Ірландська міфологія

Ірландська міфологія — міфологія Ірландії, яка входить в корпус міфології кельтської. Збережені джерела дозволяють розділити корпус текстів ірландської міфології на чотири основних цикли: міфологічний, уладський, Цикл Фінна (або Ойсіна) і королівський, чи історичний. Крім того, існує значна кількість матеріалів, що не входять в цикли.

Кельтский елемент в ірландській міфології

Кельтський хрест — символ кельтської культури

Основна проблема при вивченні кельтської міфології полягає в тому, що до нас дійшло дуже мало надійних джерел. В основному про кельтів і їх культурі ми судимо з того, що було написано античними дослідниками. Ставлення до таких свідчень, зрозуміло, насторожене, оскільки дуже важко виділити, що ж у таких свідоцтвах істинно кельтське, а що наносне, адже, як відомо, кельти були переможені Римом, і Галлія швидко романізована. Самі ж античні автори не були позбавлені якоїсь упередженості і оцінювали побачене відповідно до своїх уявлень про богів і небесної ієрархії Можна пригадати Юлія Цезаря, що писав у своїх працях, що галли поклоняються в основному Меркурію, Аполлону, Марсу, Юпітеру, Мінерві асоціюючи галльських богів з римськими. У цьому сенсі становище Ірландії особливе, оскільки вона не була завойована римлянами, а тому була врятована від впливу чужої культури.

Іншою проблемою міг би стати процес прийняття християнства (IV—V століття), оскільки християнізація завжди супроводжувалася витісненням язичницької культури. На щастя ірландські саги, що дійшли до нас, практично позбавлені помітного християнського впливу. З цієї причини при вивченні кельтської міфології найбільший інтерес представляє корпус саме ірландських легенд.

Космогонія кельтів

Два друїди

Переказів про створення світу у кельтів збереглось мало. Інформація про створення світу виглядає неповною. В коментарях до «Сенхус Мор» ми дізнаємось, що Сонце, Місяць, Землю і Море створили друїди. Існують міфи, що небо тримається на стовпах, на горах, чи на високих деревах. Створення озер, річок, островів, гір пов'язуються з велетнями. Озера, річки ніби створились із сечі, крові чи поту велетнів, острови це величезні брили, які гіганти кадали в море, гори виникли з матеріалів, які вони викинули коли працювали на землі. За іншими версіями озера появились тому, що колись древнім героям-велетням викопували могили. Джерела з'являлись від дотику посоху фей, чи святих. Не рідко в ірландських міфах святі заміняють богів, бо переказів на які майже не вплинула християнська та європейська культура дуже мало. Наприклад у ірландських сагах, основний переказ поєднується з грецькими міфами. В «Битві при Маг Туїред» говориться, що подіїї описані в цій сазі відбувались в один час з Троянською війною. Мало переказів збереглось і про кінець світу, в основному вони змішані з християнськими віруваннями. Але з них варто виокремити пророцтво богині Бадб, про ознаки кінця світу. В «Притулку Да Дергі» говориться про змія Левіафана, що обвиває землю і вдаряє своїм хвостом, щоб зруйнувати світ.

Походження ірландських саг

сторінка Лейнстерської книги

fol. 8r із «Баллімотської книги»

Походження ірландських саг до кінця не з'ясовано. Спірно навіть те, що спочатку вони існували в усній формі, а потім, з приходом до Ірландії християнства були записані (а не придумані) ченцями. У будь-якому разі, запис кельтських саг, що складаються в епос, стала, мабуть, найбільшим культурним досягненням середньовічної Ірландії. Найбільш древня з таких збережених рукописів — «Книга Бурої Корови» (кін. XI — поч. XII ст.), Що отримала свою назву за пергамент, на якому була написана. Зберігається в бібліотеці Ірландської королівської академії. Менш давніми є «Лейнстерская книга» (поч. XII ст., Бібліотека дублінського Трініті Коледжу) і манускрипт Ролінсон а B 502 (Rawl .) ( Бібліотека Бодл Оксфордського університету). При цьому більшість матеріалів датуються значно більш раннім часом, ніж час створення цих манускриптів. Лінгвістичний аналіз показує, що деякі прозові уривки датуються VII століттям, а деякі з віршів могли бути датованими і VI століттям.

