Анархо-індивідуалісти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Анархо-індивідуалісти — учасники анархістського руху, які найбільш послідовно пропагували теорію абсолютної свободи особистості.

Анархо-індивідуалізм зародився в Російській імперії у середині XIX століття. Філософською основою його було вчення німецького філософа Макса Штірнера, яке розвивали анархісти С. Боровой, Віконт та Чорний. Вони бачили кінцеву мету своєї боротьби в ліквідації держави й заміні її анархістською комуною, де панує абсолютна свобода особистості.

Анархо-індивідуалісти допускали наявність у комуні приватної власності, оскільки, на їхню думку, абсолютну свободу людина може мати лише тоді, коли володіє певними матеріальними благами. Групи анархо-індивідуалістів були малочисельними й не заявили про себе реальними діями, за винятком здійснення перекладів праць Штірнера, Туккера, Макея. В Україні до анархо-індивідуалістів належали деякі літератори, юристи, а також студенти й гімназисти. Діяли вони переважно у Києві та Катеринославі. У роки революції 1905—1907 до анархо-індивідуалістів приєдналися декласовані елементи, які займалися експропріаціями та тероризмом. До 1908 нечисленні організації анархо-індивідуалістів були розгромлені поліцією.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Волковинський В. М. Анархо-індивідуалісти // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 77. — ISBN 966-00-0734-5.
  • Забрежнев В. Проповедники индивидуалистического анархизма в России. «Буревестник», 1908, № 10—11
  • Лебеденко А. М. История анархизма в Украине (кон. 19 — нач. 20 вв.). К., 1995.