Ігналінська АЕС

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігналінська атомна електростанція
лит. Ignalinos atominė elektrinė
Elektrownia Ignalina.jpg
Координати: 55°36′16″ пн. ш. 26°33′36″ сх. д. / 55.60444° пн. ш. 26.56000° сх. д. / 55.60444; 26.56000
Країна Flag of Lithuania.svg Литва
Місцезнаходження Литва, Висагінас
Початок будівництва 1975
Початок експлуатації 31 грудня 1983
Кінець експлуатації 31 грудня 2009 року
Технічні параметри
Кількість енергоблоків 2
Будується енергоблоків 0
Тип реакторів РБМК-1500
Реакторів в експлуатації 0
Генеруюча потужність 0
Інша інформація
Сайт Офіційний сайт ДП ІАЕС
Ігналінська АЕС у Вікісховищі?

Ігналінська атомна електростанція (лит. Ignalinos atominė elektrinė) — зупинена АЕС на північному сході Литви, що діяла 26 років: з 31 грудня 1983 року по 31 грудня 2009 року[1]. За час експлуатації обидва енергоблоки виробили 307,9 млрд кВт·год електроенергії (з них перший блок — 137,7, другий блок — 170.2)[2]. Станція знаходиться на південному березі озера Друкшяй (лит. Drukšiai) у Висагінському самоврядуванні, біля міста Висагінас, територія електростанції раніше відносилася до Ігналінського району, звідси і походить її назва.

Технічний опис[ред. | ред. код]

На Ігналінській АЕС встановлені водографітові атомні реактори РБМК-1500 канального типу на теплових нейтронах. Теплова потужність одного блоку Ігналінської АЕС — 4800 МВт, електрична потужність — 1500 МВт. Після Чорнобильської аварії теплова потужність реактора була обмежена до 4200 МВт. Перший енергоблок функціонував в період 1984—2004 роки (термін експлуатації до 2028 року) з 1 січня 2005 року було розпочато його виведення з експлуатації. Другий енергоблок функціонував 1987—2009 рік, 31 грудня 2009 року реактор було зупинено (технічно можливий термін експлуатації реактора — до 2032 року).

Ігналінська АЕС, як і всі станції з реакторами типу РБМК, має одноконтурну теплову схему: насичена водяна пара з тиском 6,5 МПа, що подається на турбіни, утворюється безпосередньо в реакторі при кипінні легкої води що проходить через нього і циркулює по замкнутому контуру.

Перша черга станції включає в себе два енергетичних блоки. На блоці з одним реактором встановлюються дві турбіни потужністю по 750 МВт кожна. На кожному енергоблоці передбачені приміщення систем транспортування ядерного пального та пультів керування. Спільними для енергоблоків є машинний зал, приміщення газоочищення та системи підготовки води. За часів експлуатації двох реакторів Ігналінська АЕС виробляла приблизно 70 % електроенергії, споживаної в Литві[3]

Енергоблоки[ред. | ред. код]

Енергоблок[4] Тип реакторів Потужність Початок будівництва Підключення до мережі Введення в експлуатацію Закриття
Чистий Брутто
Ігналіна-1 РБМК-1500 1185 МВт 1300 МВт 01.05.1977 31.12.1983 01.05.1984 31.12.2004
Ігналіна-2 РБМК-1500 1185 МВт 1300 МВт 01.01.1978 20.08.1987 20.08.1987 31.12.2009
Ігналіна-3[5] РБМК-1500 1380 МВт 1500 МВт 01.06.1985 Будівництво зупинено 30.08.1988
Ігналіна-4 РБМК-1500 1380 МВт 1500 МВт Будівництво не починалося

Історія[ред. | ред. код]

Спочатку станцію планувалось будувати на білоруському березі озера Дрісвяти. Проте через невідповідність ґрунтів майданчик під будівництво було обрано на литовському березі в Ігналінському районі, за декілька кілометрів від межі з БРСР. Підготовчі роботи до будівництва Ігналінської АЕС почалися у 1974 році, а вже у 1975 було закладено перший камінь на місці майбутнього міста-супутника Снечкус (після відновлення незалежності місто було перейменовано на Висагінас).