Є також збори чотирьох манускриптів, що з'явилися на заході Ірландії в кінці XIV — початку XV століття: «Жовта книга Лекала», «Велика книга Лекала», «Книга Уї Майні», і «Баллімотська книга». Перша з них містить частину найбільш ранньої відомої версії Викрадення бика з Куальнге і зберігається в Трініті Коледжі. Інші три знаходяться в Королівській Академії. Варто звернути увагу й на інші манускрипти XV століття (наприклад, «Книгу Фермоя») і більш пізні синкретичні роботи, такі як «Foras Feasa ar Éirinn» («Історія Ірландії») Джеффрі Кітінга (бл. 1640), особливо враховуючи, що пізніші укладачі, можливо, мали змогу користуватись нині зниклими манускриптами.

Цикли ірландських саг

До наших днів збереглась достатньо велика кількість ірландських саг. Їх прийнято ділити за циклами:

• міфологічний;
• уладський;
• цикл Фінна (Ойсіна);
• королівський (історичний).

Записані вони переважно ірландськими монахами, які бажали увіковічниити народні переклади, проте ці перекази зазнали трохи зміненої інтерпретації з християнської точки зору, а древні боги були евгемеризовані.

Міфологічний цикл

Лір і його діти

«Богиня Маха», ілюстрація Стівена Рейда і Елеонор Халлс, 1904

Міфологічний цикл зберігся найменш добре з усіх чотирьох циклів. Найбільш важливими джерелами є «Старина місць» і «Книга захоплень». Інші саги циклу — «Видіння Енгуса», «Сватання до Етайн» і «Битва при Маг Туїред» а також одна з найвідоміших ірландських саг «Діти Ліра» — сумна легенда про те, як рідна тітка чотирьох дітей бога моря Ліра  — Аоіфе (Айфе), перетворила їх в лебедів, після того, як вийшла заміж за їх батька. 900 років мали провести в таких личинах діти Ліра і за однією з версій легенд прокляття спало коли в Ірландії з'явилось християнство і коли вони почули слово Боже з вуст монаха. Але після закінчення дії прокляття вони стали дуже старими і монах поспішив охрестити їх, щоб спасти їх душі. Не рідко в текстах саг зустрічаються помилки, як наприклад невідповідність просторово-часового опису подій — наприклад події повторюються. Часто зустрічаються неточності і заплутаний опис подій. Головними героями цих саг є Туата Де Дананн (Туатха Де Дананн) — «племена богині Дану» — легендарні люди божественного походження. Деякі дослідники називають туатів богами, хоча насправді їх важко назвати «богами», вірніше було б їх називати «напівбогами». В самих сагах вони називаються «найкращими з людей», бо вони досягли високих знань в магії і різних ремеслах. Також їх називають си́дами — духами курганів-могил в яких вони жили. Вони є покровителями сил росту, життя, світла, врожаю, ремесл і війни (крім чоловічих божеств були і жіночі — Бадб, Немайн, Маха і Морріган). Основним божествами були: Дагда — божество врожаю і достатку і Луг Майстер всіх ремесел — божество, що мало солярне значення. Суперниками Туата Де Дананн, в битві при Маг Туїред, були фомори, які згодом асоціювались з демонами, хоча спершу це були божества зими, занепаду і смерті.

«Книга захоплень» — псевдоісторії Ірландії, що простежує родовід ірландців в глиб часів до Ноя. Історія країни представляється у вигляді серії вторгнень, або «захоплень» Ірландії різними народами, що послідовно прибувають. Автор висуває різні версії описаних подій й не рідко сам сумнівається в їх достовірності. Не рідко його пояснення мають фантастичний характер.

«Старина місць» — грандіозна робота з ономастики ранньої Ірландії, викладає у вигляді послідовності поем легенди про назви різних пам'ятних місць. Вона включає в себе багато важливої ​​інформації про персонажів і історіях міфологічний цикл, у тому числі розповідає про битву при Таїльтіу, в якій Туата де Дананн (одне з послідовності захоплюючих Ірландію племен) були переможені мілезійцямі (синами Міля і синами Бреогана).

