Івуарійсько-французькі відносини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Івуарійсько-французькі відносини
Кот-д'Івуар
Кот-д'Івуар 		Франція
Франція

Івуарійсько-французькі відносини — двосторонні дипломатичні відносини між Кот-д'Івуаром та Францією. Країни є членами Організації Об'єднаних Націй (ООН) та Франкофонії.

Історія[ред. | ред. код]

Португальські моряки стали першими європейцями, що висадилися на території сучасного Кот-д'Івуару. У 1687 році в Ассіні-Мафії було засновано французьку місію, яка стала першим європейським форпостом у цьому регіоні. 1842 року Франція оголосила цей район своїм протекторатом. У 1880-х роках французьке колоніальне правління на цій території було запроваджено після закінчення гонки за Африку під час Берлінської конференції 1884 року[1].

До кінця 1880-х років Франція встановила ефективний контроль над прибережними районами Кот-д'Івуару, а 1889 року Британська імперія визнала суверенітет Франції над цим регіоном. У 1893 році Кот-д'Івуар став французькою колонією, а у 1904 році частиною Французької Західної Африки[1][2].

Під час Першої та Другої світових війн івуарійські солдати воювали на боці Франції. Під час Другої світової війни івуарійські солдати стали частиною західноафриканських Сенегальських тиралерів та брали участь у Французькій та в Італійській кампаніях під керівництвом французького уряду у вигнанні, що бився, на чолі з генералом Шарлем де Голлем. В 1946 році, після визволення Парижа і закінчення Другої світової війни Кот-д'Івуар став частиною Французького Союзу[3][4]. У 1958 році Кот-д'Івуар стає республікою у складі Французької співдружності . У серпні 1958 року президент Франції Шарль де Голль відвідав Абіджан[5].

У грудні 1958 року, як частина Французької спільноти, Кот-д'Івуар став автономною республікою в результаті референдуму 7 серпня того ж року, отримав цей статус як член колишньої Французької Західної Африки. 11 липня 1960 року Франція визнала право Кот-д'Івуару стати повністю незалежним. Кот-д'Івуар став незалежною державою 7 серпня 1960 і йому було дозволено припинити членство у Французькому співдружжі[4]. Фелікс Уфуе-Буаньї став першим президентом Кот-д'Івуару.

Відразу після здобуття незалежності Кот-д'Івуар потрапив у французьку сферу впливу, відому як Франсафрика. Між країнами склалися тісні відносини, Франція стала найбільшим торговим партнером Кот-д'Івуару.

У жовтні 2000 року Лоран Гбагбо став президентом Кот-д'Івуару. У 2002 році почалася Перша Івуарійська війна, головним чином внаслідок економічної, етнічної та релігійної напруги між північною та південною частинами країни. Франція направила війська в країну для підтримки спокою і виступила посередником у домовленнях про призупиння конфлікту в Кот-д'Івуарі[6].

У листопаді 2004 року стався збройний конфлікт, коли івуарійські урядові літаки атакували французьких миротворців у північній частині країни, де вони перебували в рамках операції «Єдиноріг» на підтримку Операції ООН у Кот-д'Івуарі (ОООНКІ). Внаслідок атаки загинули дев'ять французьких миротворців. В результаті збройні сили Франції зіткнулися з івуарійськими військами та лояльними уряду повстанцями, а французькі ВКС знищили літаки Військово-повітряних сил Кот-д'Івуару. За цими інцидентами відбулися масові антифранцузькі протести в Кот-д'Івуарі, які призвели до нападів місцевих жителів на іноземців з Європи. Франція направила до країни додатково 600 солдатів[6]. У березні 2007 року між івуарійським урядом та повстанцями було підписано мирну угоду.

У листопаді 2010 року в результаті президентських виборів у Кот-д'Івуарі розпочалася Друга Івуарійська громадянська війна. У квітні 2011 року французькі солдати заарештували Лорана Гбагбо в його резиденції в Абіджані, поклавши край громадянській війні. Алассан Уаттара став новим президентом Кот-д'Івуару[7].

