Argumentum ad Hominem

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Запит «Ad Hominem» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Argumentum ad Hominem (латиною, дослівно: «Аргумент спрямований на людину») — одна із неформальних хиб відповідності, розрізняють два типи цієї хиби: образливий та ситуативний.

Argumentum ad hominem образливий[ред.ред. код]

Цю фразу вживають, коли замість спроби довести неістинність вислову, вдаються до нападок на опонента. Наприклад, якщо твердять, що філософські погляди Френсіса Бекона хибні, оскільки він був усунутий з посади канцлера за нечесність. Або якщо хибність тверджень встановлюється на підставі того, що вони належать комуністам, католикам або «западенцям». Причиною, чому ця хибна аргументація може бути тим не менше переконливою, є психологічний процес переносу. Якщо вдається викликати почуття осуду стосовно особи опонента, воно може переноситися на слова та погляди цієї людини.

Argumentum ad hominem ситуативний[ред.ред. код]

Цей підвид argumentum ad hominem полягає у прив'язуванні поглядів опонента до обставин, у котрих він перебуває. Тобто, якщо дехто, замість того, щоб намагатися довести істинність свого твердження, намагається переконати свого опонента, що той зобов'язаний із ним погодитись з причини особливої ситуації останнього. Наприклад, якщо опонентом є віруюча особа, то аргументація, що опонент повинен погодитися із певним висновком, бо його заперечення означатиме незгоду із Святим Письмом, є зразком хиби «ситуативний argumentum ad hominem».

Іншим класичним прикладом є історія про мисливця, котрий на закид як йому не соромно позбавляти життя невинних тварин заради свого задоволення у відповідь запитав свого критика, чому той позбавляє життя невинну худобу, м'ясо котрої він споживає. Мисливець у цьому випадку винен у тому, що вдався до ситуативного argumentum ad hominem, оскільки, замість того щоб довести своє право на полювання, він вказує на те, що його критик не має права засуджувати його у зв'язку із особливими обставинами критика, а саме що той не є вегетаріанцем.

Аргументація на зразок наведеної вище є некоректною, оскільки вона не має за мету встановлення істинності чи хибності твердження, а прагне досягнути згоди опонента у зв'язку із його особливими обставинами. Що часто вдається, оскільки вона буває дуже переконливою.

Другий спосіб вживання ситуативного ad hominem полягає у запереченні твердження опонента, коли твердять, що висновки, що їх дотримується опонент, продиктовані його спеціальним інтересом, а не раціональними доказами чи фактами. Наприклад, коли твердження виробників машин про корисність високих митних тарифів на імпорт машин відкидаються на підставі того, що вони природно зацікавлені у істинності такого твердження.

Зв'язок між ситуативним та образливим ad hominem[ред.ред. код]

Ситуативний ad hominem може розглядатись як частковий випадок образливого. Справді, використання ситуативного ad hominem полягає у вказуванні на розбіжності між поглядами опонента або між його поглядами та вчинками, що може розглядатися як образа. Другий варіант вживання ситуативного ad hominem полягає у звинуваченні опонента в настільки сильній упередженості, що аргументи того є просто раціоналізацією висновків що диктуються його інтересами, що є очевидно образливим.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Яценко С. С. «Парасофізми». — К.: Видавничий дім «Руське слово», 2011, 84 с.
  • Douglas N. Walton (2008). «6. Personal attack in argumentation». Informal logic: a pragmatic approach. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-88617-8.