Агті Карьялайнен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Агті Карьялайнен
фін. Ahti Karjalainen
Агті Карьялайнен
42-й і 48-й прем'єр-міністр Фінляндії
15 липня 1970 — 29 жовтня 1971
Попередник Теуво Аура
Наступник Теуво Аура
13 квітня 1962 — 18 грудня 1963
Попередник Мартті Мієттунен
Наступник Рейно Легто
34-й, 36-й і 41-й Міністр закордонних справ Фінляндії
4 вересня 1972 — 13 червня 1975
Попередник Калеві Сорса
Наступник Олаві Маттіла
12 вересня 1964 — 14 травня 1970
Наступник Вяйньо Лескінен
19 червня 1961 — 13 квітня 1962
Попередник Вієно Сукселайнен
Наступник Велі Мерікоскі
Народився 10 лютого 1923(1923-02-10)[1][2][…]
Hirvensalmid, Південна Савонія, Агентство регіонального управління Східної Фінляндііd, Фінляндія
Помер 7 вересня 1990(1990-09-07)[2][3][4] (67 років)
Гельсінкі, Фінляндія[5]
Похований Гієтаніємі
Відомий як політик, дипломат, банкір
Громадянство Фінляндія Фінляндія
Національність фін
Освіта Гельсінський університет (1959)
Політична партія Фінляндський центр
Діти Kukka-Maaria Karjalainend
Нагороди
орден Дружби народів

Агті Карьялайнен (фін. Ahti Kalle Samuli Karjalainen; 10 лютого 1923, Hirvensalmid, Південна Савонія, Фінляндія7 вересня 1990, Гельсінкі, Фінляндія) — фінський політичний діяч, 42-й і 48-й прем'єр-міністр Фінляндії в 19621963, 19701971, 34-й, 36-й і 41-й Міністр закордонних справ Фінляндії. Вважається одним з найвпливовіших політиків у післявоєнній історії Фінляндії.

Життєпис[ред. | ред. код]

42-й і 48-й прем'єр-міністр Фінляндії; 34-й, 36-й і 41-й Міністр закордонних справ Фінляндії.

Народився у сім'ї фермерів. Під час Зимової війни, у віці 16 років, пішов волонтером у радіорозвідку.

У 1946 отримав ступінь бакалавра у галузі політології факультету соціальних наук університету Гельсінкі, у 1959 — ступінь доктора політології.

У 1950 призначений особистим секретарем прем'єр-міністра Урго Кекконена. На цій посаді залишався наступні 6 років, доки Кекконен не став президентом Фінляндії.

На президентських виборах 1962, 1968 і 1978 очолював колегію вибірників.

В кінці 1970-х погіршилися його відносини з президентом Кекконеном, який почав бачити в Карьялайнені конкурента і крім того той ще у 1972 пропонував обмежити президентський мандат чотирма роками.

У 1977 в результаті внутрішньополітичних інтриг на адресу політика прозвучали звинувачення, що він вступив у змову з керівництвом Совєцького Союзу, щоб зайняти президентський пост. Однак в 1981 його відносини з президентом Кекконеном покращилися і він навіть розглядався в якості нового прем'єр-міністра країни. Раптова хвороба і відставка президента Кекконена відкрила боротьбу за пост глави держави. Карьялайнен розглядався в якості основного наступника, але несподівано програв партійне голосування.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Агті Карьялайнен (Люди і події) // Новое время. — М., 1960. — № 50. — С. 29.
  • Miehen ikä  : Ahti Karjalainen 50-vuotias (toim. Martti Rahunen) 1973
  • Kotimaani ompi Suomi  : Mietteitä ja muistelmia тисячі дев'ятсот вісімдесят одна
  • Lasse Kangas: Ahti Karjalainen tasavallan kakkosena тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири
  • Ahti Karjalainen-Jukka Tarkka: Presidentin ministeri  : Ahti Karjalaisen ura Urho Kekkosen Suomessa 1989
  • Aikoja ja tapauksia Ahti Karjalaisen elämästä 1997
  • Jukka Seppinen: Ahti Karjalainen  : Poliittinen elämäkerta +1997
  • Kukka-Maaria Karjalainen: Isä 1998