Між лідерами обох країн відбулося кілька візитів на найвищому рівні. У серпні 2017 року президент Алассан Уаттара відвідав з офіційним візитом Париж, щоб зустрітися з президентом Франції Емманюелем Макроном[8]. У грудні 2019 року президент Емманюель Макрон відвідав Абіджан з офіційним візитом[9].

Допомога Франції Кот-д'Івуару[ред. | ред. код]

Франція є провідним донором допомоги для Кот-д'Івуару. У червні 2012 року Кот-д'Івуар завершив ініціативу щодо Допомоги бідним країнам із великою заборгованістю[en]. У липні 2012 року країни підписали двосторонню угоду, яка передбачала списання комерційного боргу у розмірі 913 мільйонів євро та додаткове списання 2,9 мільярда євро для Кот-д'Івуару через механізм контракту на скорочення боргу та розвиток країни. Франція залишається провідним інвестором у Кот-д'Івуарі як з погляду вкладень (50 мільйонів євро у 2018 році), так і з погляду загального обсягу інвестицій (1,6 мільярда євро)[8].

Французькі інвестиції у Кот-д'Івуарі мають диверсифікований профіль. Понад 90% інвестицій Франції спрямовано у такі галузі: фінанси, вуглеводні, електрика, вода, будівництво, промисловість, агропромисловість, транспорт, готелі, дистрибуція, телекомунікації та аудіовізуальні послуги. Близько 700 французьких компаній працюють у Кот-д'Івуарі, зокрема приблизно 200 дочірніх[10].

Транспортне повідомлення[ред. | ред. код]

Між Міжнародним аеропортом імені Фелікса Уфуе-Буаньї та аеропортом Руассі-Шарль-де-Голль налагоджено пряме авіасполучення силами Air France та Corsair International.

Дипломатичні представництва[ред. | ред. код]

  • Франція має посольство в Абіджані[11]
  • Кот-д'Івуар має посольство в Парижі і генеральне консульство в Ліоні[12]
  • Посольство Кот-д'Івару в Парижі
    Посольство Кот-д'Івару в Парижі
  • Генеральне консульство Кот-д'Івару в Парижі
    Генеральне консульство Кот-д'Івару в Парижі

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Cote D’Ivoire or Ivory Coast. South African History Online (англ.). Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 10 березня 2022.
  2. ↑ French Expansion in Côte d’Ivoire. Country Studies (англ.). Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 10 березня 2022.
  3. ↑ World War I: The 'Black Army' that marched in from Africa. Deutsche Welle (англ.). 10 листопада 2018. Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 10 березня 2022.
  4. ↑ а б BBC: Ivory Coast country profile. BBC (англ.). Архів оригіналу за 4 травня 2020. Процитовано 10 березня 2022.
  5. ↑ Charles de Gaulle in Abidjan. Архів оригіналу за 10 квітня 2023. Процитовано 10 березня 2022.
  6. ↑ а б French attack sparks riots in Ivory Coast. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 3 січня 2022. Процитовано 10 березня 2022.
  7. ↑ Ivory Coast strongman arrested after French forces intervene. Washington Post (англ.). Архів оригіналу за 3 січня 2012. Процитовано 10 березня 2022.
  8. ↑ а б France and Côte d’Ivoire. МЗС Франції (англ.). Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 10 березня 2022.
  9. ↑ Cooperation France-Côte d’Ivoire. Офіційний портал уряду Кот-д'Івуару (фр.). Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 10 березня 2022.
  10. ↑ Investissements directs étrangers (IDE) et présence française. Міністерство економіки, фінансів і промисловості Франції (фр.). Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 10 березня 2022.
  11. ↑ Embassy of France in Abidjan. Посольство Франції в Кот-д'Івуарі. Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 18 травня 2022.
  12. ↑ Embassy of Ivory Coast in Paris. Посольство Кот-д'Івуару в Франції (фр.). Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 18 травня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Івуарійсько-французькі_відносини&oldid=39195956