопа. Як буський староста сприяв фортифікуванню міста згідно з планами діда, створив міський («ґродський») архів. Сприяв: відновл замку в Новогрудку, здобленню резиденцій в Підгірцях, Яблунові Королівському та Яблунові Литовському, Ксьонжечині, Старому Дворі, Прусові, юридиці в Гродно і найкращій — в Ляхівцях. З багатьох фундушів треба відзначити для костелів у Ляхівцях, Буську, обидвох Яблуновах, шпиталів у Ляхівцях та Завалові.

Кошти для меценатства, подорожей отримував з власних маєтків, які складались з успадкованих після батьків (Яблунівський та Ляхівецький ключі, маєтків на Покутті, в Перемиській та Лівській землях), доходів зі староств Буського, Корсуньського, Лаварийського, Раканцинського, Оникштанського, Новогрудського воєводства, куплених ним маєтків: Стшалківка, Березниця, Старий Двірець, Ридки, Ричулковець, міст Корничі, Чарноліс (з пієтетом зберіг дім поета Яна Кохановскі).[4]

Родина[ред.ред. код]

Першою дружиною була Кароліна Тереза Радзивілл (1707–1765; померла в Сторонибабах[5]) — удова гетьмана військ литовських Казімєжа Сапєги. Діти:

  • Теофіла Стшежислава — барська конфедератка, дружина короннного крайчого Юзефа Сапєги
  • Анна Доброгнєва — дружина краківського каштеляна Мацея Лянцкороньскі.

Пасербиця Анна Сапіжанка (Яблоновська) — брацлавська воєводина — відома «пані на Коцьку та Семятичі».[6]

Другою — княжна Франціска Вікторія Воронецька (1742–1827). Син — Август Доброгост Станіслав Вольфганг Жеготa.[1]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Jablonowscy (01) (пол.)
  2. J.Dobrzyniecka. Jabłonowski Józef Aleksander (1711–1777) h. Prus III… S. 225
  3. J.Dobrzyniecka. Jabłonowski Józef Aleksander (1711–1777) h. Prus III… S. 227
  4. J.Dobrzyniecka. Jabłonowski Józef Aleksander (1711–1777) h. Prus III… S. 226–227
  5. Radziwill family (англ.), (пол.)
  6. J.Dobrzyniecka. Jabłonowski Józef Aleksander (1711–1777) h. Prus III… S. 227

Джерела[ред.ред. код]

  • Andrzej Betlej. Sibi, Deo, posteritati. Jabłonowscy a sztuka w XVIII wieku, Kraków 2010. ISBN 978-83-61033-38-7, str. 155–330.
  • J.Dobrzyniecka. Jabłonowski Józef Aleksander (1711–1777) h. Prus III // Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków, 1963.- Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom Х/2, zeszyt 45. s.161-320 (пол.) S. 225–228.
  • Jabłonowscy (01) (пол.).