Анархо-капіталізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття є частиною серії статей про
Форми державної влади й політичні системи
Drawing of frontispiece of Leviathan.jpg
Політичні режими
Форми правління
Соціально-економічні ідеології
Ідеології громадських свобод
Гео-культурні ідеології
Структура влади
 
Portal ПорталКатегорія Категорія

Ана́рхо-капіталі́зм — радикальна версія класичного лібералізму. Є анархо-індивідуалістичною[1] політичною філософією, яка виступає за усунення держави та піднесення автономного індивіду на вільному ринку. В анархо-капіталістичному суспільстві міліція, суди та інші служби забезпечення безпеки надаються конкуруючими компаніями (наприклад, приватні охоронні агенції) з добровільним фінансуванням, а не через примусове оподаткування, а гроші пропонують на вільному ринку приватні підприємці. Згідно з баченням анархо-капіталістів, особиста та економічна діяльність регулюватиметься природними законами ринку та приватними законами, а не політикою.

Анархо-капіталісти прагнуть побудувати суспільство на засадах добровільної торгівлі приватною власністю та послугами (зокрема, грошима, споживчими товарами, землею та капіталом) для максимізації особистої свободи та заможності. Однак вони також визнають доброчинність та пожертви на суспільні потреби як складову частину волюнтаристської етики.[2] Хоча анархо-капіталісти наголошують на приватній власності (особистій або спільній), деякі припускають, що недержавна, суспільна власність може існувати в анархо-капіталістичному суспільстві. Для них важливо, аби її отримання або передача відбувалась без допомоги або перешкод держави. Лібератаріанці, прихильники анархо-капіталізму, вважають єдиним справедливим та/або економічно найвигіднішим способом отримання власності добровільну торгівлю, подарунок, або заснований на праці принцип першого користувача, але не агресію чи шахрайство.[3]

Першим використав даний термін Мюррей Ротбард у середині 20-го століття, поєднавши елементи австрійської економічної школи та класичного лібералізму.

Анархо-капіталісти відрізняються від мінархістів, що виступають за обмеження функцій держави захистом громадян.

Історія[ред. | ред. код]

Як в своїх колективістських, так і в індивідуалістичних формах анархізм зазвичай вважається радикальної лівої і антикапіталістичною ідеологією, яка підтримує соціалістичні економічні теорії, такі як комунізм, синдикалізм і мютюелізм. Класичні анархісти вважають, що капіталізм несумісний з соціальним та економічним рівністю, і тому не визнають анархо-капіталізм як анархістську школу мислення. Зокрема, вони стверджують, що капіталістичні операції не є добровільними і що підтримка класової структури капіталістичного суспільства вимагає примусу, яке несумісне з анархістським суспільством.

Мюррей Ротбард стверджує, що сучасна капіталістична система дійсно не є належним чином анархічної, тому що вона так часто вступає в змову з державою. За словами Ротбарда, «те, що зробили Маркс і більш пізні автори, - це об'єднання двох надзвичайно різних і навіть суперечливих концепцій і дій в рамках одного портманто-терміна. Ці дві суперечливі концепції - це те, що я б назвав капіталізмом вільного ринку, з одного боку і державний капіталізм з іншого ». «Різниця між ринковим капіталізмом і державним капіталізмом, - пише Ротбард, - якраз і є різниця між, з одного боку, мирним і добровільним обміном, а з іншого - насильницькою експропріацією». Він продовжує: «Державний капіталізм неминуче створює всілякі проблеми, які стають нерозв'язними». Незважаючи на заяви Ротбарда, марксисти роблять відмінність між капіталізмом вільного ринку і державним капіталізмом. Термін «державний капіталізм» був вперше використаний марксистським політиком Вільгельмом Лібкнехта в 1896 році і Фрідріх Енгельс, який розробив марксистську теорію, говорив про капіталізм з державною власністю як іншій формі капіталізму. Ротбард стверджує, що анархо-капіталізм є єдиною істинної формою анархізму - єдиною формою анархізму, яка могла б існувати в реальності, оскільки він стверджує, що будь-яка інша форма передбачає авторитарне примус до політичної ідеології, таке як «перерозподіл приватної власності». Згідно з цим аргументу, вільний ринок - це просто природна ситуація, яка виникає в результаті звільнення людей від примусової влади і тягне за собою створення всіх громадських об'єднань, таких як кооперативи, некомерційні організації, підприємства і так далі.

Представники деяких анархічних рухів відмовляють анархо-капіталізму в приналежності до анархізму, стверджуючи, що традиційно анархізм склався як антикапіталістичні вчення. Вважається, що такі основоположники анархізму як Вільям Годвін і П'єр-Жозеф Прудон виступали проти власності на засоби виробництва і проти капіталізму. Однак визначення термінів у анархістів XIX в. як правило різняться від автора до автора і ще не мають сталої традиції вживання, іноді змінюючись від роботи до роботи у одного і того ж автора. Зокрема, саме Прудоном висунутий наступний гасло: «Необхідно знищити власність і збережіть володіння!» Під правом володіння Прудон мав на увазі узуфрукт, право узуфрукта виключало право успадкування, грошовий капітал не міг бути предметом узуфрукта. Звідси й особлива природа грошового капіталу.


Символіка[ред. | ред. код]

Прапор анархо-капіталізму

Чорно-жовтий або чорно-золотий прапор, розділений за діагоналлю, часто використовується людьми, які вважають себе анархо-капіталістами. Золотий колір тут символізує золото як засіб обміну на валютних ринках без державного втручання, чорний — анархічну символіку. Цей прапор був вперше представлений в 1963 році в Колорадо на заходах у Фрідом Скул, організованих Робертом Лефевром[4].

Критика[ред. | ред. код]

Серед анархістів (зокрема анархо-комуністів та анархо-синдикалістів) поширеною є думка, що анархізм — антикапіталістичне вчення. Тому часто анархо-капіталізм не сприймають як частину анархізму. Вважається, що одні з основоположників анархізму Вільям Годвін і П'єр-Жозеф Прудон виступали проти власності на засоби виробництва і проти капіталізму. Проте визначення термінів в різних авторів є різноманітними та не значать переваги соціалізму над капіталізмом.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Adams, Ian. 2002. Political Ideology Today. p. 135. Manchester University Press; Ostergaard, Geoffrey. 2003. Anarchism. In W. Outwaite (Ed.), The Blackwell Dictionary of Modern Social Thought. p. 14. Blackwell Publishing
  2. Hess, Karl. The Death of Politics. Interview in Playboy Magazine, March 1969
  3. Avrich, Paul. Anarchist Voices: An Oral History of Anarchism in America, Abridged Paperback Edition (1996), p. 282
  4. Rothbard, Murray N., The Betrayal of the American Right (2007): 188 (англ.)

Див. також[ред. | ред. код]