Повномасштабні роботи по зведенню першого блоку АЕС були розпочаті в березні 1978 року, другого блоку — на початку 1980 року. На Ігналінській АЕС всього планувалося побудувати чотири енергоблоки з типом реакторів РБМК-1500 (на той момент найпотужнішим у світі енергетичним реактором). У 1983 почалося будівництво третього блоку АЕС, а 31 грудня того ж року був введено в дію перший енергоблок АЕС.

У 1986 році планувалося запустити другий блок, але через аварію на Чорнобильській АЕС всі роботи, пов'язані з пуском і налагодженням блоку, були перенесені на 1987 рік. Другий блок був запущений 31 серпня 1987 року.

Наприкінці 1987 року через протести екологічних організацій і у зв'язку з економічною кризою в СРСР було прийнято рішення про припинення будівництва третього енергоблоку Ігналінської АЕС і його консервацію. У 1989 роботи з будівництва третього енергоблоку були повністю зупинені, на той момент енергоблок був готовий на 60-70 %. У 2000-і роки будівлю недобудованого енергоблоку було демонтовано і розпродано по частинах.

У 1991 році Литва перейняла під свою юрисдикцію Ігналінську АЕС і стала 31 державою світу, що використовує ядерну енергію для виробництва електроенергії.

У рекордний для ядерної енергетики Литви 1993 рік на ІАЕС вироблено 12,26 млрд кВт•г електроенергії, що склало 88,1 % всієї виробленої електроенергії. Цей показник включений в Книгу рекордів Гіннесса [6]

19 лютого 2001 року Уряд Литовської Республіки, на вимогу ЄС, затвердив програму зупинки і подальшого виведення з експлуатації першого блоку Ігналінської АЕС.
На наприкінці грудня 2004 року перший блок було зупинено.
Другий енергоблок зупинили до кінця 2009 року.

У 2010 році почався демонтаж обладнання та систем станції.

Станом на кінець 2012 з одного реактора ще не було вивантажено ядерне паливо[7]

Виведення з експлуатації[ред. | ред. код]

Відключення другого реактора ІАЕС почалося у 20:00 за місцевим часом 31 грудня 2009 року, реактор було зупинено у 23:00. Таким чином, Литва повністю виконала свої зобов'язання перед Європейським союзом, згідно з прийнятими Литвою умовам входження в ЄС.[1]

У міру наближення цього терміну в Литві наростав рух за продовження терміну експлуатації. Останній референдум з продовження роботи АЕС був провалений через низьку явку виборців (менше 51 %), незважаючи на те, що майже 90 % прийшли на референдум висловилися за продовження роботи АЕС[8]Закриття станції призвело до зростання цін на електроенергію в Литві[9] і, як відзначають спостерігачі, викликало різке зростання залежності країни від енергетичних поставок з інших країн.

Програма виведення з експлуатації першого і другого блоку Ігналінської атомної електростанції фінансується коштами допомоги ЄС виведення з експлуатації Ігналінської АЕС, коштами Міжнародного фонду підтримки виведення з експлуатації ІАЕС, Фондом виведення з експлуатації Державного підприємства ІАЕС, спеціальними цільовими дотаціями, які виділяються самоврядуванню регіону Ігналінської АЕС з державного бюджету Литовської Республіки, підтвердженими загальними асигнуваннями відповідних міністерств, іншими державними інституціями, відповідальними за здійснення даної програми, та іншими джерелами[10]

На закриття Ігналінської атомної електростанції в 2014—2020 р виділена підтримка ЄС у розмірі 450,8 млн євро (1,556 млрд літів)[11]

У січні 2014 року на державному підприємстві Ігналінська АЕС працювало понад 2100 чоловік[12]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]