Альбрехт Валленштейн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Альбрехт Валленштейн
Wallenstein Reiterbild.JPG
Валленштейн, герцог Фрідладський, гравюра 1625 року
Народився 24 вересня 1583(1583-09-24)
Германіце
Помер 25 лютого 1634(1634-02-25) (50 років)
Хеб
Місце народження Германіце
Місце смерті Хеб
Приналежність Священна Римська Імперія
Роки служби 16171634
Нагороди
Кавалер ордена Золотого руна

А́льбрехт Венцель Ойзебіус фон Ва́льдштейн, відоміший як Валленштейн (нім. Albrecht Wenzel Eusebius von Waldstein, чеськ. Albrecht z Valdštejna; *24 вересня 1583 — †25 лютого 1634) — герцог Фридландський та Мекленбурзький, князь Саганський, генералісимус, один з головнокомандувачів військ Священної Римської Імперії під час Тридцятилітньої війни (16181648).

Походження[ред.ред. код]

Народився в родині дрібного шляхтича в Германічах у Чехії. Закінчив єзуїтський колегіум в Оломоуці. В 1599 розпочав навчання в лютеранському університеті в Альдорфі, затим в університетах Болоньї і Павії. Після завершення навчання вступив до армії Рудольфа II в Угорщині, служив під керівництвом Джорджіо Басти. У 1606 році повернувся до Чехії і одружився з Лукрецією Нікоші фон Ландек, підстаркуватою, проте дуже багатою вдовою. Після її смерті 1614 року успадкував маєтки в Моравії. Спадщина дозволила йому створити і екіпірувати кавалерійський загін у 200 шабель, з яким він у 1617 році найнявся на службу до герцога Штірії, майбутнього короля Чехії і імператора Фердинанда II Габсбурга, який саме воював з Венецією. Того ж року він знову одружується, його дружиною стає Ізабелла Катерина — дочка графа Гарраха.

Початок кар'єри[ред.ред. код]

Від самого початку тридцятирічної війни Валленштейн виступив на боці імператора. Після захоплення його маєтків повстанцями, втікає до Відня, забравши з собою значну суму грошей.

Генералісимус Альбрехт фон Валленштейн

Самостійно організував загін важко озброєної кавалерії і під командування Бюкуа вирізнився в битвах проти загонів графа Мансфельда і армії Бетлена Габора в Моравії. Після битви на Білій Горі повернув собі маєтки і зайняв частину земель протестантських дворян. Його нові володіння охопили значну територію в північній Чехії. Вони були названі Фрідландом. Після серії воєнних перемог в 1622—1625 роках Валленштейн отримав титул герцога Фрідландського.

Створення армії[ред.ред. код]

В 1626 Валленштейн запропонував імператору Фердинанду утворення армії, яка буде боротись з протестантами в Священній Римській Імперії і стала б противагою до армії Католицької Ліги, на чолі з графом Тіллі.

Альбрехт фон Валленштейн

При цьому армія не потребувала фінансування від імператора — Валленштейн запропонував фінансувати її за рахунок контрибуцій з захоплених територій. Цивільне населення під загрозою використання військової сили примушували сплачувати величезні суми, за які власне і утримувались загони Валленштейна. Його військові загони перебували на самофінансуванні, чи як тоді говорили: «війна годувала війну». Репутація вдалого полководця дозволила йому швидко зібрати 30 000 солдат, а за короткий період часу наростити армію до 50 000.

Вже наступного року армія Валленштейна і армія Тіллі вели війну проти протестантських загонів Мансфельда. Після розгрому Мансфельда в битві при Дессау Валленштейн в 1627 очистив Сілезію. Викупив в імператора князівство Саган. Далі прилучився до Тіллі, який саме воював з Крістіаном IV Данським, за що отримав князівство Мекленбург. Його попередні власники були вигнані за допомогу данському королю.

В 1628 Валленштейна спіткала невдача — йому не вдалося оволодіти Штральзундом, який отримав допомогу від шведів і данців. Імперські війська не змогли закріпитись на узбережжі Балтики. Валленштейну ще вдалося нанести данцям поразку в битві під Волгастом 12 серпня 1628 року, але ситуація почала змінюватись на гірше для прихильників імператора. Після оголошення Фердинандом II едикту про реституцію до війни вступила Швеція.

Опала[ред.ред. код]

Гороскоп Валленштейна, складений Йоганом Кеплером

Перемоги Валенштейна і реквізиції його армії створили йому безліч ворогів. Імператор запідозрив його в планах захоплення влади над Священною Римською Імперією, а його радники радили чим швидше прибрати Валленштейна з армії. У вересні 1630 року імператор підписав відповідний наказ, Валленштейн передав армію під командування Тіллі, і виїхав в свої маєтки у Фрідланд.

Вже невдовзі імператор змушений був просити допомоги у Валленштейна. Перемоги Густава II Адольфа над Тіллі під Брейтенфельдом у 1631 році, і в битві на Рейні в 1632 році, захоплення Мюнхена і практично всієї Чехії, загибель Тіллі, все це вимагало рішучих дій. Імператор звернувся по допомогу до Валленштейна.

