Хаос (міфологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ха́о́с^[1] (грец. Χάος — зяяння, простір) — у давньогрецькій міфології — згідно з «Теогонією» Гесіода, німий безмежний простір, безладна суміш матеріальних елементів світу, темне й життєдайне джерело всебуття. З Хаоса постали Гея (Земля), Тартар (підземній світ), Ерос (Кохання), пізніше також Ереб (вічна темрява) і Нікс (Ніч), від яких народились Ефір і Гемера (Світло й День). Пізніші філософи під Хаосом розуміли безладну масу, з якої виник світ. Згідно з ученням орфіків, Хаос — породження вічного часу (Хроноса). Переносно хаос — цілковите безладдя, плутанина, суміш.

[ред.] Дивіться також

• Детермінований хаос

[ред.] Література

• Словник античної міфології

[ред.] Примітки

Цю сторінку необхідно дописати чи вдосконалити. Саме Ви можете допомогти проекту, зробивши це!. Це повідомлення варто замінити точнішим.

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.