Географія Грузії
Географія Грузії | ||||
Тип | географія географічного місцерозташування[d] | |||
---|---|---|---|---|
Країна |
![]() | |||
![]() | ||||
Географія Грузії — Республіка Грузія знаходиться на північному заході Західної Азії, хоча багато хто її розміщує також на південному сході Східної Європи і займає центральну і західну частину Закавказзя. Межуе на півночі з Росією, на сході з Азербайджаном, на півдні з Вірменією і Туреччиною. На заході омивається Чорним морем. Загальна площа 69,7 тис. км².
Зміст
Назва[ред. | ред. код]
Українська назва країни Грузія (груз. საქართველო — Сакартвело; вірм. Վրաստան — Врастан), імовірно, походить від персько-арабського найменування грузин gurğ, ğurğ, який був сприйнятий хрестоносцями і паломниками до Святої Землі як Jorgania, Giorginia і пов'язаний з ім'ям Святого Георгія, який нібито був популярний серед грузин. У часи козаччини грузин називали гурджіями.
За другою теорією, назву Грузія виводять від грец. γεωργός («geōrgós») — землероби.
За іншою теорією, назва Грузія була запозичена в ХІ або ХІІ столітті з сирійської мови gurz-ān/gurz-iyān, арабської ĵurĵan/ĵurzan, що походить, через перське gurğ/gurğān, з давньоіранської — vrkān/waručān неясного походження. Подібний топонім існує в Прикаспії Ґорґан, що означає перською земля вовків. Таку ж етимологію, імовірно, має вірменське слово Врастан (Վիրք). Інший варіант, від топоніму Гурджистан (gurj — гірський і stān), що входив до складу Перської імперії.
Грузинська назва Сакартвело (საქართველო) означає місце/земля картвелів, тобто грузин.
Розташування[ред. | ред. код]
Крайні пункти[ред. | ред. код]
Геологія[ред. | ред. код]
Територія Грузії характеризується приналежністю до рухомого альпійського поясу земної кори зумовила на невеликій площі різку зміну інтенсивних неотектонічних височин та низин. Цими рухами створено контрастний рельєф країни і зрештою її різноманітні ландшафти з безліччю типів клімату, гідрології, режиму, ґрунтового покриву, рослинності і тваринного світу.
Корисні копалини[ред. | ред. код]
Рельєф[ред. | ред. код]
Північна частина республіки зайнята гірською системою Великого Кавказу (Кавкасіоні) з висотами до 4500-5000 м над рівнем моря. Вища точка — гора Шхара (5068 м). Трохи нижче Казбегі (5033 м). Кавказ відноситься до молодих складчастих систем (тобто тектонічні процеси тут не завершені). Велика частина узбережжя Грузії поволі опускається. В середньому занурення суші Колхідської низовини становить близько 13 см в сторіччя. Наголошується висока сейсмічність території (особливо на сході, землетруси до 5-7 балів).
У вододільній частині Центрального Кавказу знаходяться відомі перевали — Хрестовий (2384 м), Мамісонський (2829 м), Рокський (2996 м). Південну Осетію (Грузія) і Північну Осетію-Аланію (Росія) зв'язує Рокський транспортний тунель Кавказької перевальної автомобільної дороги. Всього через Кавказький хребет ведуть дві автомобільні дороги — Транскавказька і Військово-грузинська. Третій шлях — узбережжя Чорного моря — після грузино-абхазької війни практично закритий.
Для високогірної частини країни характерні льодовики, на заході — карстові явища, а на сході — молоді вулканічні форми.
У Грузії знаходиться найглибша (1370 м) на території колишнього СРСР печера-прірва Сніжна на Бзибському хребті. Сніг і лід в ній зустрічаються на глибині 200 м. Широко відома Новоафонськая печера в Абхазії, яка до грузино-абхазької війни користувалася популярністю серед туристів. Це щонайдовша (3285 м) і найбільша за площею (49 565 м²) печера. Всього на хребтах Великого Кавказу знайдено близько 500 печер.
На півдні країни — хребти Малого Кавказу (висоти до 2850 м). Між Великим і Малим Кавказом — Колхідська низовина, що має форму трикутника з основою, зверненою до Чорного моря, а на сході — Іверійська западина, де тече річка Кура (Мткварі). Колхідська низовина нахилена на захід. У приморській смузі вона ледве підноситься над рівнем моря, а на сході поступово підвищується до 150 м, поки не упирається в гранітний хребет, що сполучає Великий і Малий Кавказ і що є вододілом між басейнами Чорного і Каспійського моря.
На крайньому півдні Грузії розташовується Південно-грузинське (Джавахетське) вулканічне нагір'я, для якого характерні лавові плато, ланцюги вулканів і каньйоноподібні ущелини річок. Вища точка нагір'я — гора Діді-абулі, 3301 м.
Узбережжя[ред. | ред. код]
Берегова лінія Чорного моря (308 км), відрізняється рівними рисами. Описуючи плавну дугу, берег позбавлений значних заток і півостровів.
