Яблучне (Великописарівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Яблучне
Країна Україна Україна
Область Сумська область Сумська область
Район/міськрада Великописарівський район
Рада Яблучненська сільська рада
Код КОАТУУ 5921285801
Картка на сайті ВР Яблучне 
Основні дані
Засноване 1699
Населення 1135
Поштовий індекс 42846
Телефонний код +380 5457
Географічні дані
Географічні координати 50°18′07″ пн. ш. 35°14′39″ сх. д. / 50.30194° пн. ш. 35.24417° сх. д. / 50.30194; 35.24417Координати: 50°18′07″ пн. ш. 35°14′39″ сх. д. / 50.30194° пн. ш. 35.24417° сх. д. / 50.30194; 35.24417
Середня висота
над рівнем моря
117 м
Місцева влада
Адреса ради 42846, Сумська обл., Великописарівський р-н, с.Яблучне, вул.Шкільна,5, тел. 5-67-35, apple@rambler.ru
Сільський голова Гавриленко Микола Якович
Карта
Яблучне (Україна)
Яблучне
Яблучне
Яблучне (Сумська область)
Яблучне
Яблучне
Яблучне (Великописарівський район)
Яблучне
Яблучне

Я́блучне — село в Україні, Великописарівському районі Сумської області. Площа — 56,4 км². Населення становить 1135 осіб. Орган місцевого самоврядування — Яблучненська сільська рада, якій також належать села Веселе та Майське.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Село Яблучне розташоване на лівому березі річки Рябинка, вище за течією на відстані 1.5 км розташоване село Майське, нижче за течією на відстані 1.5 км розташоване село Рябина. За 30 км смт Велика Писарівка.

Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани та заболочені озера.

Поруч пролягає залізниця, станція Спицин.

Історичні відомості[ред.ред. код]

  • Перша відома з документів згадка про Яблучне припадає на 1699 рік. Яблучне під цим роком згадується не як село, а тільки хутір, який отримав свою назву.
  • У 1705 році хутір одержує велике поповнення населення за рахунок переселенців з якогось іншого місця.

У 1705 році в Яблучному було побудовано першу церкву. Жителі села брали участь в бойових діях проти шведської армії Карла ХІІ. У період Вітчизняної війни 1812 року багато яблучан не повернулося додому віддавши своє життя на полях жорстоких битв.

  • Селяни Яблучного частково, в перший період, уникнули кріпацької кабали. Вони належали до категорії так званих державних селян і вважалися особисто незалежними. Але життя їх було важким. Селян обкладали важкими грошовими податками і різними повинностями. Культура хліборобства перебувала в примітивному стані, з правічними сохами та дерев'яними боронами. До цього приєдналися часті неврожаї. Тільки з 1756 року по 1799 рік неврожаї повторювались 21 раз. Все це неминуче спричинило зубожіння селян, до катастрофічного занепаду їх господарств не з добра в 1780 році більше 60 яблучан, забравши свої сім'ї, на підводах, запряжених волами, втекли із слободи на «запорізькі дороги».
  • Серед яблучан були заможні господарі, які мали багато худоби, сільськогосподарський реманент, брали в оренду землю і користувались найманою силою. Ці господарі ставили млини, будували олійниці, а пізніше в ХХ столітті, відправляли чумацькі валки за сіллю в Крим.
  • Стан писемності населення красномовно характеризується хоча б тим, що навіть у післяреформений період волосний старшина Яблучного замість власного підпису ставив на паперах саму печатку.
  • Економічний та культурний розвиток покращився у зв'язку з будівництвом залізниці Люботин-Ворожба-Суми, рух на якій офіційно відкритий 8 січня 1878 року. Біля Яблучного зявилась залізнична станція Спіцин.
  • У 1899 році у Яблучному було вже більше двох з половиною тисяч чоловік. У селі відбувалися щотижневі базари й кілька ярмарків на рік. У заможних селян з'явилися молотарки й інші сільськогосподарські машини, почав працювати паровий млин.
  • На межі ХХ сторіччя земство побудувало нову типову двокомплектну школу. Тоді ж було відкрито земську дільничну лікарню.
  • У 1923 році створюється в селі Яблучне комуна імені Боровського. Комуна мала на той час 340 га землі, з тягла — 4 пари волів, 8 коней, 1 жеребця-рисака, паровий млин. У 1928 році комуна одержала 2 трактори Фордзон-Путіловець, спорудили інкубаторську станцію. У 1930 році земельна площа комуни імені Боровського збільшилась до 580 га, відкрилась загальноосвітня початкова школа, взимку працювала політшкола. Навесні 1930 року розпочався в селі примусовий вступ до колгоспів, а восени цього ж року організаційно оформили такі артілі: ім. Молотова, «Червоний боєць», ім. 8 Березня, «Червона зоря», «Соціалістична перебудова», «Ленінський шлях», «Перемога», ім. Ворошилова.
  • В 1952 році почався процес об'єднання колгоспів. П'ять артілей об'єдналися в одну артіль ім. Хрущова. Головою обрали М'язя О. О. За роки його головування було споруджено електричну станцію (1954 рік), відкрито нові магазини, цегляний завод. В лісі знаходилися будинки для відпочинку колгоспників. Працював в колгоспі інкубатор, був ситроцех, маслозавод. В селі працювала власна хлібопекарня та теплиця. Було відкрито музичну школу, випускалася газета «Вперед».
  • Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1932–1933 та 1946–1947 роках.
  • В 1974 році школярі розпочали навчання в новій двоповерховій школі.

Сьогодення[ред.ред. код]

В квітні 2000 року на базі колишнього колгоспу створено товариство з обмеженою відповідальність агрофірму «Яблучне».


Персоналії[ред.ред. код]

В цьому селі народилися:

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.