Анаксагор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Анаксагор
дав.-гр. Ἀναξαγόρας
Західна філософія
Anaxagoras Lebiedzki Rahl.jpg
Фрагмент фрески «Афінська школа»
Народження близько 500 до н. е.
Клазомени
Смерть близько 428 до н. е.
Лампсак
Знання мов
  • давньогрецька мова[1]
  • Ім'я при народженні Αναξαγορας
    Діяльність
  • математик, фізик, астроном
  • Основні інтереси натурфілософія
    Значні ідеї космічний розум (Нус) упорядковує всі речі
    Вплинув Архелай
    Зазнав впливу
  • Мілетська школа
  • Відомі студенти Metrodorus of Lampsacus[d]
    Історичний період Антична філософія
    Конфесія атеїзм

    Анаксагор у Вікісховищі?
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

    Анаксаго́р з Клазомен (грец. Αναξαγορας, бл. 500 — † 428 до н. е.) — давньогрецький філософ досократського періоду, математик, астроном, матеріаліст, друг і соратник Перікла в боротьбі за афінську рабовласницьку демократію.

    Біографія[ред. | ред. код]

    Анаксагор народився в Клазоменах (Мала Азія). У ранній молодості переселився у Афіни, що ставали центром грецької культури. Викладав філософію. Був звинувачений у безбожництві і засуджений до страти, яку потім замінили вигнанням з Афін. Переїхав в Лампсак, де заснував свою філософську школу.

    Астроном[ред. | ред. код]

    Першим висловив припущення про те, що Місяць світить відображеним світлом, яке отримує від Сонця, а також про те, що при місячних затемненнях Місяць потрапляє в тінь Землі. Вважав, що Місяць схожий на Землю: на ньому є гори і долини, і має своїх мешканців. Землю уявляв пласкою, на зразок верхньої основи циліндра, що вільно плаває в просторі (тоді як круговорот ефіру над Землею приводить в рух навколо неї всі небесні тіла).

    Вважав, що Сонце і зорі є вогненними каменями, причому ми не відчуваємо тепло зірок через їх велику відстань від Землі.

    Філософ[ред. | ред. код]

    Прагнув узгодити погляди представників іонійської натурфілософії та елеатів.

    Гомеомерії[ред. | ред. код]

    За Анаксагором, всі тіла складаються з дрібних первинних частинок (Анаксагор назвав їх «гомеомерії»), що якісно дуже різноманітні і перебувають у постійному русі. Приводить їх в рух, дає перший поштовх зовнішня сила «нус» (розум), яка сама є тонкою і легкою речовиною. Різні тіла утворюються сполученням і роз'єднанням якісно подібних частинок. Кожна речовина містить певну кількість всіх гомеомерій. Характерні якості кожної речовини обумовлені переважною в ньому кількісттю певного роду часточок. Гомеомери Анаксагора були ще далекими від атомів Демокрита і Епікура бо, за його вченням, матерія є подільною нескінченно.

    Частинки, за Анаксагором, існують вічно.

    Математик[ред. | ред. код]

    Він вперше запровадив у математику поняття нескінченно малого і нескінченно великого.

    Див. також[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. а б Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 86. — ISBN 978-2-221-06888-5
    2. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

    Джерела[ред. | ред. код]

    Література[ред. | ред. код]