Уладський цикл (цикл Кухуліна)

Кухулін перекладається, як «собака Куланна»

Кухулін в бою

«Уладський цикл» складений приблизно на початку християнської ери, значна частина подій відбувається в областях Ольстер та Коннахт. Цей цикл складається з ряду героїчних історій, що стосуються життя Конхобара (Конховара) мак Несса, короля Ольстера, великого героя Кухуліна, сина Луга, їхніх друзів, коханих і ворогів. Цикл названий за іменем уладів, населення північно-східної частини Ірландії, дія історій розгортається навколо королівського двору в Емайн Маха, поблизу сучасного міста Армаг. Цей цикл тісно пов'язаний з ірландською колонією в Шотландії, частина навчання Кухуліна відбувається саме там.

Цикл складається з історій народжень, дитинства і навчання, залицянь, битв, бенкетів і смертей героїв і зображує військове товариство, в якому війна являє собою послідовність одиночних сутичок, а багатство вимірюється в основному в кількості худоби. Ці історії написані, як правило, в прозі. Центральне твір циклу — «Викрадення бика з Куальнге». Інші важливі тексти «Уладського циклу» — «Трагічна смерть єдиного сина Айфе», «Бенкет Брікрена» і «Зруйнування дому Дак Дерга». Відомою частиною цього циклу є Вигнання синів Уснеха, більш відома як трагедія Дейрдре і джерело п'єс Джона Сінга, Вільяма Єйтса та Вінсента Вудса. Тема саги кохання сина Уснеха — Найсі і королівської доньки Дейдре і їх втеча від короля Конхобара. Такою сюжетною деталлю, як погоня, сага «Вигнання синів Уснеха» нагадує іншу сагу — «Переслідування Діармайда і Грайне».

У дечому цей цикл близький до міфологічного. Деякі з персонажів міфологічного з'являються в уладському, в тому ж вигляді змінила форму магії. Хоча деяких персонажів, таких, як Медб або Ку Рої, ми можемо підозрювати в тому, що вони були колись божествами, а Кухулін часто виявляє надлюдську досконалість і силу (наприклад він сам припіднімає стіну будинку Брікрена), проте персонажі смертні і впроваджені в певний час і місце. Якщо міфологічний цикл відповідає Золотому Століттю, то уладський — Століттю Героїв.

Цикл Фінна (Ойсіна)

О́йсін (Оссіан) бачить у сні свого батька Фі́нна (Фі́нгала) і його Фіа́́ну (фінни, фенії). Малюнок Енгра

Ці саги так само розповідають про героїв, але якщо в сагах уладського циклу герої переважно одинаки, то цей цикл саг присвячено товариству воїнів і їх задоволення від перебування в «відбірному товаристві прекрасних молодих воїнів». Центральна сага в цій групі історій — «Переслідування Діармайда і Грайне», присвячена любові і трагічної загибелі закоханих. Сага оспівує тему кохання — хоча один з варіантів закінчення відрізняється незвичністю та оригінальністю — Грайне виходить заміж за Фінна Мак Кувала, який став причиною смерті її чоловіка Діармайда. Цю сагу розглядають, як прообраз древньої легенди про Трістана та Ізольду. В двух випадках закоханих поєднала звичайна випадковість. Трістан та Ізольда обидва випили чарівний напій кохання, а Грайне щоб не виходити заміж за Фінна Мак Кувала, що був старішим за її батька наклала «гейс» (заборону) на Діармайда — той не мав її ніколи залишати і забрати разом з собою. Туата Де Дананн відходять на задній план в цих сагах, основними героями стають фінни (фенії). Цей цикл просякнутий лицарським, героїчним духом — міфічні елементи присутні і тут. Можливо, подібна зміна настроїв в сагах пов'язана з тим, що розквіт циклу збігається у часі з поширенням в Європі куртуазної поезії трубадурів і труверів, а також романів артурівського типу.

Королівський (історичний) цикл

Саги останнього, королівського, циклу розповідають не стільки про королів, скільки про королівства як ідею, про династії різних областей Ірландії, зміни королівських дворів і їхні долі. До цього циклу належать історії про таких королів як: Конайре Великий, Конн Ста Битв, Кормак Мак Арт, Ніалл Дев'ять Заручників або Домнал Мак Аед.

