Географія Грузії

Географія Грузії

Тип	географія географічного місцерозташування
Країна	Грузія
Географія Грузії на Вікісховищі

Світлина з космосу

Карта Грузії

Географія Грузії — Республіка Грузія знаходиться на південному сході Європи і займає центральну і західну частину Закавказзя. Межуе на півночі з Росією, на сході з Азербайджаном, на півдні з Вірменією і Туреччиною. На заході омивається Чорним морем. Загальна площа 69,7 тис. км².

Назва

Українська назва країни Грузія (груз. საქართველო — Сакартвело; вірм. Վրաստան — Врастан), імовірно, походить від персько-арабського найменування грузин gurğ, ğurğ, який був сприйнятий хрестоносцями і паломниками до Святої Землі як Jorgania, Giorginia і пов'язаний з ім'ям Святого Георгія, який нібито був популярний серед грузин. У часи козаччини грузин називали гурджіями.

За другою теорією, назву Грузія виводять від грец. γεωργός («geōrgós») — землероби.

За іншою теорією, назва Грузія була запозичена в ХІ або ХІІ столітті з сирійської мови gurz-ān/gurz-iyān, арабської ĵurĵan/ĵurzan, що походить, через перське gurğ/gurğān, з давньоіранської — vrkān/waručān неясного походження. Подібний топонім існує в Прикаспії Ґорґан, що означає перською земля вовків. Таку ж етимологію, імовірно, має вірменське слово Врастан (Վիրք). Інший варіант, від топоніму Гурджистан (gurj — гірський і stān), що входив до складу Перської імперії.

Грузинська назва Сакартвело (საქართველო) означає місце/земля картвелів, тобто грузин.

Геологія

Територія Грузії характеризується приналежністю до рухомого альпійського поясу земної кори зумовила на невеликій площі різку зміну інтенсивних неотектонічних височин та низин. Цими рухами створено контрастний рельєф країни і зрештою її різноманітні ландшафти з безліччю типів клімату, гідрології, режиму, ґрунтового покриву, рослинності і тваринного світу.

Рельєф

Топографічна карта Грузії

Північна частина республіки зайнята гірською системою Великого Кавказу (Кавкасіоні) з висотами до 4500-5000 м над рівнем моря. Вища точка — гора Шхара (5068 м). Трохи нижче Казбегі (5033 м). Кавказ відноситься до молодих складчастих систем (тобто тектонічні процеси тут не завершені). Велика частина узбережжя Грузії поволі опускається. В середньому занурення суші Колхідської низовини становить близько 13 см в сторіччя. Наголошується висока сейсмічність території (особливо на сході, землетруси до 5-7 балів).

У вододільній частині Центрального Кавказу знаходяться відомі перевали — Хрестовий (2384 м), Мамісонський (2829 м), Рокський (2996 м). Південну Осетію (Грузія) і Північну Осетію-Аланію (Росія) зв'язує Рокський транспортний тунель Кавказької перевальної автомобільної дороги. Всього через Кавказький хребет ведуть дві автомобільні дороги — Транскавказька і Військово-грузинська. Третій шлях — узбережжя Чорного моря — після грузино-абхазької війни практично закритий.

Для високогірної частини країни характерні льодовики, на заході — карстові явища, а на сході — молоді вулканічні форми.

У Грузії знаходиться найглибша (1370 м) на території колишнього СРСР печера-прірва Сніжна на Бзибському хребті. Сніг і лід в ній зустрічаються на глибині 200 м. Широко відома Новоафонськая печера в Абхазії, яка до грузино-абхазької війни користувалася популярністю серед туристів. Це щонайдовша (3285 м) і найбільша за площею (49 565 м²) печера. Всього на хребтах Великого Кавказу знайдено близько 500 печер.

На півдні країни — хребти Малого Кавказу (висоти до 2850 м). Між Великим і Малим Кавказом — Колхідська низовина, що має форму трикутника з основою, зверненою до Чорного моря, а на сході — Іверійська западина, де тече річка Кура (Мткварі). Колхідська низовина нахилена на захід. У приморській смузі вона ледве підноситься над рівнем моря, а на сході поступово підвищується до 150 м, поки не упирається в гранітний хребет, що сполучає Великий і Малий Кавказ і що є вододілом між басейнами Чорного і Каспійського моря.

На крайньому півдні Грузії розташовується Південно-грузинське (Джавахетське) вулканічне нагір'я, для якого характерні лавові плато, ланцюги вулканів і каньйоноподібні ущелини річок. Вища точка нагір'я — гора Діді-абулі, 3301 м.

Узбережжя

Берегова лінія Чорного моря (308 км), відрізняється рівними рисами. Описуючи плавну дугу, берег позбавлений значних заток і півостровів.