Клімат[ред. | ред. код]
Грузія лежить на кордоні напіввологого Середземномор'я, аридної безстічної Арало-каспійської западини і континентальних Передньозіатських нагір'їв. Клімат Грузії в цілому перехідного типу від субтропічного до помірного, з безліччю відхилень. Так, наприклад, вологий субтропічний клімат Колхідської низовини від берега Чорного моря до висоти 500–600 м характеризується унікальними рисами: найтеплішою зимою (3-6°С), найменшою річною амплітудою температур (17-21°С) і великою кількістю атмосферних опадів (1200–2800 мм). Морози нижче —5°С бувають тільки в окремі роки і викликаються вторгненням арктичних повітряних мас. Для даного регіону характерні сильні, нерідко тривалі східні вітри типу фьонів.
Гідрографія[ред. | ред. код]
Льодовики[ред. | ред. код]
Всього в Грузії понад 600 льодовиків з сумарною площею 520 км². Найбільш крупні льодовики розташовані в Сванетії.
Річки[ред. | ред. код]
У Грузії налічується 25 075 річок загальною протяжністю 54,768 км. Найбільша річка східної Грузії — Мткварі, з її численними притоками (Потсхові, Діді Ляхві, Арагві, Іорі, Алазані, Паравані, Алгеті і Храмі), що впадає в Каспійське море. Найбільша річка західної Грузії — Ріоні з притоками (Цхеніцкалі, Техура і Квіріла). Також до значних річок відносять Інгурі, Кодорі, Аджарісцкалі, Корохі і Хобі. Всі річки західної Грузії відносяться до басейну Чорного моря.
Озера[ред. | ред. код]
У Грузії більше 850 озер, проте їх загальна площа не перевищує 170 км². Найбільші за площею — озера Паравані (37 км²) і Паліастомі (17,3 км²) найглибші — Ріца (116 м) і Амткелі (72 м).
Ґрунтові води[ред. | ред. код]
Ґрунти[ред. | ред. код]
У ґрунтовому плані Грузія підрозділяється 3 ґрунтові округи:
- Західний. Для цього округу характерні зони рівнинних болотяних і підзолистих (Plintusol) ґрунтів, червоноземів і жовтих (Feralsol) ґрунтів передгір'їв, гірських лісових і лугових ґрунтів.
- Східний. У цьому окрузі основними ґрунтовими типами є каштанові і чорноземні ґрунти (у степовій зоні) і гідроморфні каштанові ґрунти в напівпустелі Елдарі і південній частині узвишшя Іорі. Великі площі в степовій зоні Східної Грузії зайняті гумусно-карбонатними (Mollisol) ґрунтами (долини Самгорі, Ширакі і Крцаніси, адміністративний округ Марнеулі тощо). Солоні ґрунти (солончаки і солонці) широко поширені в долинах Тарібана-Натбеурі, Марнеулі і Гардабані, а так само в Елдарі.
- Південний. У цьому окрузі загалом представлені гірські і рівнинні чорноземи, а так само гірсько-лучні ґрунти. У західній частині округи є алювіальні карбонатні, гірські глеєві, в лісовій зоні — бурі лісові ґрунти.
Рослинність[ред. | ред. код]
У Грузії можна знайти такі унікальні екосистеми як Колхідські полідомінантні ліси з вічнозеленим підліском, субальпійське криволісся, ліси на затоплюваних територіях, альпійські луки, екосистеми печер і каньйонів, хвойні і листопадні ліси, аридні світлі ліси, степи. Колхіда є однією з рефугіумів, в якому ще збереглася багата дендрофлора третинного періоду: 88 видів дерев і чагарників.
Тваринний світ[ред. | ред. код]
Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]
Діяльність людини у відносно недавньому минулому викликала драматичні зміни природних екосистем Грузії. Площі, вкриті лісовою і семіаридною рослинністю значно скоротилися, відповідно, площі, зайняті другорядними луками і сільськогосподарськими угіддями, навпаки, збільшилися. Більш ніж три чверті Колхідської низовини і прилеглі підніжжя пагорбів повністю змінилися, в основному, завдяки осушенню заболочених територій.
Охорона природи[ред. | ред. код]
Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]
Порівняно з відносно невеликою площею в Грузії є велика кількість різноманітних екосистем, що обумовлене складною топографією, кліматичними умовами і географічним положенням в цілому. Територія Грузії розподіляється між 4 біогеографічними регіонами:
- Східним Середземноморським,
- Північним Бореальним,
- Ірано-Туранським,
- Колхідським.
Сильно пересічений рельєф і складна конфігурація гірських хребтів забезпечують географічну і екологічну ізоляцію екосистем Грузії. Унаслідок кліматичних відмінностей між східною і західною частинами, значно варіюється і висотна поясна. У Західній Грузії є тільки п'ять висотних зон: лісова (нижче 1900 м), субальпійська (1900–2500 м), альпійська (2500-3100 м), субнівальна (3100-3600 м) і нівальна (понад 3600 м); тоді як в Східній Грузії — сім: напівпустель, сухих долин і світлого лісу (150–600 м), лісова (600–1900 м), субальпійська (1900–2500 м), альпійська (2500-3000 м), субнівальна (3000-3500 м) і нівальна (понад 3500 м).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
Посилання[ред. | ред. код]
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Географія Грузії |
|