Ірландські міфічні істоти

Для назв ірландських духів характерна приставка — «Ши». «Ши» або як його ще часто перекладають «Сид», чи «Сидх» означає «пагорб». Саме в цих пагорбах-курганах живуть згідно древнім ірландським віруванням Туата Де Даннан. Сиди являють собою не тільки потойбічний світ, але й чарівний, магічний, підземний світ, який за своїми характеристиками схожий на Елізіум — край мертвих, де панує вічна молодість і не має страждань. Своїх духів ірландці називають «фейрі», звідси і видозмінена назва «фея», вони бувають не тільки жіночої статі.

Банши, ілюстрація Томаса Крокера, 1825 г.

Найвідоміший персонаж ірландської міфології це дух, що зветься ба́нши. Банши, баньши (англ. banshee [bænʃi:], від ірл. Bean sídhe [b ʲ æn ʃi ː] — жінка з Ши) — жінка, яка, згідно з повір'ями, з'являється біля будинку приреченого на смерть і своїми характерними стогонами і риданнями оповіщає, що його смертна година близька. Зображають її найчастіше, як стару, потворну жінку з вогняно-рудим волоссям в білій одежі.

До лісних духів відносять кра́ндів, що живуть в дуплах і під корінням дерев. Кранди можуть красти і обманювати, але не рідко від них можна отримати магічну допомогу.

До домашніх духів ірландці зачисляють брауні — варіант домовиків. За домашньою худобою приглядає гроган — широкоплечий і волохатий фейрі, що немає кісток та володіє великою фізичною силою. Він зазвичай не носить одягу, якщо йому запропонувати він заплаче та відразу ж покине людську оселю. Груагах уявлялись, як домашні духи і бували трьох видів. Перший — жінки з довгим золотистим волоссям, одягнені в зелені сукні, які розшиті золотом і сріблом, вони стежать за порядком в людських будинках. Нерідко вони заходять в будинки до людей і просять дозволу погрітися біля вогню. Другий рід — чоловіки, молоді і красиві, вони іноді носять зелені з червоним вбрання, але частіше ходять голяка, теж допомагають людям по господарству. До третього роду відносяться ірландські груагахи — злісні велетні.

Клурикон. Ілюстрація Томаса Крокера

Клурикони, клурихани теж домашні фейрі що мають вигляд старих дідів, які мешкають у винних погребах, вони стежать за збереженням вина і пива і, якщо господар будинку — п'яниця, не відмовляють собі в задоволенні промочити при нагоді горло. Носять в основному червоний одяг, при переїзді господаря можуть заховатись в бочці. До водяних духів відносяться агі́́шки, агі́ски — в ірландському фольклорі водяні коники, яких можна виявити мало не в кожній морській затоці. Їх можна спіймати і приручити, тоді вони стануть кращими ніж домашні коні. Проте якщо вони не повинні бачити море, а інакше вони силою затягнуть вершника на дно і розірвуть його там. Мерро́у — водяні духи. До людей бувають часто доброзичливими. Жінки мерроу дуже гарні, а от чоловіки потворні. Відомо, що якщо у них вкрасти червоний капелюх вони не зможуть вернутись в море. В ірландському фольклорі є чудовисько, що живе в озері Лох-Рі. Це водяний змій — піаст завдовжки близько десяти футів, у нього велика голова і довга шия з гривою, з якої стирчать морські водорості. Піаст може перекинути човен, вмилостивити його можна бочкою з пивом.

Хоровод роанів. Марка.

Роани — фейрі, які живуть у воді і лише час від часу виходять на сушу. У морі вони плавають під виглядом тюленів, а, виходячи на сушу, скидають з себе тюленячі шкури. Діні Ши, ді́ніши в ірландському фольклорі істоти, які, за переказами, колись були богами, потім стали лицарями, які ні в одній битві не зазнали поразки, а під кінець перетворилися у фейрі. Дініши — типові героїчні фейрі: вони ведуть спосіб життя середньовічних лицарів, проводять час у бенкетах і битвах. Ла́нонши, Ланон Ши — у фольклорі «чудова кохана» фейрі. Вона жорстока і примхлива, і горе тому, хто спокуситься нею. Втім, ланонши ласкава з тими, до кого вона прихильна, її чудовий голос і музика, яку вона грає, надихають поетів і співаків. Вони жертвують життям заради того, щоб на коротку мить відчути приплив натхнення і пізнати славу. Цим вона дещо схожа на одну з Дів Рейну — Лорелей, що зачаровує чоловіків співом.