Клімат

Грузія лежить на кордоні напіввологого Середземномор'я, аридної безстічної Арало-каспійської западини і континентальних Передньозіатських нагір'їв. Клімат Грузії в цілому перехідного типу від субтропічного до помірного, з безліччю відхилень. Так, наприклад, вологий субтропічний клімат Колхідської низовини від берега Чорного моря до висоти 500–600 м характеризується унікальними рисами: найтеплішою зимою (3-6°С), найменшою річною амплітудою температур (17-21°С) і великою кількістю атмосферних опадів (1200–2800 мм). Морози нижче —5°С бувають тільки в окремі роки і викликаються вторгненням арктичних повітряних мас. Для даного регіону характерні сильні, нерідко тривалі східні вітри типу фьонів.

Гідрографія

Льодовики

Всього в Грузії понад 600 льодовиків з сумарною площею 520 км². Найбільш крупні льодовики розташовані в Сванетії.

Річки

У Грузії налічується 25 075 річок загальною протяжністю 54,768 км. Найбільша річка східної Грузії — Мткварі, з її численними притоками (Потсхові, Діді Ляхві, Арагві, Іорі, Алазані, Паравані, Алгеті і Храмі), що впадає в Каспійське море. Найбільша річка західної Грузії — Ріоні з притоками (Цхеніцкалі, Техура і Квіріла). Також до значних річок відносять Інгурі, Кодорі, Аджарісцкалі, Корохі і Хобі. Всі річки західної Грузії відносяться до басейну Чорного моря.

Озера

У Грузії більше 850 озер, проте їх загальна площа не перевищує 170 км². Найбільші за площею — озера Паравані (37 км²) і Паліастомі (17,3 км²) найглибші — Ріца (116 м) і Амткелі (72 м).

Ґрунти

У ґрунтовому плані Грузія підрозділяється 3 ґрунтові округи:

• Західний. Для цього округу характерні зони рівнинних болотяних і підзолистих (Plintusol) ґрунтів, червоноземів і жовтих (Feralsol) ґрунтів передгір'їв, гірських лісових і лугових ґрунтів.
• Східний. У цьому окрузі основними ґрунтовими типами є каштанові і чорноземні ґрунти (у степовій зоні) і гідроморфні каштанові ґрунти в напівпустелі Елдарі і південній частині узвишшя Іорі. Великі площі в степовій зоні Східної Грузії зайняті гумусно-карбонатними (Mollisol) ґрунтами (долини Самгорі, Ширакі і Крцаніси, адміністративний округ Марнеулі тощо). Солоні ґрунти (солончаки і солонці) широко поширені в долинах Тарібана-Натбеурі, Марнеулі і Гардабані, а так само в Елдарі.
• Південний. У цьому окрузі загалом представлені гірські і рівнинні чорноземи, а так само гірсько-лучні ґрунти. У західній частині округи є алювіальні карбонатні, гірські глеєві, в лісовій зоні — бурі лісові ґрунти.

Рослинність

У Грузії можна знайти такі унікальні екосистеми як Колхідські полідомінантні ліси з вічнозеленим підліском, субальпійське криволісся, ліси на затоплюваних територіях, альпійські луки, екосистеми печер і каньйонів, хвойні і листопадні ліси, аридні світлі ліси, степи. Колхіда є однією з рефугіумів, в якому ще збереглася багата дендрофлора третинного періоду: 88 видів дерев і чагарників.

Стихійні лиха та екологічні проблеми

Діяльність людини у відносно недавньому минулому викликала драматичні зміни природних екосистем Грузії. Площі, вкриті лісовою і семіаридною рослинністю значно скоротилися, відповідно, площі, зайняті другорядними луками і сільськогосподарськими угіддями, навпаки, збільшилися. Більш ніж три чверті Колхідської низовини і прилеглі підніжжя пагорбів повністю змінилися, в основному, завдяки осушенню заболочених територій.

Фізико-географічне районування

Порівняно з відносно невеликою площею в Грузії є велика кількість різноманітних екосистем, що обумовлене складною топографією, кліматичними умовами і географічним положенням в цілому. Територія Грузії розподіляється між 4 біогеографічними регіонами:

• Східним Середземноморським,
• Північним Бореальним,
• Ірано-Туранським,
• Колхідським.

Сильно пересічений рельєф і складна конфігурація гірських хребтів забезпечують географічну і екологічну ізоляцію екосистем Грузії. Унаслідок кліматичних відмінностей між східною і західною частинами, значно варіюється і висотна поясна. У Західній Грузії є тільки п'ять висотних зон: лісова (нижче 1900 м), субальпійська (1900–2500 м), альпійська (2500-3100 м), субнівальна (3100-3600 м) і нівальна (понад 3600 м); тоді як в Східній Грузії — сім: напівпустель, сухих долин і світлого лісу (150–600 м), лісова (600–1900 м), субальпійська (1900–2500 м), альпійська (2500-3000 м), субнівальна (3000-3500 м) і нівальна (понад 3500 м).

Див. також

• Гідрогеологія Грузії
• Сейсмічність Грузії

Література

• Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.