Анджеліно Альфано

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Альфано.
Анджеліно Альфано
італ. Angelino Alfano
Ім'я при народженні італ. Angelino Alfano
Народився 31 жовтня 1970(1970-10-31)[1] (53 роки)
Аґрідженто, Сицилія, Італія
Країна  Італія
Діяльність політик, адвокат
Alma mater Католицький університет Святого Серця
Знання мов італійська
Посада Italian Minister of the Interiord, Italian Minister of Justiced, член Палати депутатів Італії[d], Vice President of the Council of Ministers of Italyd, член Палати депутатів Італії[d], міністр закордонних справ Італії[d], Italian Minister of the Interiord[2], член Палати депутатів Італії[d], член Палати депутатів Італії[d] і член Палати депутатів Італії[d]
Партія Новий правий центр ()
Конфесія католицтво
Автограф
Сайт angelinoalfano.it

Анджеліно Альфано (італ. Angelino Alfano; нар. 31 жовтня 1970(19701031), Агрідженто) — італійський політик, член уряду Італії, заступник прем'єр-міністра і міністр внутрішніх справ з 2013 року. Раніше був міністром юстиції з 2008 до 2011 в четвертому кабінеті Берлусконі. З липня 2011 року — секретар правоцентристської партії Народ свободи, в листопаді 2013 перейшов у створену ним партію «Новий правий центр».

Чинний Голова ОБСЄ[3].

Ранній період[ред. | ред. код]

Його батько, Анджело Альфано, був адвокатом і колишнім місцевим політиком, який також обіймав посаду заступника мера міста Агрідженто.

Здобувши юридичну освіту в Католицькому університеті Святого Серця й докторський ступінь у галузі корпоративного права в Університеті Палермо, Анджеліно Альфано почав свій політичний досвід з християнської демократії.

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Альфано на конгресі ЄНП у Марселі

У 1994 році приєднався до «Вперед, Італія», нової правоцентристської партії, заснованої Сільвіо Берлусконі, і був обраний до Ради провінції Агрідженто. У 1996 році Альфано був наймолодшим членом обраним до сицилійської Регіональної асамблеї. У 2001 році він став членом італійської Палати депутатів, після перемоги правоцентристської коаліції «Дім свобод» на чолі з Берлусконі на загальних виборах. З 2005 по 2008 він також обіймав посаду регіонального координатора партії «Вперед, Італія» на Сицилії.

Міністр юстиції[ред. | ред. код]

Після перемоги виборів 2008 року Берлусконі на чолі правоцентристської коаліції, Альфано був знову обраний до парламенту. У травні 2008 року у віці 37 років, він став наймолодшим міністром юстиції в історії Італійської Республіки.

Міністр внутрішніх справ[ред. | ред. код]

28 квітня 2013, він почав працювати заступником прем'єр-міністра і міністром внутрішніх справ у кабінеті Летти. Зберіг посади в уряді Ренці.

Голова ОБСЄ[ред. | ред. код]

З 1 січня 2018 року виконує обов'язки Голови ОБСЄ.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Munzinger Personen
  2. ↑ https://www.governo.it/it/i-governi-dal-1943-ad-oggi/xvii-legislatura-dal-15032013/governo-renzi-dal-22022014/329
  3. ↑ Сайт ОБСЄ. Архів оригіналу за 1 лютого 2018. Процитовано 31 січня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]

Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Керівники ОБСЄ
Генеральні секретарі
Виконавчі голови
Німеччина Ганс-Дітріх Геншер (1991) • Чехословаччина Іржі Дінстбір (01.01.1992-02.07.1992) • Чехословаччина Йозеф Моравчик (03.07.1992-31.12.1992) • Швеція Маргарета Угглас (1993) • Італія Беньяміно Андреатта (01.01.1994-11.05.1994) • Італія Антоніо Мартіно (12.05.1994-31.12.1994) • Угорщина Ласло Ковач (1995) • Швейцарія Флавіо Котті (1996) • Данія Нільс Хельвег Петерсен (1997) • Польща Броніслав Геремек (1998) • Норвегія Кнут Воллебек (1999) • Австрія Вольфганг Шюссель (01.01.2000-04.02.2000) • Австрія Беніта Ферреро-Вальднер (05.02.2000-31.12.2000) • Румунія Мірче Дан Джоане (2001) • Португалія Жайме Гама (01.01.2002-06.04.2002) • Португалія Антоніо Мартінс да Круз (07.04.2002-31.12.2002) • Нідерланди Яап де Гооп Схеффер (01.01.2003-03.12.2003) • Нідерланди Бен Бот (04.12.2003-31.12.2003) • Болгарія Соломон Пасі (2004) • Словенія Димитрій Рупель (2005) • Бельгія Карел де Гюхт (2006) • Іспанія Мігель Анхель Моратінос (2007) • Фінляндія Ілкка Канерва (01.01.2008-04.04.2008) • Фінляндія Олександр Стубб (05.04.2008-31.12.2008) • Греція Дора Бакоянні (01.01.2009-05.10.2009) • Греція Йоргос Папандреу (06.10.2009-31.12.2009) • Казахстан Канат Саудабаєв (2010) • Литва Аудронюс Ажубаліс (2011) • Ірландія Еймон Гілмор (2012) • Україна Леонід Кожара (2013) • Швейцарія Дідьє Буркгальтер (2014) • Сербія Івіца Дачич (2015) • Німеччина Франк-Вальтер Штайнмаєр (2016) • Австрія Себастьян Курц (2017) • Італія Анджеліно Альфано (2018) • Словенія Мирослав Лайчак (2019) • Албанія Еді Рама (2020) • Швеція Анн Лінде (2021) • Польща Збіґнєв Рау (2022) • Чорногорія Буяр Османі (2023)
Президенти Парламентської асамблеї ОБСЄ
Фінляндія Ілкка Суомінен (1992—1994) • Бельгія Френк Свелен (1994—1996) • Іспанія Хав'єр Руперес (1996—1998) • Данія Гелле Дайн (1998—2000) • Румунія Адріан Северин (2000—2002) • Велика Британія Брюс Джордж (2002—2004) • США Елсі Гастінґс (2004—2006) • Швеція Ґоран Ленмаркер (2006—2008) • Португалія Жоао Соареш (2008—2010) • Греція Петрос Ефтіміу (2010—2012) • Італія Рикардо Мільйорі (2012—2013) • Австрія Вольфґанґ Ґроссрук (в.о., 2013) • Чорногорія Ранко Кривокапич (2013—2014) • Фінляндія Іллка Канерва (2014—2016) • Австрія Крістін Муттонен (2016—2017) • Грузія Гігі Церетелі (2017—2020) • Велика Британія Пітер Лорд Бовнесс (2020—2021) • Швеція Марґарета Седерфелт (з 2021)
Представники ОБСЄ
з питань свободи ЗМІ
Німеччина Фраймут Дуве (1998—2004) • Угорщина Міклош Гарасті (2004—2010) • Боснія і Герцеговина Дуня Міятович (2010—2017) • Франція Арлем Дезір (2017—2020) • Португалія Тереза Рібейру (з 2020)
Верховні комісари ОБСЄ
у справах національних меншин
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анджеліно_Альфано&oldid=36605439