Пука

Пу́ка — фейрі-перевертень. У ірландського пуки козлячі роги і копита, у валлійського пташина голова, а постаттю він скидається на пуголовка. Ірландський пука може перекидатися в осла і кажана, в козла і в орла; в цьому образі він жартома викрадає людей, піднімається з ними в небо і скидає додолу. Найчастіше він перетворюється на коня, на якого так і хочеться сісти. Але в такому вигляді пука скидає вершника в канаву або в річку. Ще у пуки є звичай прикидатися вогником: він заводить подорожніх в болота і з гучним реготом зникає.

Лепрехун малюнок 1900-х рр.

Лепрекони, лепрехуни — маленькі чоботарі, які постійно шиють один і той же черевик. Вони стережуть свої закопані скарби, якщо їх спіймати вони мають розповісти де вони заховані, хоча вони дуже часто можуть обдурити. Фір дарріг — крихітні фейрі з блакитними носами. Ходять вони в червоних куртках. За ковток віскі фір дарріг допомогають людям, що потрапили в полон до фейрі, втікти з Чарівної країни, а також вчать заклинанням проти чар і дають амулети. Ши́фра — крихітні блукаючі фейрі. Вони носять шапки, що нагадують формою квітки наперстянки. Найчастіше про шифру розповідають, що вони викрадають молодих дівчат і дітей, замість яких залишають підкидьків. За деякими джерелами, шифри прагнуть отримати безсмертну душу і тому навіть схиляються до віри в Христа. Кат Ши, ка́тши (ірл. Cat Sí) — зустрічається в шотландському фольклорі (рідше в ірландському). Чарівне створіння, яке виглядає як великий чорний кіт (розміром з собаку) з великими вусами, і великою білою плямою на грудях і довгою вигнутою спиною. За легендами, Кат Ши мешкає в горах Шотландії, і до цих пір не відомо, ́фея Кат Ши або відьма-перевертень. Один з найбільших Кат Ши з'являється під час тагейрма — магічного заклинання. Це заклинання полягає, щоб закликати Кат Ши і змусити його виконати одне бажання.

Ірландські легенди, казки і перекази

Фін Мак Кувал (Кумал) — герой багатьох ірландських легенд і переказів

Ірландія в період з XV століття по XVII століття знаходиться частково під владою британської монархії. До кінця XVII століття ця влада законодавчо закріплюється, й Ірландія повністю втрачає свою незалежність.

Проте вже в XVI столітті починає розвиватися література переважно ірландська, можна навіть сказати, націоналістична. У цей період, особливо в XVII столітті, плідно працюють збирачі старих саг, переказів та літописів, вони комплектують нові збірки старих текстів, часто переписуючи їх на більш сучасний лад. Саги іноді приймають форму народних балад або навіть казок.

Казкові елементи присутні у всіх легендах і перказах, в тому числі в битвах з велетнями: небіжчики, що повертаються до життя, люди, перетворені на тварин, дивовижні землі вічної юності і герої, що володіють неймовірною силою. Герої цих різноманітних історій — сини королів Еріна, героїні, подібні до Жовтої Лілії, дочки велетня з Лох-Лейна, ніжної — ірландської Попелюшки; королеви острова Таббер-Тінтай і різних принцес, що потрапляють у небезпечні ситуації. В історіях про феніїв розповідається про пригоди Фінна Мак Кувала, його синів — Фіала, Ойсіна, Погана і Кеолана; його людей — Діармайда Дуівіна, Конана Маола Мак Морна, знаменитого Кухуліна та інших; чужоземців, які допомагають або шкодять феніям Еріна в таких історіях, як «Фінн Маккумхайал і фенії Еріна в замку Фера Даба» і «Гілла на Грекін і Фін Мак Кувал».

Посилання

• Department of Irish Folklore, Dublin. Includes the National Folklore Archives
• Legendary Fictions of the Irish Celts
• Кельтський та ірландський бестіарій
• Ірландські саги
• Легенди і міфи Ірландії
• Саги об уладах. М., 2004
• Aspects of the Táin / Ed. J.P. Mallory. Belfast, 1992
• Emania: Bulletin of the Navan research group. 1986