Повернення[ред.ред. код]

Битва під Лютценом, 16 листопада 1632

На весні 1632 року Валленштейн організував нову армію, вибив загони саксонців з Чехії і рушив проти шведів. Йому вдалось на якийсь час заблокувати армію Густава Адольфа в Нюрнберзі, але вже в листопаді імперська армія Валленштейна програла битву під Лютценом. Валленштейн відійшов зимувати в Чехію.

Під час кампанії 1633 року Валленштейн намагався не вести активних бойових дій. Вже в той час вів переговори про перехід на бік протестантів, вважаючи Едикт про реституцію помилкою Фердинанда.

Валленштейн ставив за мету добитись миру в імперії в інтересах єдності усіх німців. До своїх планів намагався втягнути Саксонію, Бранденбург, Швецію і Францію, проте розуміння з їхнього боку не знайшов. В тій ситуації, побоюючись втратити вплив при імператорському дворі, активізував бойові дії і в листопаді 1633 року завдав шведам і саксонцям поразки в битві під Стенау. І знову вступив в переговори з протестантами. В грудні знову перейшов на зимівлю в Чехію. Тимчасом у Відні росли побоювання, що Валленштейн зрадить, і імператор шукав способів як його позбутися. Сам Валленштейн, усвідомлюючи небезпеку, почувався доволі впевнено, переконаний у відданості армії.

Загибель[ред.ред. код]

Убивство Валленштейна в Егері, гравюра XVII століття

24 січня 1634 імператор підписав таємний указ, яким усував Валленштейна від командування, а 18 лютого звинуватив його у зраді. Укази було опубліковано в Празі. Втративши командування над армією, Валленштейн 23 лютого з відданими офіцерами тікає в Егер (нині місто Хеб, Чехія), сподіваючись зустріти там шведів. Проте вони не пішли з ним на переговори. Після прибуття в Егер Валленштейна зарубали підкуплені офіцери особистої охорони.

Тіло Валленштейна спочатку поховали в Штрібрі, в 1636 році перепоховали в костелі в Вальдицях, а в 1785 року ще раз перепоховали в Мніхових Градищах (чеськ. Mnichovo Hradiště).

Під час Другої світової в складі німецької армії воювала дивізія Waffen-SS Wallenstein.

Нині одна з дивізій чеської армії носить ім'я Valdštejn.

Література[ред.ред. код]

  • Алексеев В. М. Тридцатилетняя война. Л., 1961.
  • История Европы. От средневековья к новому времени. М., 1993. Т.3.
  • Шиллер И. К. История Тридцатилетней войны. Собр. соч. в 8 тт. М., 1957, т.5.
  • Benecke, G. Germany in the Thirty Years War. 1978.
  • Janachek J. Valdstein a jeho doba. Pr., 1978.
  • Kalista Z. Valdštejn : historie odcizení a snu. Praha : Vyšehrad, 2002.
  • Kavka F. Bila hora a ceske dejiny. Pr., 1962.
  • Kollmann J. Valdštejn a evropská politika 1625—1630 : historie 1. generalátu. Praha : Academia, 1999.
  • Morávek J. Valdštejnův Jičín : Příspěvek k dějinám barokního stavitelství v Čechách. Praha : Jan Štenc, 1946.
  • Hojda, Zdeněk: Albrecht Václav Eusebius z Valdštejna, mezníky života, in: HORYNA, MOJMÍR a kol.: Valdštejnský palác. Praha 2002
  • Hellmut Diwald. Wallenstein. Eine Biographie. Ullstein TB-Verlag, Berlin 1987, ISBN 3-548-27550-8.
  • Hans-Christian Huf. Mit Gottes Segen in die Hölle. List, Berlin 2004, ISBN 3-548-60500-1.
  • Golo Mann. Wallenstein. Sein Leben. S. Fischer, Frankfurt am Main 1971 ISBN 3-10-047903-3.
  • Josef Polišenský und Josef Kollmann: Wallenstein — Feldherr des Dreißigjährigen Krieges. Böhlau, Köln 1997, ISBN 3-412-03497-5.
  • Peter Milger. Der Dreißigjährige Krieg. Gegen Land und Leute. Niedernhausen 2001, ISBN 3-572-01270-8.
  • Pekař J. Valdštejn : 1630—1634 : (Dějiny valdštejnského spiknutí). 2 díly. Praha : Melantrich, 1933 a 1934.
  • Polišenský J. Valdštejn : ani císař, ani král. Praha : Academia, 2001.
  • Polisensky J. Tricetiletna valka a europska krize 17. stoleti. Pr., 1970.
  • Sindelar B. Vestfalsky mir a ceska otazka. Pr., 1968.
  • Cicely Veronica Wedgwood: Der 30-jährige Krieg. 8. Auflage, München 1995, ISBN 3-471-79210-4.

Посилання[ред.ред. код]