Енріко Летта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Енріко Летта
Enrico Letta
Енріко Летта
Прапор
83-й Голова Ради Міністрів Італії
28 квітня 2013 — 14 лютого 2014
Президент: Джорджо Наполітано
Попередник: Маріо Монті
Наступник: Маттео Ренці
Прапор
Міністр промисловості, комерції та туризму Італії
22 грудня 1999 — 30 жовтня 2001
Попередник: П'єр Луїджі Берсані
Наступник: Антоніо Марцано
Прапор
Міністр з європейських справ Італії
21 жовтня 1998 — 22 грудня 1999
Попередник: Ламберто Діні
Наступник: Патриція Тойа
 
Партія: Демократична партія (з 2007)
Освіта: Пізанський університет і Sant'Anna School of Advanced Studies[d]
Науковий ступінь: доктор філософії
Рід занять: політик[1], науковий працівник[d] і нехудожній письменник[d]
Народження: 20 серпня 1966(1966-08-20) (51 рік)
Піза, Тоскана, Італія
 
Сайт: enricoletta.it
Нагороди:
Grand Cross of the Order of Civil Merit

Енріко Летта (італ. Enrico Letta; нар. 20 серпня 1966, Піза, Тоскана, Італія) — італійський політик, заступник секретаря Демократичної партії. 83-й Голова Ради Міністрів Італії з 24 квітня 2013 року до 14 лютого 2014 року.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Пізі, закінчив в 1994 році Пізанський університет (спеціалізація з політології) і Школу досліджень Святої Анни, де отримав у 2001 році ступінь доктора філософії за законодавством Європейського союзу. Протягом тривалого часу займався наукою, працював професором у приватному Університеті Карло Каттанео в Кастелланца (2001–2003), Школі досліджень Святої Анни (2003), запрошеним професором в Вищій комерційній школі Парижа (2004).

Дядя Енріко, Джанні Летта, був одним з високопоставлених помічників Сільвіо Берлусконі. Енріко Летта зайнявся політичною діяльністю з початку 1990-х років: був президентом Молоді Європейської народної партії (YEPP) у 1991–1995 роках. У 1994 році вступив в Італійську народну партію, де зробив швидку кар'єру, ставши в 1997 році заступником секретаря (керівника) партії у віці 32 років, а в 1998 році був призначений міністром у справах Євросоюзу в кабінеті Массімо Д'Алема. На парламентських виборах 2001 року був вперше обраний до палату депутатів від партії Маргаритка: Демократія — це свобода.

З 2004 по 2006 рік він був депутатом Європарламенту, в Європейському парламенті входив до групи Альянсу лібералів і демократів за Європу і Комітет з економічних та валютних питань. У 2006 році залишив Європарламент і зайняв посаду секретаря Ради міністрів у другому кабінеті Романо Проді.

Є одним із засновників Демократичної партії, в 2007 році на виборах керівництва партії Летта зайняв третє місце з 11% голосів. З 2009 року є заступником секретаря (керівника) партії П'єра Луїджі Берсані.

24 квітня 2013 президент країни Джорджо Наполітано запропонував Енріко Летта очолити уряд Італії, щоб покласти кінець кризової ситуації, що склалася після виборів 24-25 лютого 2013.

27 квітня 2013 Енріко Летта представив президенту країни Джорджо Наполітано новий склад уряду, до якого входить 7 жінок. Наступного дня уряд було приведено до присяги.

13 лютого 2014 Енріко Летта подав у відставку з посади прем'єра[2] після того, як його однопартієць Маттео Ренці зумів заручитися підтримкою Демократичної партії щодо створення нового уряду. Наступного дня відставка були прийнята президентом країни.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]