Євроліга
 | |
| Засновано | 1958 |
|---|---|
| Реорганізовано | 2000 |
| Конфедерація | ФІБА Європа |
| Деталі турніру | |
| Рівень в ієрархії | 1 |
| Кількість команд | 18 (15 після дискваліфікації російських команд через вторгнення Росії в Україну 2022 року) |
| ТВ-партнер | euroleague.tv |
| Переможці | |
| Поточний чемпіон |
 Анадолу Ефес(друга перемога) |
| Найбільше перемог |
 Реал Мадрид(10 перемог) |
| Сайт | Офіційний сайт |
 Поточний сезон | |
Євроліга, також називається Turkish Airlines Євроліга (англ. Euroleague) — найпрестижніший клубний турнір, який проводиться щорічно серед баскетбольних клубів Європи. Виконавчий директор професійної Європейської баскетбольної ліги — Жорді Бертомеу.
Історія[ред. | ред. код]
Перший розіграш Кубку європейських чемпіонів відбувся у 1958 році, першим володарем трофею став баскетбольний клуб СКА (Рига).
Найтитулованіший клуб Європи — «Реал», він завойовував кубок 10 разів. За кількістю титулів серед країн першість утримають Італія з Іспанією клуби яких ставали володарами кубку по 13 разів. У фіналі Євроліги найчастіше грав ізраїльський баскетбольний клуб Маккабі — 15 разів (6 разів ставав чемпіоном). Цьому ж клубу належить і антирекорд — 9 програних фіналів.
До літа 2000 року турнір проводився під егідою ФІБА і носив назву «Кубок європейських чемпіонів». У результаті фінансового конфлікту в сезоні 2000/2001 стартували два незалежних змагання — Супроліга ФІБА і Євроліга УЛЕБ. Надалі конфлікт не вщухав. ФІБА кілька разів змінювала назви турнірів, які самостійно проводила — Євроліга ФІБА, Кубок Європи і т. д. Євроліга УЛЕБ залишалася незмінною, престижнішою і комерційно успішною. Починаючи з сезону 2008/2009 ФІБА і УЛЕБ прийшли до угоди. Тепер основний турнір, як і раніше іменується Євроліга. Другий за рангом турнір (колишній Кубок УЛЕБ) — Єврокубок. Третій — Євровиклик.
24 лютого 2022 року розпочалось повномасштабне вторгнення Росії в Україну. 28 лютого Євроліга приймає рішення про виключення баскетбольних команд Росії з турніру.[1]
Формат турніру[ред. | ред. код]
У регулярному сезоні 16 команд грають по два матчі між собою. Після цього, вісім найкращих команд проходять до плей-оф.
У плей-оф кожна команда має виграти три матчі для проходу далі. У випадку, якщо між командами рівність, додається п'ятий матч. Команда з вищою позицією за результатами регулярного сезону грає перший, другий та п'ятий (за потреби) матчі вдома.
Переможці плей-оф виходять до турніру Фінальної четвірки. Команди грають між собою один півфінальний матч у п'ятницю. У суботу проходять фінальний матч та матч за третє місце.
Переможці[ред. | ред. код]
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Переможці за клубами[ред. | ред. код]
| Місце | Клуб | Титулів | Фіналіст | Переможні сезони |
|---|---|---|---|---|
| 1. | Реал Мадрид
|
10 | 9 | 1963–64, 1964–65, 1966–67, 1967–68, 1973–74, 1977–78, 1979–80, 1994–95, 2014–15, 2017–18 |
| 2. |  ЦСКА Москва
|
8 | 6 | 1960–61, 1962–63, 1968–69, 1970–71, 2005–06, 2007–08, 2015–16, 2018–19 |
| 3. |  Маккабі Тель-Авів
|
6 | 9 | 1976–77, 1980–81, 2000–01, 2003–04, 2004–05, 2013–14 |
| 4. |  Панатінаїкос
|
6 | 1 | 1995–96, 1999–00, 2001–02, 2006–07, 2008–09, 2010–11 |
| 5. |  Варезе
|
5 | 5 | 1969–70, 1971–72, 1972–73, 1974–75, 1975–76 |
| 6. | Олімпіакос
|
3 | 5 | 1996–97, 2011–12, 2012–13 |
| 7. | Мілан
|
3 | 2 | 1965–66, 1986–87, 1987–88 |
| 8. | .svg){kind=small} АСК Рига
|
3 | 1 | 1958, 1958–59, 1959–60 |
| - | .svg){kind=small} Спліт
|
3 | 1 | 1988–89, 1989–90, 1990–91 |
| 10. | Барселона
|
2 | 6 | 2002–03, 2009–10 |
| 11. | Віртус
|
2 | 3 | 1997–98, 2000–01 |
| 12. | Анадолу Ефес
|
2 | 1 | 2020–21, 2021–22 |
| 13. | Канту
|
2 | 1981–82, 1982–83 | |
| - | Цибона
|
2 | 1984–85, 1985–86 | |
| 15. | Фенербахче
|
1 | 2 | 2016–17 |
| 16. | Динамо Тбілісі
|
1 | 1 | 1961–62 |
| - | Хувентуд
|
1 | 1 | 1993–94 |
| - |  Жальгіріс
|
1 | 1 | 1998–99 |
| 19. | Босна
|
1 | 1978–79 | |
| - | Віртус
|
1 | 1983–84 | |
| - | Партизан
|
1 | 1991–92 | |
| - |  Лімож
|
1 | 1992–93 | |
| 23. |  Академік
|
2 | ||
| - |  Спартак Брно
|
2 | ||
| - | Бенеттон
|
2 | ||
| - | Таугрес
|
2 | ||
| 27. | УСК
|
1 | ||
| - | АЕК
|
1 | ||
| - | Фортитудо Болонья
|
1 |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Decisions by the ECA Shareholders Executive Board | Euroleague. Euroleague Basketball. Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 29 квітня 2022.
- ↑ [[https://web.archive.org/web/20110511112101/http://www.ekathimerini.com/4dcgi/_w_articles_wsite5_29914_08/05/2011_390043 Архівовано 11 травня 2011 у Wayback Machine.] Panathinaikos is the new European basketball champion, 8-05-2011, Катимеріні]
Посилання[ред. | ред. код]
- Euroleague Official Web Page [Архівовано 28 квітня 2012 у WebCite]
- InterBasket Euroleague Basketball Forum
- TalkBasket Euroleague Basketball Forum
- Euroleague's Youtube Channel [Архівовано 20 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
| |||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||