Анаксімандр
| Анаксімандр | ||||
|---|---|---|---|---|
| Ἀναξίμανδρος | ||||
| Західна філософія | ||||
 |
||||
| Народження | 610 до н. е. Мілет, Стародавня Греція[1][2] |
|||
| Смерть | 546 до н. е. Мілет |
|||
| Знання мов |
принаймні: |
|||
| Діяльність | ||||
| Школа / Традиція | іонічна філософія, мілетська школа, натуралізм | |||
| Основні інтереси | метафізика, астрономія, геометрія, географія | |||
| Значні ідеї | апейрон | |||
| Вплинув | Анаксимен, Піфагор | |||
| Літературний напрям | Досократики і Мілетська школа | |||
| Зазнав впливу | ||||
| Вчителі | Фалес[3][2] | |||
| Відомі студенти | Піфагор і Анаксімен[4] | |||
| Історичний період | досократівська філософія | |||
|
|
||||
| Анаксімандр у Вікісховищі? | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах |
||||
Анаксімáндр (дав.-гр. Αναξιμανδρος, близько 610 до н. е.— 546 до н. е.) — старогрецький математик, астроном і філософ. Уявляв Землю у вигляді циліндра, оточеного небесною сферою.
Анаксимандр — представник мілетської школи. Розвиваючи матеріалізм Фалеса, він вважав за першооснову нескінченну, невизначену матерію — «апейрон». Виявом стихійної діалектики Анаксимандра є вчення про походження і загибель незліченних світів. Одним з перших, хоч і в наївній формі, він дав природничо-історичне пояснення утворення світу і походження людини від тварини, завдавши цим удару релігійному світоглядові.
Анаксимандр здійснив першу спробу створення систематичного курсу для викладання геометрії.
Космологія[ред. • ред. код]
У класичну епоху виникла геоцентрична система світу, згідно з якою в центрі сферичного Всесвіту знаходиться нерухома куляста Земля і видимий добовий рух небесних світил є відображенням обертання Космосу навколо світової осі. Її предтечею є Анаксімандр Мілетський. У його системі світу містилися три революційних моменти: плоска Земля розташована без будь-якої опори, шляхи небесних тіл є цілими колами, небесні тіла знаходяться на різних відстанях від Землі[6]. Ще далі пішов Піфагор, який припустив, що Земля має форму кулі. Ця гіпотеза спочатку викликала великий опір; так, серед її супротивників були знамениті філософи іонийського напряму Анаксагор, Емпедокл, Левкіпп, Демокріт. Однак після її підтримки Парменідом, Платоном, Евдоксом і Аристотелем вона стала основою всієї математичної астрономії та географії.
Якщо Анаксімандр вважав зірки розташованими найближче до Землі (далі слідували Місяць і Сонце), то його учень Анаксімен вперше припустив, що зірки найбільш далекими від Землі об'єктами, закріпленими на зовнішній оболонці Космосу. Виникла думка (вперше, ймовірно, у Анаксімена або піфагорійців), що період обертання світила по небесній сфері зростає із збільшенням його відстані від Землі. Таким чином, порядок розташування світил опинявся таким: Місяць, Сонце, Марс, Юпітер, Сатурн, зірки. Сюди не включені Меркурій і Венера, тому що період їх обігу по небесній сфері дорівнює одному року, як і у Сонця. Аристотель і Платон поміщали ці планети між Сонцем і Марсом. Аристотель обґрунтовував це тим, що жодна з планет ніколи не затуляла собою Сонце і Місяць, хоча зворотне (покриття планет Місяцем) спостерігалося неодноразово.
Вклад у географію[ред. • ред. код]
Познайомив давніх греків з гномоном — це запозичення з Вавилонії. Першим накреслив карту світу з використанням масштабу, в центрі якої була Греція, яку оточували землі Європи і Азії, що були тоді відомі. Карта мала форму кола, весь суходіл був оточений океаном. Вважав, що десь на півночі повинні бути високі гори, за якими Сонце і повертає на схід. Тінь, що відкидають ці гори, і створюють феномен ночі. Використовував поняття Європа («Ереб» — ассирійський захід) та Азія («Ассу» — ассирійський схід), межа між ними — по р. Ріоні (на Кавказі) або по р. Танаїс (Сіверський Донець та Нижній Дон).
Див. також[ред. • ред. код]
- 6006 Анаксимандр — астероїд, названий на честь філософа.
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Анаксимандр // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — Санкт-Петербург: Брокгауз—Ефрон, 1890. — Т. Iа. — С. 692–693.
- ↑ а б в г д Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 87. — ISBN 978-2-221-06888-5
- ↑ Dictionnaire des philosophes antiques I, He's very mandilon // Dictionnaire des philosophes antiques / R. Goulet — Paris: Centre national de la recherche scientifique, 1994. — P. 192.
- ↑ Любкер Ф. Anaximenes // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, Л. А. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — Санкт-Петербург: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 86.
- ↑ Couprie, 2011
- ↑ DL Couprie, Anaximander (c.610-546 BCE).
Література[ред. • ред. код]
- Анаксимандр // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (голова редколегії) та ін. ; Л. В. Озадовська, Н. П. Поліщук (наукові редактори) ; І. О. Покаржевська (художнє оформлення). — Київ : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Laertius, Diogenes. «Life of Anaximander».(англ.)
- Досократики
- Узбек К. М. Антична математика і становлення системних підвалин філософського раціоналізму: дис… д-ра філос. наук: 09.00.09 / Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України. — К., 2005. — 39с.
- Узбек К. М. Фрагменти побудови античної науки, філософії і культури. Донецьк: Східний видавничий дім, 2010. — 234 с.
|
|||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
