Ім'я рози

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Назва Ім'я рози
Ім'я рози
Автор Умберто Еко
Назва мовою оригіналу Il nome della rosa
Переклад Мар'яна Прокопович
Країна Італія Італія
Мова італійська
Жанр історичний роман, детектив
Видавництво
Публікація 1980
Публікація
українською мовою
2006
Сторінки 512
ISBN ISBN 0-15-144647-4

Ім'я рози або Ім'я троянди (італ. Il nome della rosa) — перший роман італійського письменника Умберто Еко, який відразу приніс йому світову славу.

Жанр твору можна охарактеризувати як історичний детектив, але в той же час в ньому піднімаються важливі проблеми епохи XIV століття, такі як погляд людини на релігію та науку. Українською роман переклала Мар'яна Прокопович.

Сюжет[ред.ред. код]

В основу роману «Ім'я рози» покладено історію розслідування ни­зки злочинів, що сталися у листопаді 1327 р. в одному з італійських монастирів. Дія роману триває сім днів, упродовж яких у монастирі сталися шість загадкових вбивств. Завдання розслідувати злочини покладено на колишнього інквізито­ра, філософа й інтелектуала, францисканського монаха Вільгельма Бескервільського, якого супроводжує його юний учень Адсо. Від імені Адса й ве­деться розповідь. Сюжет роману цілком може сприйматися як детективний, але сам автор ставиться до «кримінальної забарвленості» свого твору з певною іро­нією.

Фільм[ред.ред. код]

1986 р. за романом «Ім'я рози» режисером Жан-Жаком Анно був знятий однойменний фільм з Шоном Коннері у головній ролі

Поетика[ред.ред. код]

Роман являє собою втілення на практиці теоретичних ідей Умберто Еко про постмодерністські твори. Він включає кілька смислових пластів, доступних для різної читацької аудиторії. Для відносно широкої аудиторії «Ім'я троянди» - складно побудований детектив в історичних декораціях, для більш вузької - історичний роман з безліччю унікальних відомостей про епоху і частково декоративним детективним сюжетом, для ще більш вузької - філософсько - культурологічний роздум про відмінність середньовічного світогляду від сучасного, про природу і призначення літератури, її співвідношенні з релігією, про місце того й іншого в історії людства та про інші подібні проблеми.

Коло алюзій, які містяться в романі, виключно широке і ранжоване від загальнодоступних до зрозумілих лише фахівцям. Головний герой книги Вільгельм Баскервільскій, з одного боку, деякими своїми рисами вказує дечим на Вільяма Оккама, дечим на Ансельма Кентерберійського, з іншого - явно відсилає до Шерлока Холмса (користується його дедуктивним методом, прозваний за назвою одного з найбільш відомих текстів холмсіани , крім того, очевидна паралель між супутниками - Адсон і Ватсон). Його головний супротивник - сліпий монастирський бібліотекар Хорхе - складно влаштована пародія на образ класика постмодерністської літератури Хорхе Луїса Борхеса, який був директором національної бібліотеки Аргентини, а до старості осліп (крім того, Борхесу належить вражаючий образ цивілізації як «вавилонської бібліотеки» , з якої, можливо, і виріс весь роман Умберто Еко).

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]