Серійний вбивця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Серійний вбивця (англ. Serial killer) — за сучасною класифікацією, вбивця, який під час кожного епізоду скоїв більше ніж три вбивства, без очевидних на те мотивів. Як правило між епізодами вбивств існує так званий період емоційого охолодження та психологічного задоволення вбивці. Вважається, що більшість серійних вбивць мають антисоціальні психологічні розлади, відносяться з байдужістю до страждань інших людей і з презирством до суспільних норм моралі, але дуже рідко страждають від чітко виражених психічних захворювань. Як правило серійні вбивці зовні виглядають зовсім нормальними, а іноді навіть і привабливими. Дуже часто в серійних вбивствах також присутній елемент сексуального злочину. Сучасна класифікація серійного вбивці була запропонована американцями Робертом Ресслером та Робертом Кепплем у 1970 р. Хоча серійні вбивці були зафіксовані раніше, поширення терміну в пресі і суспільстві загалом почалося після публікацій у США про вбивства Теда Банді та Девіда Берковіца.

Психологічні особливості[ред.ред. код]

Серійні вбивства відрізняються від інших злочинів, та масових вбивств завдяки специфічним характиристикам злочинців та їх мотивації. Основою мотивації серійних вбивць є комбінація різних психологічних та сексуальних чинників. Одною з причин виникнення феномену у людини вважають почутя неповноцінності, неадекватності, які часто трапляються у жертв насильства та сексуальної експлуатації в дитинстві. Багато з майбутніх серійних вбивць походили з неблагополучних, бідних родин і подальші серійні вбивства були елементом своєрідної компенсації та відплати за приниження і насильство заподіяне щодо них в дитинстві. Іншою мотивацією є почуття влади, яку вбивця отримує під час скоєння злочину. Реакція суспільства на зухвалі злочини, публікації і репортажі в пресі часто підсилюють почуття влади, здатності впливати на почуття невпевненності та страху в суспільстві.

Інша, альтернативна класифікація серійних вбивць передбачає запізнений емоціональний розвиток особистості як причину виникнення феномену. Неадекватний, а часом не розвинений контроль над емоціональним станом людини призводить до виникнення почуття неповноцінності і відсутності співчуття до інших людей. Фантазії та детальні уяви про можливе скоєння вбивств виникають у потенційних серйних вбивць ще в дитинстві, де основними елементами фантазії виступають насильство, підкорення і вбивство. Дуже часто потенційні серійні вбивці отримують насолодження від опису чи зображень зґвалтування, тортур і вбивств. Багато з майбутніх серійних вбивць були відмічені в дитинстві за жорстокість по відношенню до домашніх тварин, вбивства та тортури котів та собак, які здійснювались як правило для власного задоволення. Серед рис які могли б вказувати на потенційного серійного вбивцю відзначають такі:

  • підпалювання речей здебільшого задля насолоди, уваги, або отримання почуття влади.
  • жорстокість по відношенню до тварин, т. зв. зоосадизм. Хоча багато дітей бувають жорстокими по відношенню до тварин, майбутні серійні вбивці як правило вбивають великих тварин, таких як котів та собак. Такі вбивства відбуваються не заради зухвальства, а для власного, приватного задоволення.
  • тривалий енурез навіть до віку, коли цей розлад поступово припиняється у більшості дітей.

Класифікація серійних вбивць[ред.ред. код]

За мотивом[ред.ред. код]

  • «Візіонери» — вбивці, які страждають на психічні захворювання (зазвичай шизофренію), вбивці з клінічним маренням і галюцинаціями.
  • «Місіонери» — вбивці, що вважають себе месниками, вірять що їх вбивства виправдані, тому що вони позбавляють суспільство від «бруду» — повій, гомосексуалістів і т.і. — як Джон Бодкин Адамс.[1]
  • «Гедоністи» — здійснюють вбивства заради отримання різного роду задоволень — від сексуального до садистського, від тортур до людожерства. Деякі вбивці отримують більше задоволення від процесу висліджування та «полювання» за жертвою ніж від тортур та вбивства.
  • «Владолюби» («мисливці за владою») — основний та найпоширеніший мотив серійного вбивства. Ціллю вбивства є підтвердження своєї влади над безпорадною жертвою, прагнення компенсувати відчуття власної неповноцінності. Такі вбивці часто самі були жертвами насильства і часто повторюють на жертвах типи злочинів які були заподіяні проти них. Секс у таких вбивць не є елементом насолоди, а радше одним з засобів приниження жертви.

За методом[ред.ред. код]

  • Організовані серійні вбивці — вбивці, які як правило мають високий рівень інтелекту, заздалегідь планують злочини, вибирають жертви. Поховання жертви відбувається в іншому місці від скоєння злочину. Дуже часто жертва заманюється висловленням удаваного почуття співчуття, жалю і бажання допомогти жертві. Такі вбивці мають контроль над процесом та місцем вбивства, мають певні знання в галузі кримінології та судової медицини, які використовують для замітання слідів злочину. Організовані серійні вбивці уважно слідкують за слідством, відвідують місце злочину. Вони також часто мають повноцінне соціальне життя, сім'ю, дітей і вважаються оточуючими нездатними на скоєння таких злочинів.
  • Дезорганізовані серійні вбивці — вбивці з низьким або посереднім рівнем інтелекту, які скоюють свої злочини переважно імпульсивно. Як правило, такі вбивці не вибирають жертву і не слідкують за нею, а скоюють злочин, коли з'являється можливість. Вони також дуже рідко ховають жертви і здебільшого залишають їх на місці злочину. Імпульсивність атак іноді робить затримання таких вбивць досить складним. Такі вбивці як правило мають дуже мало друзів, тихі і непримітні, хоча іноді здаються оточуючим дивними і навіть страшними.

Статистичні дані[ред.ред. код]

Відповідно до статистичних даних оприлюднених у США, більшість серійних вбивць — білі. На інших місцях чорношкірі, іспаномовні, індіанці. На останньому місці — азіати. За статтю більшість вбивць — чоловіки, тільки 16% відомих серійних вбивць жіночої статі. Як правило серійні вбивства скоюються злочинцем з представниками власної раси і рідше з представниками інших. Більше 70% вбивць незнайомі з жертвою до моменту вбивства. За останніми дослідженнями кількість серійних вбивств у США зростає, за деякими даними до 6000 у 1996 р. Між роками 1950–1995 з'явилося 80% відомих серійних вбивць.[2]

Країни з найвищим рівнем серійних вбивств — США, Великобританія, Німеччина, Франція, Італія, Данія і Бельгія. В країнах Латинської Америки цей показник найбільший у Перу, Колумбії. В Азії у Пакистані та Китаї. Незважаючи на багаторічне винищення таких вбивць у багатьох країнах, це явище не викоренилося і має місце у багатьох країнах та культурах планети.[2]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Cullen, Pamela V., «A Stranger in Blood: The Case Files on Dr John Bodkin Adams», London, Elliott & Thompson, 2006, ISBN 1-904027-19-9
  2. а б Ernan Kortes. Типології серійних вбивць (рос.)

Джерела[ред.ред. код]

Злочин Це незавершена стаття про злочинність.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.