Анархо-індивідуалісти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Анархо-індивідуалісти — учасники анархістського руху, які найбільш послідовно пропагували теорію абсолютної свободи особистості.

Анархо-індивідуалізм зародився в Російській імперії у середині XIX століття. Філософською основою його було вчення німецького філософа Макса Штірнера, яке розвивали анархісти С. Боровой, Віконт та Чорний. Вони бачили кінцеву мету своєї боротьби в ліквідації держави й заміні її анархістською комуною, де панує абсолютна свобода особистості.

Анархо-індивідуалісти допускали наявність у комуні приватної власності, оскільки, на їхню думку, абсолютну свободу людина може мати лише тоді, коли володіє певними матеріальними благами. Групи анархо-індивідуалістів були малочисельними й не заявили про себе реальними діями, за винятком здійснення перекладів праць Штірнера, Туккера, Макея. В Україні до анархо-індивідуалістів належали деякі літератори, юристи, а також студенти й гімназисти. Діяли вони переважно у Києві та Катеринославі. У роки революції 1905—1907 до анархо-індивідуалістів приєдналися декласовані елементи, які займалися експропріаціями та тероризмом. До 1908 нечисленні організації анархо-індивідуалістів були розгромлені поліцією.

Література[ред.ред. код]

  • Забрежнев В. Проповедники индивидуалистического анархизма в России. «Буревестник», 1908, № 10—11
  • Лебеденко А. М. История анархизма в Украине (кон. 19 — нач. 20 вв.). К., 1995.

Дивіться також[ред.ред. код]