Варваринці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Варваринці
Герб Прапор
Церква Святої Великомучениці Варвари
Церква Святої Великомучениці Варвари
Церква Святої Великомучениці Варвари
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Громада Микулинецька селищна громада
Основні дані
Засноване 1718
Населення 1 357
Площа 2,318 км²
Густота населення 585.420 осіб/км²
Поштовий індекс 48126
Телефонний код +380 3551
Географічні дані
Географічні координати 49°21′04″ пн. ш. 25°36′20″ сх. д. / 49.35111° пн. ш. 25.60556° сх. д. / 49.35111; 25.60556Координати: 49°21′04″ пн. ш. 25°36′20″ сх. д. / 49.35111° пн. ш. 25.60556° сх. д. / 49.35111; 25.60556
Водойми Серет, Нішла
Відстань до
районного центру
4 км
Місцева влада
Адреса ради 48120, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, смт. Микулинці, вул. Степана Бандери, буд. 11
Карта
Варваринці. Карта розташування: Україна
Варваринці
Варваринці
Варваринці. Карта розташування: Тернопільська область
Варваринці
Варваринці
Мапа
Мапа

CMNS: Варваринці у Вікісховищі

Варва́ринці — село в Україні, у Микулинецькій селищній громаді Тернопільського району Тернопільської області. Підпорядковане Струсівській сільраді (до 2020 року). Населення — 1357 осіб (2001).

Географія[ред. | ред. код]

Село Варваринці розташоване в лісостеповій зоні, південно-східної Галичини, у долині річки Серет біля впадіння в неї річки Нішла, на захід від Теребовлі. Відстань від центру громади — 12 км, від районного — 25 км. На півдні межує з селом Струсів, від якого тягнеться Струсівський ліс, на півночі з селом Налужжя, а на північному заході з селом Ладичин.

Легенда про походження назви села[ред. | ред. код]

Існує легенда, яка розповідає історію походження села. Давним-давно, коли ще монголо-татарські орди нападали на наші землі, спустошували і спалювали поселення людей свята Варвара захистила жителів села від навали ворогів. А було це так. Неначе смерч сунули монголо-татарські орди українською землею. Люди дізналися, що вороги наближаються до села і вирішили знайти притулок у лісі. Збираючи свої немудрі пожитки, люди прихопили із собою образ святої Варвари. Коли монгольські орди були вже близько, відчуваючи небезпеку, люди почали ревно молитися до святої Варвари. Вони просили в неї захисту і порятунку. Великомучениця почула щирі благання мешканців села і враз сталося диво. Довкола все оповилося темрявою, страшна чорна хмара закрила небо. Було настільки темно, страшно, що люди навіть не бачили одне одного. Вороги зрозуміли, що відбувається щось страшне і раптово повернули свої війська назад. Жителі та їх оселі були врятовані від неминучої загибелі. Так Варвара врятувала мешканців села від смерті. І стала покровителькою і заступницею для них у всіх справах. І на честь цієї святої люди назвали село Варваринці. Пізніше, збудувавши храм, щоб виразити свою вдячність і поклоніння.

Історія[ред. | ред. код]

Селяни Варваринців

Перша писемна згадка — 1439.

Згадується 18 грудня 1447 року в книгах галицького суду[1].

Положення села, з його горбистим рельєфом і лісом давало дужі добрі оборонні можливості під час Першої і Другої світових воєн, через що дуже потерпіло і було сильно зруйноване.

Велику роль у формуванні національної свідомості селян Варваринців мали парохи о. Ярослав Мандичевський, о. Савин Дурбак та о. Савин Дикайло, які були дуже активними як в церковному, так і в громадському житті.

У селі у 1904 р. було засновано читальню «Просвіта». Через Повітовий Союз у Теребовлі у Варваринцях було споруджено кооперативу, організаторами якої були Паращук Михайло, М. Силович та Скакун Микола. Також з 1905 року діяла організація «Сокіл».

З Варваринець походить обласний провідник ОУН Львівської області Осип-Михайло Шкамбара.

Символіка[ред. | ред. код]

Герб[ред. | ред. код]

У синьому полі свята Варвара з золотим волоссям, у срібній одежі, з золотим німбом навколо голови, у правиці тримає срібний меч, у лівиці — зелену пальмову гілку. Герб, згідно з правилами сучасного українського місцевого герботворення, вписано у декоративний картуш, увінчаний для Варваринців — золотою сільською короною, що свідчить про статус поселення.

Прапор[ред. | ред. код]

Квадратне синє полотнище, посередині — покладені навхрест білий меч та жовта пальмова гілка.

Мікротопоніми[ред. | ред. код]

Назви піль села Варваринці:

  • Брочовиця.
  • Руліса.
  • Чабаки[2].

Поширені прізвища[ред. | ред. код]

Ангельський, Бойко, Будний, Гевко, Дорош, Дребницький, Жабський, Костецький, Луцків, Скакун, Цибушник, Чабан[2].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

У селі також є мурована церква святої великомучениці Варвари, збудована 1870 року. У 1942 році недалеко від церкви тут було висипано високу могилу на честь полеглих у боротьбі за волю України. У 1990 році вона була відновлена після того, як її зруйнували більшовики.

Насипано могилу з пам'ятним знаком на честь полеглих за волю України (1990; відновлено), споруджено 7 «фігур» святих.

У жовтні 2016 року відкрито та освячено меморіальну дошку Андрію Мазуру на фасаді Варваринської загальноосвітньої школи[3][4].

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють загальноосвітня школа I—II ступеня, бібліотека.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Akta grodzkie i ziemskie. — T. 12/ — S. 167. — № 1903 [Архівовано 5 січня 2016 у Wayback Machine.] (лат.)
  2. а б Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / Відбиток з. «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. — Мюнхен, 1971. — С. 174.
  3. На Теребовлянщині відкрили меморіальну дошку Андрію Мазуру. 18 жовтня 2016.
  4. На Теребовлянщині відкрили меморіальну дошку Героєві АТО Андрію Мазуру (ФОТО). 17 жовтня 2016.

Література[ред. | ред. код]