Альмагест

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Альмаге́ст (араб. аль-Маджісті‎, лат. Almagestum, грец. Μεγιστη Συνταξις — «Велика побудова») — назва основного твору старогрецького астронома Птолемея, написаного в середині 2 ст..

В «Альмагесті» зібрано астрономічні теорії древніх греків, результати досліджень самого Птолемея і вміщено зоряний каталог Гіппарха, доповнений Птолемеєм до 1022 зір[1] — найдавніший, що дійшов до нас. Також в «Альмагесті» викладено Птолемейову геоцентричну систему світу, математичну теорію руху планет навколо нерухомої Землі, яка дозволяла обчислювати їх розташування на небосхилі із високою точністю. Теорія була панівною до 16 ст. тобто майже півтори тисячі років. Лише в 16 столітті вона почала витіснятись геліоцентричною системою світу Коперника.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Альмагест» // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів: ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 19. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031)

Література[ред.ред. код]