Ансельм Кентерберійський

У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Ансельм.

Ансельм Кентерберійський
лат. Anselmus Cantuariensis фр. Anselme de Cantorbéry фр. Anselme d'Aoste
Основні відомості
Народження	1033  Аоста, Італія
Країна:	Англо-Нормандська монархія
Конфесія:	католицтво
Смерть:	21 квітня 1109 або 28 квітня 1109
Кентербері, Кентербері-Сітіd, Кент, Кент, Англія
Місце поховання:	Кентерберійський собор
Праці й досягнення
Рід діяльності:	клірик, викладач
Основні інтереси:	теологія, метафізика
Традиція/школа:	схоластика
Титул:	монах, абат, Архієпископ Кентерберійський
Значні ідеї:	онтологічний доказ буття Божого
Значні роботи:	Список Cur Deus homod, Monologiond, Proslogiond, De similitudinibusd, Questions for a dying mand, Meditationesd, De casu diabolid, De libertate arbitriid, De veritated, De incarnatione Verbid, De concordia praescientiae, praedestinationis nec non gratiae Dei cum libero arbitriod і Lettersd
Попередники:	Ланфранк, Арістотель
Послідовники:	Ансельм Ланський, Тома Аквінський, Георг Вільгельм Фрідріх Гегель
Медіафайли у Вікісховищі
Висловлюваня у Вікіцитатах

Святий Ансе́льм Кентербері́йський, Ансельм з Аости (лат. Anselmus Cantuariensis, італ. Anselmo d'Aosta, фр. Anselme d'Aoste, Anselme du Bec, Anselme de Cantorbéry; 1033–1109) — теолог і філософ італійського походження, бенедиктинець, архієпископ Кентерберійський з 1093 до 1109 року. Представник ранньої схоластики августинівського напрямку (вважається засновником схоластики), прихильник крайнього реалізму. Один з Вчителів Церкви.

Життєпис

Народився в місті Аоста, викладав у школах Нормандії, більшу частину життя провів у Англії.

Бачив у вірі передумову раціонального знання: «вірую, щоб розуміти», був противником номіналізму. Розвинув онтологічне доведення буття Бога із самого поняття Бога. У боротьбі між світською владою і папством за інвеституру захищав ідеї Григорія VII про верховенство пап над світськими державцями, за що його двічі виганяли з Англії у 1087—1100 та 1103—1106 роках.

Помер у м. Кентербері і похований у Кентерберійському соборі.

Вшанування

• У 1494 р. канонізований Папою Римським Олександром VI.
• Згадується в церковному календарі 21 квітня.
• У 1720 році визнаний Учителем Церкви.

Твори

• Monologion (1076)
• Proslogion (1077—1078)
• De grammatico (1080—1085)
• De veritate (1080—1085)
• De libertate arbitrii (1080—1085)
• De casu diaboli (1085—1090)
• Cur Deus Homo (1094—1098)
• Epistola de incarnatione Verbi
• De processione Spiritus Sancti (1101)
• De conceptu virginali et originali peccato
• De concordia praescientiae, et praedestinationis, et gratiae Dei cum libero arbitrio

Див. також

• Боротьба за інвеституру
• Питання про існування Бога
• Схоластика
• Credo, ut intelligam — вірую, щоб зрозуміти

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Средневековый мир в терминах, именах и названиях: словарь-справочник / Е. Д. Смирнова; Л. П. Сушкевич; В. А. Федосик. — Минск : Беларусь, 1999. — 383 с. — ISBN 985-01-0151-2. (рос.)

• Фокин А. Р., «Ансельм Кентерберийский [Архівовано 11 червня 2016 у Wayback Machine.]» // Православная энциклопедия. — Т.2. — С.480—482.(рос.)
• Ансельм Кентерберийский // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. Ia. — С. 823—824. (рос. дореф.)

Література

• Ансельм Кентерберійський // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін ; Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України. — Київ : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
• Арістова А. В. Ансельм Кентерберійський // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ансельм Кентерберійський